10 років тому, завдяки ініціативі президії НАН України і особисто президента — академіка Бориса Патона, в Україні на національному рівні затвердили нову галузь, яка поєднує біологію, медицину, гігієну, етику та філософію — біоетику. Було створено Комітет з питань біоетики при НАН України, який взяв на себе організуючу і координуючу роль з метою підняти Україну до рівня міжнародного співтовариства у питаннях біоетики. Саме тоді міжнародні організації — ЮНЕСКО, ВООЗ і Рада Європи — віднесли біоетику до пріоритетних напрямків розвитку, тож i Україна не могла залишатись осторонь світових тенденцій. За 10 років вітчизняним науковцям вдалося зробити чимало: найважливіше — біоетика посіла належне місце в діяльності установ медично-біологічного профілю, цей предмет викладається на біологічних факультетах та у вищих медичних навчальних закладах і навіть в середній школі. Разом iз тим залишається безліч невирішених питань: масова профілактика захворювань, зокрема вакцинація, до якої останнім часом склалося неоднозначне ставлення, допоміжні репродуктивні технології (ДРТ), масштаби яких з кожним роком збільшуються, тощо.
Про те, над чим наразі працюють науковці, яке відношення до біоетики має кожна людина, яке місце посідає біоетика в розрізі екології, філософії та технологічного прогресу розповів «Дню» доктор медичних наук, професор, академік НАН та АМН України, директор Київського інституту медицини праці Юрій КУНДІЄВ.
— Юрію Іллічу, нині в нашому суспільстві знайдеться не так багато людей, які знають що таке біоетика, коли вона виникла, хто був її засновником і яку роль вона відіграє в житті кожного з нас?
— Біоетика в найширшому розумінні — це повага до людського життя у всіх його проявах, у сприйнятті життя за найвищий і цінніший дар. Сучасна біоетика покликана вирішувати етичні питання, що стосуються медицини, наук про життя та пов’язаних з ними технологій, з урахуванням соціальних, правових та екологічних аспектів. Часто люди здивовані, чому мова пішла саме про біоетику. Справа в тому, що біоетика охоплює майже всі сфери людського життя. Її засновником є відомий американський вчений, видатний онколог Р. Поттер, який у 1971 році видав книжку «Біоетика — міст в майбутнє». У цій книжці мова йде про навколишнє середовище, яке є забрудненим нині на всій планеті i загрожує життю людини, знищенню всього живого на землі. Також в книжці Поттера розглянуті питання про новітні досягнення в галузі екології, створенні нових медичних технологій, практику трансплантації органів, допоміжні репродуктивні технології (ДРТ), використання ембріональних тканин. Все це потребує розгляду з точки зору поваги до людської гідності і є актуальним в нашій країні в теперішній час. Цими питаннями й замається біоєтика.
— Які саме дії, вчинки можуть бути прикладом зловживання новітніми технологіями, порушенням етичних прав людини, нехтуванням поваги до людської гідності?
— Звернімося до такого аспекту, як використання ембріональних тканин. За допомогою ембріональних тканин можна лікувати найрізноманітніші дефекти. Зокрема, розлади в нервовій системі. Це чудово, це дійсно велике досягнення, але таким чином ми можемо зробити жінку фабрикою створення ембріонів. Хіба це етично?.. Проти цього широко виступають релігійні діячі, зокрема, рішуче висловився Папа Римський та інші. Другий важливий аспект полягає в тому, що застосування новітніх досягнень є абсолютно неприпустимим без досконалого вивчення віддалених наслідків — того, чим це може закінчитись для людини, її нащадків, всіх майбутніх поколінь. Ще приклад: клінічне випробування нових ліків. Загальна декларація ЮНЕСКО про біоетику та права людини, прийнята в жовтні 2005 року, передбачає отримання максимальних благ пацієнтом або учасником досліджень від розвитку і застосування наукових знань, і зведення нанівець будь-якої шкоди.
За останні десять років в Україні проведено більше ніж 2200 клінічних випробувань. Це набагато більше ніж в будь- якій європейській країні. Постає питання — чому? Тому що в Україні це дешево. В Америці, наприклад, страхування особи в цих випадках сягає 1,5 млн. доларів, а в Україні — 7,5 тис. грн., тобто в тисячу разів менше! Згадаймо трагедію з таледамідом, коли німецькі компанії синтезували цей препарат для того щоб зменшити прояви токсикозу при вагітності. Діти почали народжуватись без кінцівок, хоча перед цим досліди робились на тваринах і жодних негативних результатів виявлено не було... Також нині часто можна почути про втручання в геном людини. Це надзвичайно небезпечно! Іноді проста зміна генома може викликати серйозні захворювання.
