На основі свого педагогічного досвіду Василь Олександрович Сухомлинський (1918 — 1970) написав 35 книг, понад 600 статей, 1500 казок, оповідань і новел для дітей. Його праці, як і раніше, запитані педагогічною практикою як у нашій країні, так і за кордоном. Чим же Сухомлинський цікавий нам сьогодні? Про це «День» розмовляв з доктором педагогічних наук, завідувачкою відділення історії та теорії педагогіки АПН України, дочкою Сухомлинського Ольгою Василівною Сухомлинською.
— Для Василя Олександровича всі без винятку діти були талановитими й обдарованими. Школи й класи лише для талановитих дітей, про які сьогодні так багато говорять, не вписуються в його педагогічну систему. Адже немає двох дітей, однакових за мисленням, за сприйманням світу, за особливостями розуму, волі, характеру. Пізнати і зрозуміти дитину можна, лише спостерігаючи за її взаємодією з навколишнім світом. Глибоко помиляються вчителі і батьки, які вважають, що підтягти важкого учня — це змусити вивчити визначений обсяг матеріалу. Тут не сидіти якомога більше над книгою потрібно, а зайнятися розвитком дитини, вчити її мислити. Починати розумове виховання маленьких дітей потрібно з розвитку допитливості. «Мене тривожить, — писав Сухомлинський, — доля дітей, учителі яких щохвилини під час уроку намагаються насичувати своїх учнів активною розумовою роботою і тримати їх у напрузі. Адже мозок дитини — не механізм запам’ятовуючого пристрою електронної машини, а жива мисляча і ніжна матерія. Непосильна для дитини розумова перенапруга не сприяє активізації її розумової діяльності». Сутність же уроків мислення Сухомлинського полягала в розвиткові здатності дивуватися, бачити в знайомому нове й невідоме, розуміти причинно-наслідкові зв’язки.
— Нещодавно вийшов друком новий збірник — «Осторожно, ребенок! В. А. Сухомлинский о трудных детях». Це збірник матеріалів про підходи до виховання і навчання проблемних дітей. У збірнику серед уже опублікованих раніше матеріалів (листів, статей, розділів із книжок) є і не опублікована раніше робота, в якій він узагальнив свої 35-річні дослідження, «Чим лікувати мозок — думкою, працею, творчістю — чи ліками?» Яка порада Сухомлинського?
— Василя Олександровича завжди мучило питання: що являють собою діти, для яких непосильне нормальне оволодіння знаннями? Як поліпшити роботу мозку й досягти того, щоб це поліпшення було передано в спадщину й закріпилося в прийдешніх поколіннях? Сухомлинський радить розвивати цих дітей інтелектуально й емоційно за умов звичайної школи: стимулювати пам’ять і думку, щоб дитяча радість і дитячий подив прийшли до них як до відкривачів істини. До навантажень на слабку пам’ять він пропонує підходити обережно, а оцінки ставити, коли діти досягають успіху. Для таких учнів він розробив спеціальні уроки мислення.
— У чому ще Сухомлинський бачив залежність якості навчання школярів?
— Він вважав, що якість навчання прямо зв’язана з кількістю у дитини вільного часу, що потрібно для того, щоб була можливість почитати щось за своїм вибором, подумати. Особливо це важливо в старших класах, коли надходить час шукати себе й вибирати свою дорогу в житті. Як історик педагогіки, можу сказати, що за всіх часів говорили про перевантаження школярів, але коли ставилося завдання розвантажити дітей, то, як правило, нічого не виходило, бо шкода було від чогось відмовлятися. Так виходить і сьогодні. Зараз готується перехід до профільного навчання в старших класах. А якщо врахувати скорочення навчального року у випускних класах, то навантаження на старшокласників тільки зростуть. У дитини немає часу подивитися на себе, а не те, щоб себе до чого готувати. Перевантаження школярів не лише негативно позначаються на здоров’ї дітей, але й на рівні їхнього розвитку та на свідомому виборі шляху.
— Що з виховних критеріїв Василя Олександровича особливо запитане сьогодні?
— Сухомлинський завжди вчив звертати увагу учнів і вчителів на внутрішній стан душі навколишніх людей, підтримувати людей у важку хвилину. А ще — завжди чинив по-людськи, йому був неприємний крайній індивідуалізм, коли особисті інтереси забезпечуються за рахунок обмеження інтересів інших людей. Ці ідеї Сухомлинського особливо враховуються сьогодні в дошкільній і початковій освіті, при розробці уроків етики для школярів. Адже наші діти вже самі вибирають цінності, а їхній вибір залежить від того, що ми заклали в них у дитинстві. І навіть якщо вони помиляються, ми повинні пам’ятати, що виховувати можна лише через любов. Така позиція педагога-гуманіста Сухомлинського.
