Ідейним натхненником видання україномовної версії став генеральний директор ICTV Олександр Богуцький. А видавництво Соломії Павличко «Основи» випустило книгу у світ. «Жива історія» — книга, що вийшла 2003 року і стала бестселером, була перекладена на десятки мов світу. Дружина екс-президента США розповідає не тільки про життя в Білому домі, але й знайомить нас із маловідомими сторінками історії США.
— Я переконаний, що ця книжка житиме своїм життям з тисячами молодих українців, які хотітимуть змінити світ на краще і розвиватися, ставлячи перед собою амбітні цілі, не боячись праці чи боротьби за досягнення, — зазначив Олександр Богуцький. — Звісно, я хочу вірити також у те, що вона надихне багатьох жінок впевнено йти вперед і не ховатися за спини чоловіків, адже часто вони того не варті.
Телеканал ICTV та видавництво Соломії Павличко «Основи» започатковують серію видань, автори яких прагнуть змінити світ на краще. Пан Богуцький зазначив:
— Ми живемо у світі, де глобальні зміни можуть стати результатом тільки самовідданої праці та ініціативи мільйонів людей. Але світ, можливо, як ніколи раніше, потребує лідерів, які б стали символами розвитку і мудрого, справедливого вибору.
На презентацію книги були запрошені найвпливовіші жінки України, політики, бізнесвумен, медійні топ-менеджери, іноземні гості, творча інтелігенція. Яке враження залишилося після прочитання цієї книги? Яку роль вона може відіграти в українському суспільстві? З цими та іншими запитаннями газета «День» звернулась до учасників презентації.
Олена ФРОЛЯК, головний редактор інформаційної служби каналу ICTV, телеведуча:
— Я б назвала цю книгу — гімн жінці, бо Гілларі Клінтон, хоча й описує життя в Білому домі, але на кожній сторінці якимось чином підкреслює, що вона постійно залишалася жінкою. Вона казала: я ніколи не буду подобатися всім, бо я водночас виконую дуже багато ролей. Елеонора Рузвельт сказала, що жінка дуже подібна до пакетика з чаєм, бо ніколи не знаєш її сили, доки не опустиш в гарячу воду. Коли жінка потрапляє в екстремальні обставини, вона якраз і проявляє свої сили найбільше. Загалом, це книжка для жінок, а жінки в нашому суспільстві відіграють дуже велику роль: редактори газет — жінки, редактори інформаційних служб — жінки, редактори каналів — жінки, прем’єр-міністр у нас також жінка. Загалом дуже багато жіночих постатей. У нас країна з жіночим обличчям. Тому, звичайно, якщо жінка в цьому житті хоче чогось досягти, або вже досягла, мені здається, потрібно прочитати цю книгу, де є дуже хороші слова: «Якщо ви в житті хочете «состояться», ви повинні братися за те, чого ви боїтеся найбільше».
Олександр БОГУЦЬКИЙ, генеральний директор ICTV:
— Я гадаю, що ця книга буде надихати багатьох людей, зокрема, тих, що будуть готові щось змінювати у своєму житті. Вона їм точно стане в нагоді, тому що Гілларі вісім років свого життя була в центрі дуже відомих, яскравих подій, і про це вона написала чесну книжку. Ця книжка — хороша ознака цього часу. Коли я побачив книжку Гілларі Клінтон, то вирішив, що це несправедливо, що в Україні ми маємо її читати російською мовою. Тому я вирішив зробити український переклад. Я вважаю, що все, що робить видавництво «Основи» — на користь країни, це дуже правильне видавництво, там немає жодної випадкової книжки, тому ми вирішили, що саме така книжка може бути виданою саме цим видавництвом. Ми плануємо зробити серію видань, автори яких прагнуть змінити світ на краще. Однією з наступних книг може бути нова книга Білла Клінтона.
Ганна БЕЗУЛИК, телеведуча:
— Україна, поза статевими ознаками, давно вже потребує не просто політики, вона потребує державного мислення. Як на мене, це найбільша проблема — відсутність людей з певним рівнем громадського, суспільного мислення і з відповідним рівнем відповідальності. Ця книжка про Гілларі Клінтон як політика з великої літери, а головне — державного діяча, який переймається долею своєї країни. Жінка може багато чого розповісти оточуючим. Ця розповідь — певна планка, на яку можна рівнятися. Ця книжка про жінку і політику, і ці поняття не можна розділити.
Петро ТАРАЩУК, перекладач «Живої історії» українською:
— Коли з’явилась книжка англійською, я одразу зрозумів, що її треба перекласти, але не було коштів на ії видання. Я був дуже радий, коли з’явилось фінансування для цієї книги. Я гадаю, що ця книга є наукою для всіх — як людина з бідної родини, з великими проблемами зору завдяки величезній силі волі досягла великих висот. Я був щасливий працювати над цією книжкою і радий, що наша українська громадськість має тепер змогу ознайомитися з нею.
