Вже п’ять років минуло, як страшні кадри зі Скнилівського аеродрому обійшли весь світ. А нічого не забулося. Таке забути не можна, як не намагайся.
«Скнилівська трагедія», мабуть, стала найбільшою і найтрагічнішою за всю історію авіашоу. Цього дня п’ять років тому СУ-27 вийшов з-під контролю і впав прямо на голови глядачів. Сьогодні о 12 годині 48 хвилин у небо над Львовом злетять 77 надувних куль — як символ 77 загиблих на Скнилівському аеродромі. І сьогодні, раз на рік, військовий аеродром буде відкрито для цивільних — вони відвідають меморіал пам’яті.
У листопаді 2002 року батьки дітей, загиблих на аеродромі, вирішили створити громадську організацію «Скнилівська трагедія». Довелося об’єднуватися, щоб разом протистояти державній бюрократичній машині. Для отримання матеріальної компенсації потрібно було збирати купу довідок, пройти нескінченні медичні обстеження. А деякі співгромадяни, замість поспівчувати, казали, що жертвам трагедії потрібні лише гроші...
У липні 2005 року Військовий апеляційний суд Центрального регіону визнав винними у трагедії льотчиків винищувача і кількох військових середньої ланки. Пізніше Верховний Суд підтвердив це рішення. Тепер четверо пілотів відбувають покарання в Кагарлицькій виправно-трудовій колонії №115 (Київська область). Другого пілота Юрія Єгорова засудили до восьми років, заступника командуючого 14-м авіакорпусом генерала Анатолія Третьякова — до шести років. Його помічника Юрія Яцюка — до п’яти років. Чотири роки з відстрочкою відсидить екс-керівник служби безпеки польотами Анатолій Лукіних. Найбільший термін — у командира Володимира Топонаря, 14 років.
Серед засуджених — жодного генерала, які відповідали за організацію авіашоу. Хоча деякі родичі загиблих публічно заявляли, що посадити слід було б якраз генералів, а не пілотів- «стрілочників».
