Країна отримала третій транш кредиту МВФ, який мусить допомогти закріпити позитивні тенденції економічної стабілізації. Водночас, подальше благополуччя визначатиметься не лише ступенем ефективного освоєння виділеного ресурсу. Чимало залежатиме й від уміння економічного блоку уряду вчасно «відбити» решту потенційних загроз. Як уникнути інфляційного збурення після підвищення комунальних тарифів? Скільки реальних доходів «утекло» в тінь за перший квартал 2009 року? Про це та про інше в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» розповів міністр економіки України Богдан ДАНИЛИШИН.
— Чи допоможе третій транш кредиту від МВФ подолати негативні наслідки девальвації, яка спостерігається на валютному ринку?
— Країні потрібна стабільна гривня, бо її коливання негативно впливають на стан економічної системи. Тому курсова політика повинна бути прогнозованою і давати змогу планувати розвиток реального сектору економіки. А третій транш кредиту МВФ — це своєрідний запобіжник, який забезпечує економічну стабільність у країні. Сам же факт визнання МВФ українського уряду та України як рівноправного партнера у системі взаємовідносин — хороший сигнал. Підтвердженням успішності такої співпраці стало присвоєння Україні Standard&Poors позитивного рейтингу за довгостроковими зобов’язаннями в іноземній валюті.
— Україна брала на себе зобов’язання після отримання третього траншу збільшити пенсійний вік та відкрити земельний ринок?
— Ці реформи не прив’язані до домовленостей із МВФ. Хоча зміни у пенсійному або земельному питанні все одно потрібно проводити. Адже вони входять до переліку структурних реформ, які мають відбутися у країні. І триватимуть вони не один місяць, а можливо, й рік.
— А який курсовий прогноз пропонує МВФ для пари гривня-долар у своїх вимогах?
— У меморандуму цього не визначено. Курс визначатиметься відповідно до тенденції, яка розвивається на ринку України, і відповідатиме засадам грошово-кредитної політики. Але не потрібно забувати, що курс — пряма прерогатива НБУ. І курсова політика залежатиме від ефективності його дій.
— Наскільки доцільно брати четвертий транш кредиту МВФ, адже, за вашими словами, економіка починає стабілізуватися?
— Кредити від МВФ — це найдешевші кредити, які взагалі можна сьогодні взяти на зовнішніх ринках. Україна їх спрямовує на стимулювання реального сектору економіки, на створення надійної основи для банківської системи (на поповнення валютних резервів НБУ) або на погашення зовнішніх боргів. Сама ж по собі економічна стабілізація — це довготривалий процес. Так, у червні в порівнянні з травнем ми отримали зростання виробництва на 3,1%. Але вийти на темпи, які Україна мала до серпня 2008 року, буде проблематично у найближчий рік-півтора. Бо існують фактори, які не пов’язані із внутрішніми можливостями країни. Нікуди не поділася й залежність від кон’юнктури світового ринку: в першу чергу це стосується світового попиту на українську продукцію (продукцію металургії, хімії, машинобудування). І хоча на даний час проводиться політика щодо розвитку внутрішнього ринку та переорієнтації виробництва саме на внутрішній ринок, питання відновлення позитивної динаміки вітчизняного виробництва значною мірою залежить і від зміни попиту та цін на окремих світових товарних ринках. До інших факторів можна зарахувати ті, які стосуються можливостей наших виробників виробляти конкурентоспроможну продукцію. Тому зараз Україна повинна не тільки створити умови, щоб вийти на докризові економічні показники, але й суттєво підвищити рівень конкурентоспроможності своєї продукції.
— І четвертий транш нам допоможе зробити це швидше?
— Уряд України робить усе задля того, щоб четвертий транш було направлено на підтримку структурних реформ.
ПЕРЕШКОДИ ДЛЯ ЗРОСТАННЯ
— А чи очікуєте другої хвилі кризи наприкінці 2009 — початку 2010 року, коли гроші від МВФ закінчаться і розпочнеться виборча кампанія?
