Сьогодні тисячі туристичних фірм пропонують мільйони маршрутів. Як не заблукати в лабіринті інформації, що вибрати, з чого почати? Туристична фірма «Еліта-тур» і газета «День» пропонують стати вашим навігатором. Почнемо з двох маршрутів: «Кришталева мрія» і «Романтичні канікули». Обидва маршрути проходять через територію Польщі. З ХVII століття історія Правобережної України й Польщі писалася на одних сторінках. Багато дворянських прізвищ були записані в гербовниках двох країн. Щойно ми перетинаємо державний кордон України й Польщі, ми потрапляємо до світу чудових доріг, доглянутих територій і до болю знайомої історії. Перше місто на нашому шляху — давньоруське, польське місто Пшемисль (Перемишль) на річці Сан.
ПІВГРОШІ ХОДЯТЬ ТІЛЬКИ В ПЕРЕМИШЛІ
Ще в Х ст. Перемишль — центр князівства племені білих хорватів. Перші згадки про Перемишль як укріплену фортецю Київської Русі датуються 981 р. Пізніше місто стало центром удільного князівства Рюріка та Володимира Ростиславовичів і одним зі значних місць Галицько-Волинського князівства. У ХIII ст. за Перемишль йшла боротьба між Польщею, Угорщиною та Київською Руссю, неодноразово місто зазнавало нападів татаро-монголів, руйнувань. Після монгольського нашестя на Русь і розпаду Київської Русі землі Волині, Галичини й Поділля є предметом домагань Польщі й Литви. З 1340 року Перемишль у складі Польщі. Після розділу Польщі в ХVIIІ ст. місто потрапило у володіння Австро-Угорщини як частина Галичини. Австрійці будують у місті найпотужнішу фортецю, третю за значенням у Європі після Антверпена й Верден. 1918 р. Пшемишль знову польське місто. 1939 року внаслідок возз’єднання Західної України з СРСР місто увійшло до складу УРСР. 1945 р. СРСР повернув Пшемишль Польщі.
У цьому невеличкому польському місті на початку травня була запроваджена власна валюта — пшемишльський півгрош. Усього в обіг надійшло 20 тис. півгрошів вартістю 4 злотих і 500 півгрошів з чистого срібла вартістю 200 злотих кожний (приблизно по 66 доларів). Нові монети були введені в обіг на честь 620-річчя проголошення Пшемишля містом і надання йому польським королем Владиславом Ягеллою відповідних прав. Пшемишльські півгроші в обігу переважно на території Підкарпатського туристичного ярмарку й у міських сувенірних магазинах. Власники нової валюти можуть без проблем обміняти її на злоті або євро в будь-якому з міських обмінних пунктів. За межами міста півгроші перетворюються на нумізматичну рідкість або на сувенір, і купити на них уже нічого не можна. Міська влада оголосила, що їхня власна валюта вийде з обігу в Пшемишлі 30 вересня цього року, коли офіційно закінчиться туристичний сезон.
Сьогодні Пшемишль — це місто, в якому сплелися різні культури, тут багато світських і церковних пам’яток архітектури. У кафедральному соборі змішаного готичного й барочного стилю знаходиться чудова алебастрова фігурка Богоматері Яцкової ХV ст. Також у місті встановлені пам’ятники Адаму Міцкевичу та Яну ІІІ Собеському.
МІСТО ЯРОСЛАВА МУДРОГО
Місто Ярослав названо на честь Ярослава Мудрого. Вважається, що київський князь заснував його на річці Сан 1031 року на землях, відвойованих у польських князів. Коли він входив до складу південноруських земель, Ярослав прославився тим, що під ним відбулася знаменита ярославська битва 1245 року між військами князя Данила Романовича Галицького й союзних йому половців проти об’єднаних сил польсько-угорських феодалів і галицьких бояр. Битва стала кульмінаційним моментом боротьби за відновлення єдності Галицько-Волинської Русі. Після цього Данило об’єднав своє величезне князівство в єдине ціле й по-справжньому став королем земель, більша частина яких входить до складу сучасної України.
1323 року Казимир Великий дарував йому права міста, а з 1387 року місто стало жити за Магдебурзьким правом. Наприкінці ХIV століття Ярослав входив до списку найвпливовіших міст польської корони. Старе городище на високому пагорбі над річкою Сан покинули, й місто було перенесене на інше місце, де зараз його «старе място». Тут, у старому місті, земля була поділена між представниками знатних польських родів — Тарновськими, Замойськими, Любомирськими, Чарторижськими, Сенявськими. Володів нерухомістю в Ярославі й знаменитий гетьман Ходкевич, і майбутній король Польщі Ян III Собеський.
Прізвища, які уславили польський Ярослав, залишили свій слід в історії України. Польські магнати Ходкевичи володіли Чорнобилем і сусідніми українськими селами. У період якобінської диктатури уродженка Чорнобиля, 26-річна красуня-полька Розалія Любомирськая-Ходкевич, дружина князя Олександра Любомирського, 30 червня 1794 року була гільйотинована в Парижі за вироком революційного трибуналу, будучи звинувачена в зв’язках з Марією-Антуанеттою й іншими членами королівської родини. Під ім’ям «Розалія з Чорнобиля» ця блакитноока білявка увічнена в записах сучасників.
