У сенаті США незабаром відбудуться слухання з приводу того, що робити з 240 ув’язненими, котрі, як і раніше, перебувають за ѓратами у в’язниці Гуантанамо, і що відбудеться з військовими трибуналами та системою арештів без суду, створеною адміністрацією Буша і поступливим Конгресом. Конгрес США також обговорює, що станеться із самою військовою в’язницею, створеною 2002 року для утримання ув’язнених, які ймовірно були «гіршими з гірших», в умовах, що навмисно описуються юристами Буша як «юридичний вакуум».
Але чи не є дані слухання в сенаті насправді спробою прикрасити нову реальність, яка настільки ж погана, як і стара — а в деякому розумінні навіть гірша за неї? Знову діють військові трибунали без належного процесу. Хоч президент Барак Обама і випустив одних ув’язнених, в основному китайських уйгурів, і відправив інших ув’язнених на справжній суд до Нью-Йорку, тепер він, на здивування, дає сигнал про те, що має намір розпочати «превентивні арешти», які дозволять йому вічно утримувати необмежену кількість ув’язнених без суду і висунення обвинувачень.
Відвідавши Гуантанамо, спікер Міністерства оборони Джо Делла-Ведова сказав мені, що справи ув’язнених розглядає декілька комісій, і даний процес триватиме до кінця року. В результаті, ув’язнених розділять на три категорії: ті, кого будуть судити в карних судах у США; ті, кого звільнять і відправлять до інших країн; і ті, кого «не можна випустити і не можна судити, і тому вони залишаться в ув’язненні на невизначений термін..., що і є превентивним арештом».
Я була вражена. Коментар Делла-Ведови говорить про те, що процес аналізу справ є просто політичним театром. Якщо необхідно провести справжній аналіз обвинувачень, які висуваються цим ув’язненим, як може бути відомо заздалегідь, що знадобиться третя категорія? Превентивні арешти на невизначений термін є звичайно ж основою поліцейської держави.
Організації по захисту прав людини знали про те, що Обама проклав шлях, якщо говорити термінами системи рекламних зв’язків з громадськістю, для деяких карних процесів, розхвалюючи «наднадійність» деяких американських в’язниць і відмітивши, що справи інших терористів були успішно розглянуті судовою системою Америки. (Інші демократичні країни, в тому числі Велика Британія та Іспанія, завжди судять підозрюваних у тероризмі, навіть вірогідних членів «Аль-Каїди», у звичайних карних судах).
Але через півроку після того, як він наказав покласти край тортурам і «чорним місцям» ЦРУ і пообіцяв протягом року закрити в’язницю Гуантанамо, Обама мабуть хоче відродити найгірші прояви свавілля Буша. Він запросив у затоку Гуантанамо декілька літаків, переповнених журналістами, щоб показати їм «безпечну, прозору і людяну» в’язницю, в якій ув’язненим тепер дають свіжу пахлаву та дозволяють дивитися відеофільми у наручниках, прикріплених до крісел на двох. Але приблизно 240 ув’язнених як і раніше перебувають у цій в’язниці без офіційних обвинувачень у будь-яких злочинах і не зможуть домогтися чесного суду навіть за сприяння запропонованих Обамою військових комісій. Зрештою, й обвинувач, і суддя, і члени «комісії», — всі вони будуть співробітниками уряду США.
Більше того, Департамент юстиції Обами вдався до аргументу Буша про те, що закон «Про державну таємницю» забороняє розголошувати свідчення про тортури, а це означає, що ніхто з ув’язнених, які зазнавали катувань, не зможе з’явитися перед судом. До того ж, Обама заборонив розкриття сотень фотографій, що зображають сексуальні домагання в американських в’язницях, і нічого не зробив для скасування закону про боротьбу з тероризмом «Патріот».
Чому ж Обама, знавець конституції, повертається до політики свого попередника?
