Про нинішню політичну кризу розмірковує політолог, народній депутата України від фракції БЮТ Володимир ПОЛОХАЛО.
— Володимире Івановичу, до чого може призвести ця політична криза в глобальному плані? Є загроза, що в Україні станеться крах парламентаризму як такого?
— Я тут бачу абсолютне наслідування з боку Віктора Ющенка Леоніда Кучми, який за будь-яку ціну намагався дискредитувати не депутатів, а Верховну Раду як інститут. Якщо навіть говорити про ющенківский «новояз», то він дивним чином нагадує висловлювання Леоніда Кучми про парламент.
Як відомо, парламент — це гілка влади, яка дає шанси мінімізувати ризики монополізації влади. Це банально, але ж ми знаємо, що російська Дума не є парламентом в цьому сенсі. Чому Україна все ж таки не стала авторитарною (але, щоправда, не стала і демократичною) — через наявність поганого, сварливого, з різними інтересами, корумпованого, але існуючого парламенту. І я вважаю, завданням Президента було протягом другої сесії показати, що парламент — це баласт, який проїдає величезні кошти. І це була систематична інформаційна війна. Практично запрограмована парадигма на Банковій спрямована на те, щоб центр прийняття рішень перемістився в Секретаріат.
Сьогодні у мене як у громадянина є відчуття небезпеки. Я відчуваю, що Віктор Ющенко, втрачаючи адекватність, може піти на будь-які кроки. Дуже небезпечною є людина, яка має повноваження і яка виглядає абсолютно непередбачуваною.
— Як ця криза позначиться на міжнародних відносинах України?
— Мабуть, 2008 рік увійде в історію пострадянської доби України як рік, що надзвичайно послабив Україну як суб’єкта міжнародних відносин. Більш слабкою Україна не була навіть у період «України без Кучми». Вона була така слабка на початку 90-х років. Але сьогодні вона найслабша. Україну сьогодні ніхто не бере до уваги.
Хто винний? Я відповідаю на це запитання — Віктор Ющенко. Він послабив Україну як суб’єкт міжнародних відносин. Європа нас 9 вересня «послала». Це був величезний гарбуз Україні. ПДЧ, звичайно, і близько не буде.
Давайте згадаємо, з ким Ющенко вів переговори в цьому році й чим вони завершилися. Звичайно, треба приймати короля Швеції. Але і Саркозі, й Меркель, і англійський прем’єр не тільки нічого не пообіцяли — вони намагаються відсторонитися від Президента. Тобто його не сприймають сьогодні як гравця, як паритетного партнера.
Нашому Президенту притаманне хуторянське бачення світу. Але я його навіть не звинувачую. Мені його навіть шкода.
— Але все ж таки, треба йому віддати належне: він багато зробив для усвідомлення української ідентичності, підняв тему Голодомору...
— Це все добре, але музей Батурина й Голодомор не можуть бути основною темою для Президента. Основною темою має бути посилення позицій України в міжнародних відносинах.
І Президент не забезпечив того, що вимагала помаранчева революція, — верховенства права. Натомість він підпустив до вирішального прийняття рішень в державі тих, кого в Україні називають олігархами. Навіть Кучма намагався розділяти олігархів — а Президент їх об’єднав. Він зараз перший друг олігархів. Кучма міг бути другом для одного олігарха, недругом для іншого. Сьогодні всі олігархи — перші друзі Віктора Ющенка. Президент сьогодні виступає як Герострат демократичного тренду. Він фактично вбив усі надії.