Оксана ЗАБУЖКО, письменниця:
— Я думаю, що в Україні взагалі катастрофічно бракує кваліфікованих біографій і розуміння життєпису дійсно видатної особистості. У нас історія не є історією людей, це є суміш мертвих фактів. Ми не бачимо, що це люди, які жили, діяли, творили. І те, що світ сьогодні такий, який він є — це є результатом дій конкретних людей, які так само, як і ми, жили, любили, падали, піднімалися, обтрушувалися, далі йшли, боролись і створили цей світ. Такого погляду в нашому суспільстві на особистість взагалі немає. Якщо його немає, то залишається лише погляд на живу історію довкола. В Україні ж сьогодні немає поки що розуміння, що є особистістю. Ми маємо навчитись, і вміти оцінити масштаб особистості, на яку хотілося б рівнятись.
Інна БОГОСЛОВСЬКА, народний депутат:
— Вважаю, що чесні історії великих людей — величезна школа, величезний досвід. Коли ми будемо читати такі книжки, можливо, хтось не зробить деяких помилок, а дехто навіть зможе зрости більше, ніж був на якомусь періоді свого життя. Переклад цієї книги дуже гарний, мова прекрасна. Якщо ми кажемо, що українська мова — це ознака ідентичності національної, то саме такі книжки в гарному перекладі українською і є просуванням до цієї національної ідентичності. Для багатьох людей буде корисно мати цю книгу, представлену кількома мовами. В українському ж суспільстві теж є такі особистості, що власним життям змінювали долю країни. Але у нас є велика проблема, нації в цілому: ми ще не навчились любити і поважати власних героїв. Але все треба виховувати. На превеликий жаль, у нас зараз стільки «попси» політичної, культурної, освітньої, що за цим шлаком діаманти — люди, які достойні того, щоб на їхньому прикладі інші щось розуміли, — просто непомітні. Але ми дуже молоді, і все це — становлення. Ми знаємо, що дітям треба, щоб вони краще розуміли, показати якусь яскраву картинку — так і наша нація зараз, як маленька дитина, любить багато галасу, багато форми, а до самої сутності їй ще тяжко дійти. Але я думаю, що ми дорослішаємо з кожним днем, і у нас є в майбутньому гарна перспектива.
Ганна ГЕРМАН, народний депутат:
— Такі книжки відіграють певну роль в українському суспільстві, вони показують досвід, вони показують стан жінки у світі. Жінки, яка не обтяжена пострадянськими стереотипами, і це є дуже важливим, адже пострадянський стереотип дуже вплинув на «візерунок» української жінки в світі — це жінка, яка кокетує з чоловіками, яка грає своєю зовнішністю, а не своїм інтелектом чи суспільною вагою. Такі книжки вчать, показують суспільству, що насправді є добре, прививають смак. У нас якимсь зовнішнім ознакам, атрибутам придають більше уваги. А ті книжки, які виходять на Заході, показують, які є проблеми і цінності жінки в суспільстві. Я гадаю, що в Україні є також такі особистості, що згодом напишуть щирі історії свого життя, і їхній життєвий досвід, поганий та хороший, зможе комусь допомогти. Адже для цього, як на мене, і треба писати такі книги, щоб хтось, почитавши, взяв собі на замітку певні рецепти успіху, просто життєві історії. Але треба писати лише правду, адже правда — це така річ, що коли ти з нею в чомусь програєш, то виграєш з нею пізніше.
Богдана ПАВЛИЧКО, перекладач, донька Соломії Павличко:
— Гілларі Клінтон — цікавий політик, і про себе вона написала дуже цікаво. Цю книгу обов’язково потрібно всім прочитати. Кожний пересічний громадянин, який прочитав цю книжку, може зробити висновок, що можна всього досягнути, якщо ти — розумний і можеш віддаватися справі, сильно працюючи.
Валентина КИРИЛОВА, директор видавництва «Основи»:
— Ця книжка дуже сильна. Не кожна книга вразить так, як ця. Нам здавалося, що ми знаємо історію Сполучених Штатів, але так, як вона відкриється в цій книжці, для кожного справді буде чимось новим. Бо це історія В’єтнамської війни, про яку ми нічого не знаємо, тому що вона була дуже давно, і тоді в Радянському Союзі не дуже розглядали це питання. Ми не знали про те, як брутально поводила себе поліція зі студентами, які протестували проти цієї війни. Ми мало знаємо про ті протистояння, які є в американській політиці. Це певною мірою відкриття, а певною мірою — момент заспокоєння: те, що відбувається сьогодні — це справді боротьба за демократію, не треба боятися цих подій.
