Із кожним роком проблема міграції стає як для нас, так і для світу загалом все актуальнішою. У більшості країн, до яких належить і Україна, міграція має двоякий характер: з одного боку, до нас щороку приїздить мінімум сім тисяч вихідців із інших країн, з іншого — щороку кілька тисяч українців стають мігрантами в країнах Європи та в США. Першим держава має гарантувати права та надати соціальний захист, а у випадку зі своїми співвітчизниками — слідкувати за дотриманням їхніх прав і свобод за кордоном. Тенденції такі, що «рух народів» в Україну, а також через нашу територію продовжуватиметься. Очевидно, що через це міграційна політика держави має розвиватися та вдосконалюватися — йти в ногу з часом. Те, що ці проблеми є актуальними для всієї Європи, засвідчує чергова міністерська конференція Ради Європи з питань міграції, яка 4–5 вересня цього року пройде в Києві. На ній обговорюватимуться міграційні проблеми всієї Європи. З чим прийде на форум Україна та чого нам очікувати в майбутньому в сфері міграційної політики «Дню» розповів заступник міністра внутрішніх справ України Василь МАРМАЗОВ.
— Василю Євгеновичу, нині Україна потрапила у третю міграційну хвилю. Чи готова держава вирішувати проблеми, які виникають у зв’язку з цим?
— Міграція — це надзвичайно важлива проблема, враховуючи географічне розташування нашої держави. Україна має трирівневий вимір стосовно міграційних процесів. По-перше, ми є транзитною країною: багато мігрантів з країн Азійського регіону, а також Азійсько-Африканського та Середземноморського регіонів переміщуються до Європи та на північ через нашу територію. Зрозуміло, що це впливає на нас. Другий аспект — Україна є постачальником великої кількості мігрантів. У першу чергу – до Європи та Північної Америки. І третє: останнім часом спостерігається тенденція, що Україна стає країною, яка приймає мігрантів. Цей трирівневий вимір міграційних процесів говорить про те, що проблема — надзвичайно актуальна і має багато складових: економічну, соціальну, правову. Зрозуміло, що держава має реагувати на всі ці речі. Можливо, те, що серед мігрантів є певна частина нерегульованих нелегалів, породжує певні проблеми для держави, в тому числі й пов’язані з компетенцією нашого відомства. З такими людьми потрібно працювати: з’ясовувати їхній статус, документувати і, залежно від того, чи мігранти є незареєстрованими з об’єктивних причин чи свідомо, вирішувати їхню подальшу долю. Інший аспект, який є реальною проблемою для нашої держави, — зобов’язання, які вона на себе взяла з виконання угоди з ЄС про реадмісію, оскільки відповідно до умов угоди нелегали, які будуть затримуватися на території Євросоюзу (якщо буде доведено, що вони туди потрапили з України), мають передаватися нам. Ми прогнозуємо в зв’язку з цим процесом певні тенденції до збільшення нелегальних мігрантів. Це вимагає розбудови інфраструктури, закладення коштів у бюджет, залучення міжнародної технічної допомоги. Це абсолютно нормально, і ми це робимо.
— Яка мета проведення вересневої конференції й з чим Україна виступить на ній?
— Це загальноєвропейський захід, тема якого затверджена комітетом Ради Європи і звучить як: «Економічна міграція, розвиток та соціальна єдність: комплексний підхід». Це буде представницький форум, на якому обговорюватиметься тематика міграційних процесів у соціально-економічному вимірі. Коли ми говоримо про адаптацію, то йдеться про статус мігрантів, питання адаптації до умов країни, в яку вони потрапили тимчасово, захист їхніх прав. Питання нелегальної міграції розглядатиметься паралельно з цією проблематикою, бо, безумовно, вони пов’язані. Сам факт проведення такого заходу — це добра нагода для України взяти участь у дискусії на рівні керівників відомств Європи, європейських експертів, а також презентувати проблеми, пов’язані з управлінням міграційними процесами, які є в нашому суспільстві. Україна очікує від конференції перш за все можливості поглянути на свої та європейські міграційні проблеми з іншого боку, показати своє бачення їхнього розв’язання. На неї запрошені керівники міністерств і відомств країн-членів Ради Європи. Запрошення відправлені 70 особам. Також участь візьмуть представники міжнародних організацій — не тільки Європейського континенту, а й країн, пов’язаних з Європою. Загалом ми очікуємо близько 500 учасників: керівників відомств, державних секретарів, експертів, представників міжнародних організацій. Для України це добра нагода провести двосторонні зустрічі з колегами з багатьох країн, аби обговорити питання міжнародної двосторонньої співпраці у сфері міграційної політики.
