Учора минув останній із восьми днів, протягом яких роботи Міжнародної фотовиставки «День-2009» виставлялися в Українському домі — для уважного вивчення або ж вільного споглядання (залежно від того, хто як сприймає фотографію) киян. І, попри те, що в країні — п’ятниця, яка належить хоча й до фінальних, але все ж робочих днів тижня, виставкові зали Українського дому, «натхненні» найкращими роботами нашого цьогорічного фотоконкурсу, не залишилися без уваги глядачів. Вони вже зранку пильно роззиралися навколо — у пошуках захованих у фото емоцій. І знаходили їх — переживаючи момент зустрічі зі своєю країною та її талантами. До речі, дехто з наших респондентів, думки яких ви прочитаєте нижче, наголошували саме на тому, що ця експозиція відкрила для них нові імена в українському фотомистецтві.
Отож, київські дні нашої фотовиставки спливають, і вже цими вихідними вона вирушає у традиційну подорож містами, містечками та селами України, аби показати всій країни вже відкриті таланти, та, звичайно ж, не втрачаючи нагоди зануритися в пошуки нових. Другою після Києва мистецькою зупинкою «українського фотобієнале» стане місто Луцьк. Читачі «Дня» чудово знають, що у столиці Волині фотовиставка «Дня» була вже не раз. Якщо бути точним, то цьогорічний жовтневий візит стане вже четвертим.
А поки черговий том фотолітопису «Дня» мандрує на зустріч із волинянами, пропонуємо вам думки та враження від виставки декотрих із її останніх відвідувачів в Українському домі.
Анна БОРИСЕНКО, студентка Інституту журналістики:
— Про фотовиставку, яку влаштовує газета «День», я дізналась ще кілька років тому. На той час фотографія цікавила мене мало, тому я пройшла повз. Зараз моє ставлення до фотографії змінилось. Мене захоплює сам процес, техніка, обробка фотографії. Бо це ж справжнє мистецтво! І досі не вгавають суперечки: що складніше — намалювати картину чи нескінченно довго чекати на саме той фотогенічний момент, зробити мільйони кадрів, аби отримати саме ту світлину. Цьогорічна виставка мене приємно вразила, зокрема, її позитивним настроєм. Не думала, що робіт буде так багато! Деякі з них викликають особливо багато емоцій — від радості, дитячого здивування, сміху до суму й тривоги. А деякі залишають байдужою. Це не означає, що вони погані, просто ці фотографії — не «мої». Для мене виставка розпочалася серією «Світ очима дітей». І коли я зараз намагаюся відтворити свої емоції, то згадую, що з мого обличчя не сходила посмішка. Ці фотографії по-дитячому добрі, наївні, легкі. Це так чудово, що газета звертає увагу на творчість дітей, заохочує їх, розвиває їхній талант. Якщо ж говорити про решту виставки, то справжньою цінністю для мене є кадри, де люди схоплені об’єктивом камери зненацька. Саме такі моменти й показують справжні емоції, відчуття, стан душі. Я із нетерпінням чекаю на наступну фотовиставку. І тепер не тільки як відвідувач: ці роботи надихнули мене взяти до рук фотоапарат і просто ходити вулицями в пошуках цікавих людей, місць, подій.
Ростислав КОНДРАТ, організатор фотовиставок, Національна спілка фотохудожників:
— Із фотовиставкою «Дня» мене пов’язує давня історія. Зокрема, через те, що вона подорожує Україною. Я сам із Івано-Франківщини, і був причетний до відкриття фотовиставки «Дня» в нашому місті. Цього року ми знову будемо раді зустріти її в Івано-Франківську! На жаль, мене не було в Києві, я не зміг прийти на відкриття виставки, тому сьогоднішня нагода для мене — остання. Вирішив відкласти всі справи і з самого ранку прийти в Український дім. Особисто я звертаю увагу на прізвища фотохудожників, бо для мене, як для людини, котра сама організовує фотоконкурси, це дуже важливо. Потім я намагаюсь віднайти цих авторів, щоб згодом представити їхні роботи на інших конкурсах, фестивалях. Фотовиставки газети «День» завжди інформативні — неначе пізнавальна книга життя.