По-перше, він не наважується видатися «м’яким відносно тероризму». По-друге, можливо, йому необхідно судити ув’язнених Гуантанамо за закритими дверима або навіть назавжди позбавити їх можливості з’явитися перед судом: юристи заявляють, що тортури, в тому числі сексуальні, були настільки поширеним явищем у ЦРУ і серед військових, що Обамі дісталися десятки, якщо не сотні, ув’язнених, чиї тіла є прямим доказом тортур.
Зі слів Веллса Діксона, адвоката з Центру конституційних прав, що представляє інтереси деяких ув’язнених, адміністрація Обами не може ризикувати, називаючи практику тортур злочинами, тому називає їх «секретними підходами і методами», які забороняється розголошувати в суді. «Я навіть не можу сказати вам про те, яким чином катували моїх клієнтів: у іншому випадку, мене будуть судити», — говорить він. Взагалі навіть пояснення того, чому даний матеріал є секретним, забороняється розголошувати, оскільки воно є привілеєм не багатьох.
Не поліпшилися з приходом Обами і можливості доступу адвокатів до своїх клієнтів із в’язниці Гуантанамо. «Ми підкоряємося відносно справ усіх ув’язнених охоронному судовому наказу», — говорить Діксон. «Згідно з даним наказом, все, що говорить ув’язнений, є секретною інформацією», — якщо тільки «привілейована комісія» Міністерства оборони не вирішить інакше.
Потім Діксон розповів мені історію викриття одного зі своїх клієнтів, Маджида Хана, так званого «особливо цінного ув’язненого», який вже три роки перебуває в «чорних місцях» ЦРУ. Діксон стверджує, що Хана катували, хоча уряд заявляє, що до нього застосовувалися «підходи і методи розвідки».
Оскільки у Діксона є доступ до секретних справ, він не може обговорювати дані секретні «підходи і методи». З іншого боку, продовжує Діксон: «Якщо уряд зробить що-небудь (Хану), що, за їх словами, є секретним, виходить, що воно надасть йому можливість дізнатися секретну інформацію. Але оскільки у нього немає доступу до секретних справ, то ніщо не заважає йому, на відміну від мене, сказати всьому світу: «Ось що вони зі мною робили». Ніщо цьому не заважає, за винятком того, що він фізично перебуває в ув’язненні».
«Логічним висновком», на думку Діксона, є те, що Хана «необхідно тримати в ув’язненні до кінця життя незалежно від того, чи буде йому пред’явлено обвинувачення, чи ні, оскільки якщо його коли-небудь випустять, ніщо не завадить йому розголосити дану інформацію.
Маджид Хан (і багато інших, подібних до нього) є класичним прикладом нехтування адміністрацією Буша фундаментальним принципом верховенства закону. На жаль, адміністрація Обами, незважаючи на всю свою риторику, мабуть всерйоз вирішила зберегти подібне ставлення до закону назавжди.
ДО РЕЧIІ
Схоже, президентові США Бараку Обамі не вдасться виконати свої передвиборні обіцянки про реформу охорони здоров’я. Днями він заявив, що готовий піти на поступки своїм опонентам і переглянути запропоновану ним реформу. Президент США та його прихильники дали зрозуміти, що більше не наполягають на запровадженні обов’язкового медичного страхування населення. У своїй суботній промові в Колорадо глава Білого дому заявив, що так зване державне рішення є всього лише «одним з елементів» реформи й попросив противників нововведення не зациклюватися лише на цій його частині. Нагадаємо, що недавно Барак Обама запропонував створити структуру під управлінням уряду, яка б узяла на себе медичне страхування 46 млн. американців, які ще не мають державної страховки. Цей план зазнав критики з боку республіканців, а також частини демократів. Трохи пізніше президент заявив, що не підпише законопроект про охорону здоров’я, якщо це призведе до збільшення дефіциту бюджету.
Наомі ВОЛЬФ — автор книги «Дайте мені свободу: посібник для американських революціонерів».
