Дер­жав­ний Гімн у ви­ко­нан­ні... Оле­га Скрип­ки

На­пе­ре­дод­ні Дня не­за­леж­нос­ті вий­де но­вий СD Оле­га Скрип­ки із за­пи­са­ми Гім­ну «Ще не вмер­ла Ук­ра­ї­ни...» і но­вої хва­леб­ної піс­ні в аран­жу­ван­ні «ВВ» «Квіт­не на­ша Ук­ра­ї­на...» У до­дат­ку до ньо­го — елек­трон­на вер­сія фо­то­аль­бо­му «Ук­ра­їн­ський жи­во­пис ХІХ — по­чат­ку ХХ сто­літ­тя». Пре­зен­та­ці­єю пла­тів­ки ста­не вис­туп Скрип­ки&K на май­да­ні Не­за­леж­нос­ті у Ки­є­ві 23 сер­пня. Нас­туп­но­го ж дня де­сант ет­ніч­но­го фес­ти­ва­лю «Кра­ї­на мрій», іні­ці­а­то­ром яко­го є Олег, ви­са­дить­ся у Льво­ві. А 6—7 ве­рес­ня ле­ген­дар­ний «ве­веш­ник» на сто­лич­но­му Тру­ха­но­во­му ост­ро­ві ор­га­ні­зо­вує «Рок-­Січ». Влас­не, про це «День» го­во­рить із Оле­гом СКРИП­КОЮ.

— За­дум ство­ри­ти но­вий сла­вень, тоб­то гімн, виз­рі­вав дав­но. Ба­га­то хто вва­жає, що вступ­ний ря­док іс­то­рич­но­го вір­ша «Ще не вмер­ла Ук­ра­ї­ни...» має де­що за­не­пад­ниць­кий нас­трій. І десь приб­лиз­но рік то­му ми ого­ло­си­ли кон­курс на но­вий текст. Одер­жав­ши їх по­над де­ся­ток, я ви­рі­шив із кож­но­го взя­ти най­силь­ні­ші стро­фи та на­йяс­кра­ві­ші дум­ки-з­во­ро­ти. І, звів­ши все це во­є­ди­но, пок­лав на мо­тив на­шо­го дер­жав­но­го гім­ну. От і ви­хо­дить, що сло­ва до но­во­го слав­ня склав на­род. (Усі вір­ші, от­ри­ма­ні від на­род­них ав­то­рів, увій­дуть у сво­є­му пер­воз­дан­но­му виг­ля­ді до­дат­ком до пла­тів­ки. — Ред.). Цей диск не прос­то мож­на бу­де слу­ха­ти, а й ви­ко­рис­то­ву­ва­ти як ка­ра­о­ке. Влас­не, 23 сер­пня (чис­ло ще мо­же змі­ни­ти­ся, але це точ­но бу­де на­пе­ре­дод­ні Дня Не­за­леж­нос­ті) ми пред­став­ля­ти­ме­мо CD у виг­ля­ді на­род­но­го ка­ра­о­ке у цен­трі Ки­є­ва. Це бу­де та­кий со­бі спі­во­чий кон­курс на ви­ко­нан­ня дер­жав­но­го гім­ну «Ще не вмер­ла Ук­ра­ї­ни...». Пе­ре­мож­ці бу­дуть на­го­род­же­ні цін­ни­ми по­да­рун­ка­ми, у то­му чис­лі му­зич­ною збір­кою, що вий­шла у ви­дав­ниц­тві «Кра­ї­на мрій».

— 24 сер­пня «Кра­ї­на мрій» дис­ло­ку­єть­ся у Льво­ві. Чи це оз­на­чає, що з тих пір фес­ти­валь бу­де ви­їз­ним?

— Мож­на ска­за­ти, що «Кра­ї­на мрій» вже ви­їз­на — її вже дру­гий рік пос­піль зап­ро­шу­ють у Львів. То­рік я ор­га­ні­зо­ву­вав ет­но-­дис­ко-­ве­чор­ни­ці у Дніп­ро­пет­ров­ську. А цьо­го­річ у то­му ж Дніп­ро­пет­ров­ську гурт «Ман­дри» пре­зен­ту­вав свій li­ve-аль­бом «Ман­дри на «Кра­ї­ні мрій». Але що­до все­о­хоп­ної екс­пан­сії фес­ту... Бо­ю­ся, од­ні­єї на­шої енер­гії за­ма­ло, як­що це не бу­де спів­пра­ця із людь­ми на міс­цях.

— У 2006 ро­ці «Рок-­Січ» за­я­ви­ла про се­бе як про по­туж­ний що­річ­ний фес­ти­валь рок-­му­зи­ки. Але вже через рік фест не відбувся. ­Схо­же, і над «Рок-­Січ­чю», як і над ін­ши­ми фес­та­ми, не­бо не­без­хмар­не?

— Те, що у 2007 ро­ці «Рок-­Січ» не від­бу­ла­ся, бу­ло по­в’я­за­но із пи­тан­ням ін­вес­ти­цій у куль­ту­ру. Це ре­аль­ний факт, що гро­ші дик­ту­ють куль­ту­ру в Ук­ра­ї­ні. І проб­ле­ма в то­му, що час­то ті, хто їх вкла­дає, ще жи­ве у пос­тра­дян­ській, поп­со­во-ес­трад­ній кра­ї­ні. Ось чо­му так склад­но най­ти кош­ти на джа­зо­ві, блю­зо­ві, ет­ніч­ні фес­ти­ва­лі, фес­ти­ва­лі рок-­му­зи­ки, кла­сич­ної му­зи­ки...

Але, з ін­шо­го бо­ку, за­хо­ди, які ор­га­ні­зо­ву­є­мо, «ви­хо­ву­ють» і тих пар­тне­рів, з яки­ми ма­є­мо спра­ву, і вже скла­ло­ся пев­не ко­ло лю­дей, які хо­чуть з на­ми пра­цю­ва­ти. То­му цьо­го­річ «Рок-­Січ» прой­де 6—7 ве­рес­ня на сто­лич­но­му Тру­ха­но­во­му ост­ро­ві. Зап­ро­ше­но та­кі мо­ло­ді й ці­ка­ві ко­ман­ди: «На­зад шля­ху не­має», «Цар­ство Не­бес­не», «Ко­ра­лі»... По­го­ди­ли­ся вис­ту­пи­ти «Ко­му вниз» і «Ман­дри». При­ходь­те! Бу­де драй­во­во!