МІСТО-ФОРТЕЦЯ — МАГНІТ ДЛЯ ТУРИСТІВ
Місто Ланьцут відоме своїм замком-палацом — однією з найпрекрасніших резиденцій польських магнатів. Місто-фортецю Ланьцут заснував король Казимир Великий. У XVI ст. замок перетворився на руїни, але з XVII ст. переходить у володіння аристократичного роду Любомирських, і здобуває шанс на друге народження. Станіслав Геракліуш Любомирський, політик, письменник, поет і меценат, названий сучасниками за свою розсудливість і мудрість «польським Соломоном», заклав 1629 року на місці дерев’яного двору новий кам’яний оборонний замок у найкращих традиціях того часу фортифікаційної науки. Своїм сучасним виглядом замок завдячує онукові Станіслава Любомирського — теж Станіславу, і його дружині Ізабеллі з дому Чарторийських. Саме вони в другій половині ХVIII ст. перетворили аскетичну фортецю на пишну магнатську резиденцію: облаштували придворний театр, бальний зал, галереї античної старовини, бібліотеку в англійському стилі, китайські й турецькі апартаменти, оранжерею із зимовим садом. Тоді ж військові бастіони були перетворені на квітники, а навколо замку розбили великий пейзажний парк.
1816 р. власниками ланьцутської садиби стають онуки княгині Ізабелли Любомирської. Після розподілу спадщини між претендентами замок дістався старшому внуку — Альфреду Потоцькому. Він заснував ланьцутську ординацію, тобто нероздільне право власності, згідно з яким садиба не ділилася між спадкоємцями, а переходила старшому синові. На той момент ланьцутська ординація складалася з трьох міст, 56 сіл, 28 фольварків і так проіснувала майже 100 років. Останній ланьцутський ординат Альфред Потоцький ще збільшив родове багатство. 1920 р. площа ординації становила 34 650 га. 1937 р. річний прибуток Альфреда Потоцького становив понад 0 тисяч — шалені гроші на той час.
Сьогодні й замок, і парк у Ланьцуті — магніт для туристів з усієї Європи, їх відвідують понад 270 тисяч людей щороку. Для огляду туристами — 86 залів загальною площею 2 250 кв. м, пейзажний парк площею 50 га, єдиний у Європі музей кінних екіпажів (120 експонатів!) і парадної кінської збруї. 1996 р. у замку проходила зустріч дев’яти президентів країн Центральної Європи. З 1961 р. в Ланьцуті проходить щорічний міжнародний фестиваль струнної класичної музики. У самому містечку Ланьцут також можна побачити чимало цікавого — Домініканський костел XV—XVI ст., маленькі палаци й вілли місцевої знаті, найдавнішому з яких близько 300 років, автентичні міщанські будиночки трьох століть, синагогу 1761 року. Для тих, хто наважиться на поїздку за маршрутом «Кришталева мрія», відчиняться двері знаменитого Ланьцутського замку-палацу-музею.
ТРАМВАЇ «СОНЕЧКО» ЧЕКАЮТЬ У ТАРНУВІ
Уперше місто Жешув згадується 1354 року. Цього року воно здобуває міські права. У Жешуві перетиналися всі головні торгові шляхи, що проходять з півночі й Балтики через Карпатські гори на південь, до Чорного моря та з’єднують західну й східну частини Європи. Головною визначною пам’яткою міста є старовинний замок Любомирських, зведений у XVI ст. Збереглася й стародавня ратуша, зведена в XV ст. на міській Ринковій площі. Жешув є другим центром саксонського мистецтва після Варшави. Раз на три роки в Жешуві збираються з усього світу польські фольклорні ансамблі. Осінь є часом проведення театральних зустрічей. Це місто з величезною кількістю мальовничих парків, пам’яток природи й заповідників.
Залишивши позаду Жешув і Підкарпатське воєводство, ми їдемо Малопольським воєводством, центром якого є Тарнув — великий промисловий центр. Місто засноване в ХII ст. Тарнув був єдиним провінційним містом у Галичині, в якому з 1911 р. почав ходити електричний трамвай. Вагони були оздоблені зеленими гілками, квітами, стрічками. Стрічки були червоного кольору з гербом міста. Трамваї називали «сонечком». Довжина трамвайних колій у Тарнуві становила 2 580 м. Постійно на лінії працювало шість вагонів, з 6.00 до 22.00. Трамвай ліквідували 1942 р. у період німецької окупації. Колії заважали руху військ. На вулиці Валовій наприкінці травня 2004 р. встановлена історична трамвайна зупинка з лавочкою. До наших днів зберігся Собор Різдва Богородиці XV ст., будівля міської ратуші, збереглися руїни середньовічного замку й найстаріший міський будинок — будинок Миколайовських, 1524 року спорудження. Після Тарнува не за горами й Краків. Ні, давайте відрекомендуємося повністю: Королівське столичне місто Краків. Він зустрічає нас відчиненими воротами свого міського герба. У цьому місті ми проведемо першу ніч відпочинку в подорожі, організованій туристичною фірмою «Еліта-тур» і газетою «День».