— Чи буде презентована нова Концепція міграційної політики України?
— На рівні України вона вже презентована і може бути оформлена законодавчим актом. Його проект вже розроблений Мін’юстом. У ньому враховані наші пропозиції й зауваження. Наскільки мені відомо, Мін’юст передав його на затвердження уряду і далі будемо вносити його на затвердження у Верховній Раді. Думаю, що це хороший документ, який визначає загальні параметри проблеми і в якому є концептуальні речі в сфері міграційної політики. Було б непогано, щоб цей документ пройшов експертизу й у європейських експертів. Про це у нас була розмова з європейськими експертами, і вони підтвердили готовність це зробити. Гадаю, що їхній погляд буде корисним. Можливо, під час конференції деякі речі будуть дискутуватися як на рівні експертних зустрічей, так і в ході проведення круглих столів, передбачених напередодні форуму, і під час його роботи.
— Чого Україна може очікувати від конференції?
— Ми не підходимо до неї максимально егоїстично, оскільки конференція є загальноєвропейською і на ній обговорюватимуться загальноєвропейські проблеми. Та все ж певною мірою будемо прагнути до розгляду проблем громадян України, які працюють в країнах Західної Європи. В ідеалі через дискусію, через підсумкові документи та їхню реалізацію Україна хотіла б вийти на певний механізм, який би давав можливість захищати наших громадян, котрі тимчасово перебувають за кордоном в статусі економічних мігрантів.
— Ви згадали про Концепцію міграційної політики. Чим вона відрізняється від інших?
— По-перше, тим, що до цього часу подібного фундаментального концептуального документа в Україні не було. Через це ми нині стикаємося з безліччю проблем, незважаючи на існування ряду експертних установ, які опікуються міграційною проблематикою та займаються реалізацією міграційної політики. Сам факт того, що такий документ з’явився, вже є важливим. У ньому закладені й концептуальні речі, й певні механізми реалізації міграційної політики в Україні. Безумовно, окрім того, потрібно буде ще й в цілому реформувати міграційне законодавство в контексті нових тенденцій міграційних процесів, які відбуваються в усьому світі й Україні зокрема. Але потрібно розуміти, що це перший крок, і коли цей законопроект буде затверджений у Верховній Раді, він означить загальні параметри, загальні вектори діяльності уряду. Пізніше разом із Мін’юстом та Мінпраці нам буде потрібно ініціювати ряд інших законопроектів, які б відповідали вимогам часу.
— Яке місце займає МВС у реалізації Концепції міграційної політики?
— І щодо реалізації концепції, й взагалі МВС займає значне місце. Традиційно до нашої компетенції відносять проблеми, пов’язані з міграцією. Я вже згадував боротьбу з нелегальною міграцією, яка тягне за собою негативні наслідки для суспільства. Також традиційною є сфера, яка стосується паспортної реєстраційної роботи, реєстрації іноземців. Все це залишається за МВС. Також на наше відомство мають бути покладені додаткові функції, зокрема такі, які стосуються роботи з біженцями. Це — утримання центрів з розміщення біженців та робота з ними. На МВС все більше покладається відповідальність, пов’язана з розробкою, укладенням та реалізацією договорів про реадмісію — передачу нелегальних мігрантів від однієї країни до іншої. Я вже згадував про договір, підписаний з ЄС. Нині ведеться робота з рядом країн як Балканського регіону, так і країн колишнього СРСР, Азійського регіону та далекого зарубіжжя (Іран, Ліван, Пакистан, Індія), які є постачальниками мігрантів в Україну. Вже підписані, але поки що не працюють угоди з Російською Федерацією. Це є предметом для обговорення, оскільки більшість мігрантів, які потрапляють в Україну, приїжджають сюди саме через східні кордони України. Ми зацікавлені в якнайшвидшому проходженні процедур стосовно цієї угоди, щоб вона запрацювала. Те ж саме стосується В’єтнаму.