— Що, на вашу думку, треба робити для оптимізації життя в нашому суспільстві за допомогою біоетики?
— Нині дуже актуальним для України є питання допоміжних репродуктивних технологій, які дають можливість подолати низку перешкод для зачаття дитини. Вони можуть застосовуватись за інших, окрім неплідність жінки, причини: коли є ризик успадкування дитиною генетичних аномалій, коли є небезпека трансмісії вірусного захворювання (наприклад, СНІДу). Також ДРТ дають можливість мати дитину самотній жінці. У зв’язку з цим виникає низка етичних і соціальних питань... Нині в Україні близько 4500 дітей народжено завдяки цим технологіям. Далі — питання пересадки органів та тканин. Хоча норми біоетики закріплені у більшості міжнародних та правових актів у сфері охорони здоров’я, зокрема, у Міжнародному кодексі медичної етики (1949), Конвенції про права людини і біомедицину (1997) та інших, часто з’являються повідомлення про торгівлю органами. Заробітчанство набуває міжнародних масштабів. Це ще одне свідчення того, що тільки законами вирішити проблему не можливо, потрібна діяльність, спрямована на зміну суспільної думки, пошук надійних орієнтирів.
— Яких заходів, на ваш погляд, має вжити держава?
— Біоетика набуває дедалі більшого розвитку в нашій державі. Підтвердженням тому є III Національний конгрес з біоетики, який нещодавно відбувся в Києві. Це вже є своєрідним заходом держави, спрямованим на підтримку даної дисципліни. Наша держава повинна підтримати декларацію та прийняти на її основі національний документ. Разом з тим треба усвідомити, що зміни, які відбуваються, впливають на життя на Землі, вони потребують невідкладних заходів на міжнародному, національному та регіональному рівнях. Одним з них є прийняття ЮНЕСКО в жовтні 2005 року Загальної декларації про біоетику та права людини. Також, на мою думку, потрібно ввести маркування товару, продуктів харчування. Щоб людина, яка захотіла придбати, приміром, кілограм моркви, могла ознайомитися із спеціального вкладиша з інформацією де цю моркву виростили, які при цьому застосовувалися пестициди та хімікати. Це свідчитиме про культуру та повагу до людини.
— В чому є потенційна небезпека для життя пересічного громадянина з точки зору науки біоетики?
— Нині в державі формується фармацевтичний ринок з притаманними йому ринковими відносинами. Але домінувати на такому ринку повинна медико-соціальна спрямованість. Коли її бракує, то цей ринок перетворюється на голий бізнес, де шалені прибутки досягаються на стражданнях людей. Оскільки в Україні на першому місці серед недугів знаходяться серцево-судинні захворювання, перше місце в торгівлі ліками повинні займати препарати, які використовуються в лікуванні і профілактиці саме цих хвороб. Але в процес втручається агресивна реклама. Перші місця за обсягом торгівлі займають ті препарати, які нав’язуються пацієнтам через рекламу. Ось чому реклама фармацевтичних засобів в переважній більшості країн заборонена. Це повинно бути й у нас. Є безліч випадків, коли люди займаються самолікуванням і отруюються ліками. Це питання ні в якому разі не повинно ігноруватись державою.
— На чому можна зробити наголос, розглядаючи біоетику в ракурсі екологічного стану країни? Яке філософське підгрунтя має біоетика?
— Я б сказав про це словами резолюції Генеральної Асамблеї Об’єднаних Націй: «Будь-яка економічна діяльність будь-чого варта тоді, коли вона не шкодить здоров’ю людини». Це — ключова теза. Підприємства, які займаються вугільним та металургійним бізнесом, отримують непогані прибутки, але як це впливає на екологію країни та здоров’я людини?.. Що ж стосується філософського значення, то з цієї точки зору біоетика має тисячолітню історію — починається ще від Гіппократа. Головний наголос — гідність та індивідуальність людини повинні бути захищені. Кожна людина повинна бути впевнена в повазі до своїх прав і свобод.
