З нагоди Міжнародного дня студентів Президент України Віктор Ющенко звернувся вчора до нашої молоді з дуже хорошими словами: «Женіть від себе брехню й фальш. Говоріть правду в очі. Будьте чесними перед собою, своєю сім’єю й власним народом. І вчіться. Щоб мати знання, щоб вчити розуму всіх нас разом узятих, перемогти й уразити весь світ». А прем’єр-міністр Юлія Тимошенко запевнила молодь, що уряд робитиме «все можливе для громадянського й професійного зростання молоді».
Така увага до студентства виправдана не лише розхожими фразами про те, що молодь — наше майбутнє, а й реальними проблемами країни, де зрілому поколінню, особливо політикам, державним управлінцям і чиновникам, відверто не довіряють. Країна чекає приходу нового покоління, здатного взяти владу в свої, не заплямовані корупцією руки. А поки що в нас править бал саме корупція. Для боротьби з нею знадобилися навіть спеціальні закони, а також допомога з-за кордону. Наприклад, учора стало відомо, що Рада Європи розглядає можливість початку нового проекту технічної допомоги для реалізації в Україні пакету цих законів, що набувають чинності з 1 січня 2010 року. Вочевидь, є підозра, що самим нам із цим не впоратися...
Отже, вся надія на молодь. Але де вона й коли збирається брати владу?
Це запитання поставили перед собою соціологи з Центру досліджень проблем громадянського суспільства, Агентства соціальних комунікацій та Інституту практичної політики. Їхнє дослідження називалося: «Нові лідери України. Політики, яким довіряють». Воно показало, що нинішнім політичним лідерам здебільшого не довіряють 77,9% українців, тоді як 92,1% бажають появи нових політичних лідерів (це на 5,3% більше, ніж у лютому 2009 року). На початку року в оновлення влади в країні вірили лише 32,8%, а в листопаді вже 42,4%.
Проте віковий ценз не є головним підходом для рекрутування політиків майбутнього. На думку 18,4% респондентів, вони можуть з’явитися із силових структур. 15,6% вважають, що нові політики повинні зарекомендувати себе як професійні державні менеджери, 14,1% покладають надії на оновлення партійних кадрів, 10,2% бажають приходу нових лідерів із бізнес-середовища, 11,3% хотіли б почути народних трибунів, висунутих громадськими рухами.
У списку довіри, складеному соціологами, фігурують в основному молоді політики й управлінці. У них позитивний баланс довіри й недовіри. У першій п’ятірці депутат Київради, прославлений український боксер Віталій Кличко (42,5%), журналіст Віталій Портников (32,2%), заступник глави Секретаріату Президента Марина Ставнійчук (21,2%), народні депутати Андрій Шевченко (17,7%) і Олесь Доній (16,5%). Характерно, що цей баланс тим нижчий, чим більшою є участь у політиці, яка здавна вважалася в народі брудною справою. Завершують список із двадцяти учасників народний депутат Едуард Прутник (1,7%), заступник голови міськдержадміністрації Севастополя Володимир Казарін (1,5%) і народний депутат Юрій Мірошніченко (0%). Ідеолог цього дослідження директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик самокритично говорить про «несталість позицій цього рейтингу», викликану тим, що «світу політики українці не довіряють». Це пов’язується з тим, що в країні практично немає моральних авторитетів. Він також зазначає, що в сучасному українському суспільстві «соціальні ліфти», що дозволяють молоді пробитися до сфери великої політики або управління, практично не працюють. Угору, на його думку, веде або «право народження, або великі гроші». З цим погоджується й директор Агентства соціальних комунікацій Сергій Белашко, який нагадує про практику формування партійних списків на минулих парламентських виборах. І все ж таки соціологи не втрачають оптимізму. Вони вірять у соціальну мобільність молоді й у те, що інша Україна можлива.