— Я вважаю, що не можна допускати, щоб в Україні політичні кризи накладалися на економічні. При всіх умовах та процесах, які сьогодні відбуваються в країні, потрібно крок за кроком стабілізувати виробництво та забезпечувати його послідовний розвиток. Жодна політична діяльність не повинна призводити до економічної дестабілізації, бо від цього постраждає ціла країна.
Нагадаю, що перше півріччя 2009 року характеризувалося продовженням негативних тенденцій кінця 2008 року, які сформувалися в українській економіці під впливом кумулятивного ефекту світової фінансової кризи. Поширення рецесійних процесів у світі, падіння попиту та цін на світових товарних ринках знайшло свій відгук у внутрішніх процесах країни та вкрай негативно позначилося на становищі реального сектору економіки. Однак зараз спостерігається стабілізація ситуації та поступове пожвавлення виробничої діяльності у певних секторах економіки. Показники червня ще раз засвідчили, що найглибшу точку падіння пройдено та економіка поступово починає рухатися вгору. Повторюю, обсяги промислового виробництва у червні порівняно з травнем зросли на 3,1%. Поступово відновлюється й довіра населення до банківської системи. Починаючи з квітня, відбувається стабільний приріст депозитів фізичних осіб: 0,6% — у квітні, 0,7% — у травні, 2,7% — у червні (зниження з початку року становить 7,7%). Це дозволило посилити ресурсну базу банківської системи та сприяло зростанню обсягу кредитування реального сектору економіки — на 1,4%. Отже, ситуація в українській економіці стабілізувалася, з’явилися перші ознаки її поступового пристосовування до зовнішніх шоків.
— І все-таки, якщо врахувати згадані фактори, чи очікуєте другого витка кризи?
— Я вважаю, що другої хвилі кризи не буде. Її поява при нинішніх умовах матиме негативні наслідки для країни. Тому уряд робитиме все від нього залежне, щоб не допустити цього. Зараз Мінекономіки опрацьовує макроекономічний прогноз на 2010 рік, в якому прогнозує зростання ВВП (використовуючи для цього всі внутрішні резерви та зовнішньоекономічну кон’юнктуру). Крім того, 2010 року очікуємо меншу інфляцію. Уряд створюватиме всі умови для економічного зростання. За нашими попередніми прогнозами, які, до речі, підтримує МВФ, 2010 року економічне зростання може становити плюс 3% ВВП.
— А як, на ваш погляд, позначиться на процесі економічної стабілізації зростання вартості комунальних тарифів на 20%? І чи зможе Мінекономіки в даному випадку стримати інфляційне збурення в країні?
— Інфляційне збурення саме по собі — процес, який залежить не тільки від тарифної політики та підвищення тарифів у певному регіоні.
— Але ж не можна ігнорувати такий суттєвий чинник...
— На мій погляд, підвищення вартості комунальних тарифів має відбуватися протягом певного часу, тобто еволюційно. На 20% тарифи можна підіймати одразу, а можна і протягом певного часу. Я вважаю, що найдоцільніше вводити підвищення комунальних тарифів еволюційним шляхом, забезпечивши при цьому механізми захисту соціально вразливого населення.
— Якщо ж збільшать одразу на всі 20%?
— От Київ уже «рубонув» — і маємо те, що маємо.
— А якщо за Києвом піде решта регіонів?
— Решта не піде, бо в інших областях і так високий рівень тарифного навантаження, який відображає економічні витрати на комунальні послуги. Я б не хотів прогнозувати залежність індексу споживчих цін від тарифного фактора. У країні зараз немає причин для інфляційних очікувань, і немає підстав порівнювати ситуацію з 2008 роком, коли існував великий ступінь інфляційного навантаження, який перейшов ще з 2007 року. Слід зазначити, що у першому півріччі ціни на споживчому ринку зростали майже удвічі меншими темпами (8,6%) порівняно з відповідним періодом 2008 року (15,5%). Причому динаміка цін на продовольчі товари майже у три рази була меншою за аналогічний період 2008 року. Отже, у попередні місяці 2009 року країна мала досить низький показник інфляції.
