Національний художній музей України, Будинок актора, римо-католицький костел Святого Миколая та Будинок з химерами — саме навколо цих величних споруд, що, вочевидь, для багатьох є найулюбленішими місцинами Києва, розгортається розповідь про архітектора Владислава Городецького в подарунковому альбомі «Виклик будівничого» (видавництво «Грані-Т»).
Молодий архітектор Владислав Городецький, закінчивши Імператорську академію мистецтв у Петербурзі, у 1890 році приїхав до Києва. Тут прожив тридцять років. І тут залишилися його найкращі архітектурні твори.
Наприкінці ХІХ століття місто переживало, говорячи сучасною мовою, будівельний бум. На той час його центр майже набув «звичного» для нас вигляду: вже були вокзал, університет, ботанічний сад ім. Фоміна, Миколаївський сад (парк Шевченка), Володимирський собор; частково забудовані теперішні вулиці Комінтерну, Саксаганського, Велика Васильківська, Володимирська, Богдана Хмельницького, Прорізна, дещо — Хрещатик. А на початку ХХ століття до тих забудов додалися Художньо-промисловий та науковий музей Імператора Миколи ІІ (нині — Національний художній музей), Караїмська кенаса (зараз — Будинок актора), костел Святого Миколая та Будинок з химерами (тепер – Державна резиденція Президента України) будівничого Городецького. «... є міста, осяяні раптовими спалахами архітектурного таланту одного митця: його будівлі — це виклик довкіллю, до того ж не у формі заперечення, або протистояння, а як запитання. Такі архітектурні генії мають фантазію, що ніби зосереджує (або проблематизує) на плинності часу уявлення тих, хто споглядає їхні творіння. В історичному центрі Києва такими є будівлі Городецького», — написав у своїй післямові до видання відомий філософ Сергій Кримський.
«Для мене Городецький — це виклик! — говорить художник Петро Бевза, який працював над візуальною концепцією та дизайном проекту. — Причому, найперше сучасним зодчим, які, на жаль, нічого подібного не можуть створити, але й не звертають увагу на той виклик, який існує в особі цього будівничого. Час показав, що будівничий Городецький в результаті своєї діяльності виявився поетом! Він привніс таємницю в атмосферу міста. Як відомо, будував на складному рельєфі, де ніхто не хотів будувати. Крім того, застосовував цемент — новий на той час матеріал. Інакше кажучи, він був ще й новатором! Нині здебільшого будують з низьким рівнем якості, матеріалами, можна сказати, не зовсім актуальними на сьогодні, і з поганим смаком». Шеф-редактор «Граней-Т» Діана Клочко розповіла «Дню», що альбом — перший із кількатомного проекту. «Коли ми звернули увагу на українську архітектуру, то виявилося, що найменш вивчений період кінця ХІХ — початку ХХ століть, — говорить вона. — Городецький як яскравий представник модерну, звісно, відразу прийшов на гадку. Ми все робили для того, щоб у 145 річницю з дня народження архітектора презентувати видання у його Будинку з химерами. Цього не сталося з цілої низки причин. Дуже хочеться, щоб те, що Городецький нам залишив, відреставрували, і на Банковій, 10 можна було милуватися тим, що залишилося від інтер’єрів. Важливо, щоби це стало надбанням. Цікава деталь: коли під час роботи над альбомом ми з усіх боків фотографували Будинок актора, перехожі раптом зупинялися і знімали на свої мобільні телефони ту архітектурну перлину... Тобто, потрібно було просто традиційне фотографування, щоб це стало предметом наслідування».