Коли ми говоримо про реалізацію угод про реадмісію, то тут ми активно працюємо над облаштуванням закладів, у яких утримуються і будуть утримуватися нелегальні мігранти. Нещодавно такий заклад відкрили в Чернігові («День» про це писав. — Авт.). На підході відкриття аналогічного центру на Волині, стан готовності якого уже 90%. Сподіваємося, що до кінця вересня він запрацює і зможе прийняти мігрантів, кількість яких в Україні постійно збільшується. Прогнозуємо, що така тенденція збережеться.
— Їх фінансує Європа?
— Певні кошти закладені в державному бюджеті. Але оскільки тема, пов’язана з реалізацією угоди про реадмісію є не тільки українською, а й загальноєвропейською, то ми залучаємо й міжнародну технічну допомогу від ЄС та від Міжнародної організації з міграції. Це нормально. У Волинському центрі значний внесок саме цих міжнародних інвестицій. Скажу, що двома цими центрами ми не обмежимося. В перспективі вийдемо приблизно на п’ять, які будуть розміщені в різних регіонах України. Так ми зможемо забезпечити реалізацію угоди з ЄС про реадмісію. До речі, ми з колегами вже обговорювали проблему залучення мігрантів, які проживають в цих центрах, до трудової діяльності. Безумовно, потрібно надати їм можливість працювати і, можливо, отримувати компенсацію за цю роботу. Хоча примушувати ми не маємо права. Над цим ми думаємо в контексті роботи з адаптації до умов, в яких вони перебувають. Адже, незважаючи на те, що наші центри відповідають міжнародним стандартам, довгий час перебування в них може призвести до психологічного дискомфорту. Це враховується: в штаті центрів працюють психологи. В перспективі люди, які живуть в цих центрах, мають отримати або статус біженця (якщо доведуть, що мають підстави) або будуть депортовані. Більшість людей, які потрапляють сюди, є вихідцями з країн Кавказько-Азійського регіону (території СНД), Азійського регіону, де відбуваються воєнні конфлікти (Афганістан, Ірак), а також з Китаю, Пакистану, Ірану та Індії. Власне, з цими країнами ми нині й працюємо над укладанням двосторонніх угод, зокрема, про реадмісію.
— У нас часто вживають термін «управління міграційними процесами». Про що, власне, йдеться?
— В останні роки у нас ведеться мова про створення єдиного органу центральної влади, який виконував би функції реалізації міграційної політики. Якщо говорити про концептуальні речі, глобальні проблеми, то їх потрібно вирішувати комплексно. Тому щодо питання управління міграційними процесами я б на перше місце поставив необхідність визначитися вищому керівництву країни за участю законодавчого органу із створенням та функціонуванням такого єдиного органу управління міграційними процесами. Що стосується нашого бачення, то ми заявили уряду про готовність взяти на себе додаткові функції та запропонували дати нам під це додаткові ресурси. В принципі, нині ця організаційно-правова форма дискутується на рівні вищих органів влади. Друге питання — формування міграційного законодавства, яке б відповідало вимогам часу. Третє — це можливості залучення інвестицій (державних і приватних), оскільки зрозуміло, що навіть створивши найкращий механізм, він не запрацює, якщо не буде для цього достатньо ресурсів. Мені здається, що є розуміння і в уряді, й у Президента, і в суспільстві, й серед гілок влади, що ці проблеми потрібно вирішувати якнайшвидше. Інша справа, що продовжується дискусія з точки зору організаційної форми. Наприклад, щодо того ж органу з міграційних питань. Європа демонструє різні форми управління міграційними процесами. У більшості країн ці функції виконує МВС, оскільки міграція — це внутрішня проблема. Тому ефективне законодавство та ефективне управління — це ознаки реалізації ефективної державної політики у сфері міграції.