І РИНОК ЗАХИСТИТИ, І ІНВЕСТИЦІЙ НЕ ВТРАТИТИ
— А можете прокоментувати інформацію про зобов’язання України Генеральною радою СОТ зняти до сьомого вересня 2009 року всі торговельні надбавки до діючих ставок імпортного мита на товари некритичного імпорту? Адже невиконання цієї вимоги може мати негативний вплив на українську економіку.
— Закон, прийнятий у лютому, втрачає свою силу сьомого вересня 2009 року. Але не варто забувати, що кожна країна захищає свої внутрішні інтереси, виходячи з реальної економічної ситуації. Так, свої інтереси захищають крани ЄС та інші країни. Україна також мусить захищати свої економічні інтереси. Ми неодноразово зверталися до країн ЄС щодо зняття деяких обмежень, наприклад, стосовно продукції хімічної промисловості. Але до цього часу будь-якої реакції немає.
— А як ви ставитеся до думки деяких парламентарів, що потрібно продовжити цей державний протекціонізм в умовах кризи?
— Я підтримую ідею про державний протекціонізм в умовах кризи. За нинішніх умов Україна має діяти, виходячи з раціональних форм захисту внутрішнього ринку. Що ми зараз маємо? Я попросив підготувати аналітичний документ про рівні тарифного захисту ринків України у порівнянні з іншими кранами — учасницями СОТ. Відповідно до проведеного аналізу за рівнем зв’язаної ставки мита (граничний рівень мита) Україна зі 152-х країн у постійній номенклатурі товарів посідає 119-те місце. Нижче тільки середньоарифметичні ставки у США, Японії та ще деяких країнах. За сільськогосподарськими товарами країна займає 118-те місце, за несільськогосподарськими — 116-те місце. Крім того, порівняння середньоарифметичної зв’язаної митної ставки України в рамках членства в СОТ здійснено також за товарними групами. Аналіз проведено у порівнянні з 20-ма країнами — членами СОТ, серед яких наші головні торговельні партнери, які приєдналися до організації після 1995 року. Так, за результатами цього аналізу з’ясувалося, що за ставками на сільськогосподарські продукти Україна посідає: на живі тварини, м’ясо та м’ясні продукти — 15-те місце, на овочі, фрукти та на насіння олійних культур — 13-те місце, на цукор та кондитерські вироби — 12-те місце. Серед несільськогосподарських товарів показники наступні: риба та рибопродукти — 15-те місце, мінеральні продукти та метали — також 15-те, продукти хімічної промисловості — 12-те, електричні машини — 14-те. Тобто результати підтверджують, що рівень тарифного захисту внутрішнього ринку відповідає принципам експортно-орієнтованої зовнішньоекономічної політики. Водночас рівень тарифного захисту не дозволяє визначити доступ до внутрішнього ринку України як закритий. Отже, в нинішніх економічних умовах Україна повинна діяти, виходячи з усіх можливостей захисту свого внутрішнього ринку та захищаючи свої інтереси. Остаточне ж рішення про продовження чи непродовження цих надбавок парламент ухвалить після 7 вересня, коли буде проаналізовано економічну кон’юнктуру, платіжний та торговельний баланси країни.
— Експерти вказують на поглиблення «тінізації» економіки до 30%. Чи різниться ця цифра з даними Мінекономіки?
— Рівень тіньової економіки в Україні у першому кварталі 2009 року становив 36% від ВВП. Він збільшився у порівнянні з відповідним періодом 2008 року на 7%. 2008 року, за уточненими даними, він склав 34% від ВВП. До головних чинників, які погіршили показник, належать: загострення диспропорцій у вітчизняній банківській системі, обмеження доступу як суб’єктів господарювання, так і населення до кредитних ресурсів, скорочення внутрішнього та зовнішнього попиту та девальвація національної валюти. А недосконала податково-бюджетна політики, яка була сформована у попередні роки, створила нерівномірне податкове навантаження на різні види економічної діяльності та не дозволила податкам у період кризи ефективно діяти в якості вмонтованих стабілізаторів. Це змусило суб’єктів господарювання використовувати у своїй діяльності тіньові схеми розрахунків, щоб зменшити майбутні ризики та податкове навантаження. Але така поведінка сьогодні притаманна не лише українським виробникам, вона спостерігається і в розвинених економічних системах.
