У цій психологічній драмі автори переплели реальність та містику. Головний герой — успішний бізнесмен, «стальний бос» Клим, доживши до віку Христа, раптом дізнається, що смертельно хворий. Діагноз — рак головного мозку — остаточний і безповоротний, а це означає, що лічильник часу стрімко обертається, і в будь-який момент герою потрібно чекати на своєму життєвому порозі стару з косою на ім’я Смерть. Отож час підбивати підсумки?
«Скільки моделей поведінки існує, скільки різних ситуацій! Напевно, більшість напивається до чортиків та заливає сльозами всі подушки; хтось строчить заповіт і пише прощальні листи, хтось «приходить до Бога» і проводить решту своїх днів у побожному стані святого мученика, а хтось пускаэться в усі заставки»... — так розмірковує головний герой «Перехрестя», дізнавшись від лікаря-онколога про свій невтішний діагноз. Як розпорядиться Клим часом, який залишився, знаючи, що його «батарейка» практично сіла? Саме в такий непростий період переоцінки життєвих цінностей йому з’явиться янгол-охоронець Гел, завдяки якому Клим зможе пройтися хвилями пам’яті. Ні, йому не вдасться по-новому переписати своє колишнє життя, але герою випадає унікальний шанс зупинитися на перехресті долі й зробити другу спробу, щоб зрозуміти, де і коли він не там звернув, не так вчинив і здійснив фатальну помилку.
Автори книжки показують, як поступово Клим змінюється, при чому ці зміни відбуваються як в душі персонажа, так і в його поведінці з оточуючими. Долаючи приступи болю, адже «стального боса» підточує ракова пухлина, його життя немов роздвоюється. В одному він продовжує тримати руку на пульсі великої компанії, а в іншому опиняється в ілюзорному світі (чи то уві сні, чи то наяву, чи то марить, чи то дійсно розмовляє зі своїм Янгелом, який допомагає герою пересуватися хвилями пам’яті, зазирнути в майбутнє, яке не відбудеться ). І герой немов побачить себе збоку, розуміючи, що кожна людина — господар своєї долі. Вона може змінюватися, а також змінювати життя навколо себе. Зрозуміє, як важливо бути в злагоді зі своєю совістю, і що Божі заповіді, великі та вічні істини, — своєрідний код, дарований нам усім. От тільки не завжди ми діємо так, щоб потім не було надто боляче, коли доведеться тримати відповідь на порозі вічності...