— За п’ять місяців 2009 року прямі іноземні інвестиції до країни скоротилися в 2,4 раза. Чи збережеться така тенденція до кінця 2009 року?
— Спад темпів приросту прямих іноземних інвестицій в українську економіку за перший квартал пояснюється впливом світової фінансово-економічної кризи на рух капіталу, а також курсовою різницею, яка виникла у зв’язку із девальвацією офіційного курсу гривні до долара. Надалі все залежатиме від наслідків кризи для різних країн світу. Сьогодні з’явилися загальні тенденції до поліпшення економічної ситуації на зовнішніх ринках. Подивимося, як швидко вони закріпляться: тоді можна буде говорити про вплив на інвестиційні показник в Україні. Нині же позитивним сигналом для іноземних інвесторів може стати рішення Standard&Poors. Окрім того, інвестиційний потенціал України зростає, зважаючи на підготовку до Євро-2012. Не слід забувати, що в країні затверджено програму підготовки до чемпіонату, в якій передбачено 125 мільярдів доларів інвестицій. Уряд у 2009 році заклав до бюджету 37 мільярдів доларів під державні гарантії, які можна надавати під інвестиційні проекти в рамках Євро-2012. Передбачається, що аналогічна цифра, а можливо, й більша буде закладена у бюджеті на 2010 рік. Тобто уряд стимулюватиме залучення іноземних інвестицій під державні гарантії.
АГРОСЕКТОР — НОВА ЕКСПОРТНА НАДІЯ
— Одна з галузей, яка демонструє зростання у період кризи, — це аграрне господарство. Але ефективність його роботи зараз і в перспективі залежить, зокрема, від наявності дешевого палива. Чи відомі вам позитивні результати перемовин уряду з керівництвом однієї із найбільших фінансово-промислових груп України у бензиновому питанні?
— Дійсно, навіть під час кризи аграрний сектор демонструє непогані показники. За січень-червень 2009 року темпи його зростання становили 2,6% у порівняні з відповідним періодом 2008 року. Прогнози до кінця 2009 року вказують на те, що країна може розраховувати на непогані зернові врожаї. Тому Мінекономіки сподівається, що аграрний сектор стане важливим експортно-орієнтованим фактором для України. Стосовно бензинового питання, то уряд проводить політику не тільки в одному напрямку. Він використовує всі ефективні механізми для розвитку АПК.
— У контексті аграрного питання хотілося б почути, чому Мінекономіки не сприяє зменшенню об’ємів ліцензування імпорту м’яса, як того вимагають тваринники? Вони говорять, що імпорт уже досягнув критичного показника, за яким лежить повне знищення вітчизняного виробництва.
— По-перше, постанова про ліцензування вже місяць, як скасована. По-друге, потрібно подивитися, наскільки ефективно тваринництво використовує всі надані урядом дотації. А то виходить, що об’єми державного дотування зростають, а поголів’я тварин і надалі падає. У країні повинен існувати певний баланс товарів. Якщо Мінекономіки бачить, що на 2009 рік не вистачатиме певної кількості м’яса, бо наші виробники його не можуть виробити, то, звичайно, потрібно десь шукати заміщення, щоб задовольнити споживчі потреби наших громадян.
— Але ж виробники говорять, що ліцензій видали на більшу кількість імпорту, ніж існуючий усередині країни дефіцит.
— Уже закінчується перше півріччя, а до країни завезли навіть менше прогнозованої норми — близько 212 тисяч тонн м’яса. Саме по собі ліцензування — це заявний принцип про наміри відповідних імпортерів завезти продукцію на певну територію. Але це не означає, що намір реалізується повністю.
— Нині експерти говорять про появу картельних змов на певних ринках. Чи бачить Мінекономіки в якихось галузях прояви монопольної змови?
— Нещодавно міністерство аналізувало ситуацію на ринку цукру. Здавалося б, цукру в країні дуже багато і жодних умов для цінового сплеску на ринку не мусить бути. Але в останні три місяці відбувається різке зростання цін на нього. Це турбує Мінекономіки. І ми неодноразово зверталися до МінАПК і до АМКУ з проханням виходити з товарними інтервенціями на ринок та проконтролювати ситуацію. Я думаю, що на ринку цукру існує змова між цукровими заводами, аби з допомогою цінової політики забезпечити свої економічні інтереси. Зараз Міністерство моніторить решту ринків і не бачить підстав для нагнітання якоїсь істеричної ситуації на жодному з них.
— Чи планується наступного року збільшуватися посіви цукрового буряку та його виробництво?
— Ви бачите, що з цукровою продукцією зараз дуже непроста ситуація в усьому світі. Україна має всі можливості для повного забезпечення всіх своїх цукрових потреб. Дійсно, посівні площі під цукор скоротилися як через суб’єктивні, так і через об’єктивні фактори. Мінекономіки аналізуватиме ситуацію і з наступного року стимулюватиме цукровиробництво через різні форми, зокрема через здешевлення кредитів для цукрових заводів. Також будемо створювати різні економіко-організаційні форми щодо цукробурякового комплексу — і так сприятимемо зростанню обсягів виробництва.
ВЗАЄМОВИГІДНА КОНКУРЕНЦІЯ ЯК СКЛАДОВА ПОЛІТИКИ ДОБРОСУСІДСТВА
— А чи допомагає Мінекономіки (і якщо так, то як саме) в конкуренції нашим виноробам на внутрішньому та на зовнішньому ринках?
— Ми намагаємося створювати рівні умови роботи на внутрішньому ринку для всіх гравців. А на зовнішньому ринку, звичайно, прагнемо, щоб українська продукція отримала рівний доступ на всі ринки. Так, українські торговельні місії рекламують продукцію: розповідають про її якість, конкурентоспроможність, про те, що за споживчими властивостями вона краща або відповідає рівню світових стандартів.
— Ви згадали про конкурентоспроможність. Чи конкурентоспроможні, наприклад, наші цукерки за кордоном?
— Наші продукти досить конкурентоспроможні за кордоном. Якщо їхні якісні характеристики відповідають міжнародним стандартам, то їх без проблем визнають у світі та купують. Зараз існує багато країн, де українська продукція поширюється та розкуповується. І це стосується не лише цукерок.
— А чому легку промисловість не включили до пріоритетних напрямків розвитку економіки у кризовий період?
— Насправді держава багато чого зробила для легкої промисловості: створила певні преференції, вжила обмеження, наприклад по секунд-хенду, та провела антидемпінгові розслідування стосовно певної продукції з окремих країн. Зараз для українського легпрому створено всі умови. Нехай представники даної галузі використовують свої внутрішні резерви. До того ж, питання полягає ще й у тому, наскільки вітчизняні виробники легкої промисловості можуть задовольняти зростаючі потреби наших споживачів.
— Нещодавно прем’єр-міністр заявила про можливість створення зони вільної торгівлі між Україною та Лівією. Наскільки це близька перспектива і з якими країнами ще розглядаються подібні пропозиції, окрім країн — членів ЄС?
— Україна формує політику партнерства та добросусідства щодо Лівії. Ця співпраця відкриває можливості для суттєвої лібералізації торговельно-економічного режиму з цією країною. Ми намагаємося сформувати такий режим, який буде вигідний обом країнам. Скільки часу для цього потрібно? Можливо, рік або два, а можливо, вистачить і декількох місяців. Україна відкрита для торговельно-економічної співпраці з усіма країнами, але співпраця має бути вигідною не для якогось одного партнера, а для обох. Ми хочемо, щоб Україна стала зрозумілою для всіх країн, а не тільки для Лівії. Саме тому з ЄС уже проведено сім раундів переговорів про зону вільної торгівлі. До кінця 2009 року розпочнемо переговори про зону вільної торгівлі ще із Сингапуром, Сербією та Туреччиною. Крім того, вивчається доцільність укладання угод із такими країнами, як Канада, Сирія, Ізраїль, Алжир, країни Перської затоки, інші країни Африки та Азії.
