Заповідний острів Хортиця, Запорізька Січ, Дніпрогес, Музей козацтва, Запорізький дуб та іншi. пам’ятки історії — чи потрібні вони владі так само, як жителям міста? Сайт Запорізької обласної ради розповідає про безліч акцій, програм щодо розвитку, реставрації та збереження культурних цінностей та про те, які кошти вже було витрачено. Ми провели своєрідний моніторинг як серед представників влади, так і громадськості — відомих і шановних в області людей, щоб зрозуміти, наскільки ефективно може держава розпоряджатися культурною спадщиною.
Наталія СІЗИНЦЕВА, начальник управління культури та туризму в Запорізькій області:
— За нашими підрахунками, потрібно майже 11 мільйонів гривень, щоб зробити художнє оздоблення, наповнити експонатами, зробити закупку деяких експонатів, щоб завершити будівництво комплексу «Запорізька Січ», яке було розпочато ще 14 жовтня 2004 року! Кожний об’єкт має своє призначення і це вимагає великих затрат. У цьому році розроблена програма розвитку туристичної сфери. Практично першим пунктом стоїть створення єдиної туристичної карти області. Для цього вже працює комісія під керівництвом доктора історичних наук Анатолія Бойка.
Паспорт території надасть сьогодні можливість практично мати науковий опис кожного об’єкту, який цікавий для туристичної діяльності. На кінець року ми будемо мати банк даних історичних об’єктів, культурних, опис колекцій музеїв наших архітектурних розкопок і тощо, все, що цікаве буде для туристів, для людей, які приїжджають на територію.
Розвиток туризму в нашій області починається практично з нуля. Необхідно споруджувати екскурсійні маршрути для відвідування — збудувати готелі, місця відпочинку та ін. Але ж у держави на це коштів немає. Вихід з цієї проблеми — в співробітництві з підприємцями, яким програмою передбачено виділення кредитів.
Геннадій РЕКАЛОВ, керівник суспільно-політичного союзу «Запоріжжя — рідний край», депутат обласної ради:
— Перш за все, державна політика повинна бути відповідальною. На прикладі нашого «дива України» — острова Хортиця (за результатами конкурсу «7 див України», куди увійшов заповідний острів Хортиця — прим. Ред .), ми спостерігаємо ряд негативних аспектів. Дилетанти, які не мають ніякого відношення до історії, будують розважальні комплекси, ресторани, кафе, користуючись пам’ятками архітектури та культури. Так, повинен бути розвиток та популяризація туризму як серед запоріжців (багато хто з місцевих жителів байдуже ставиться до історії міста, що доводять численні опитування громадськості союзом «Запоріжжя — рідний край», головним у житті запоріжців є робота — отримання заробітної платні, сім’я, благоустрій дому), так і серед іноземних громадян. Але ж відомий той факт, що «від запорізької громади» два роки тому міська рада передала землю Хортиці до державної «скарбниці». Відтоді фінансування заповідника припинено. Виділені кошти 2004 року на будівництво комплексу «Запорізька Січ» теж не дійшли повнiстю. Запоріжцям, які звертаються до нашої організації, не зрозуміло, чи Хортиця — це диво України зі славетною історією, яка належить запоріжцям, чи це — недобудований туристичний комплекс з вигаданими псевдоісторичними цінностями.
Олег БУРБОВСЬКИЙ, заслужений фотохудожник України, керівник профспілки фотохудожників України, почесний громадянин Запоріжжя:
— Той, хто кричить «Я — патріот!» та ходить у національному вбранні — ще не показник самовідданості країні. Кращим відношенням до культурної спадщини було за часи Радянського Союзу — з цього не робили бізнес, а професія археолога чи геолога викликала повагу та шану. У нас відкрили чудовий Кінний театр та Школу козаків на Хортиці. Але це — окремі об’єкти, через які місцева влада демонструє турботу та повагу до історії. Ця «турбота» носить вимушений характер, для «відводу очей», задобрювання справжніх патріотів та тим, кому не байдуже майбутнє міста, для реклами, поширення електорату окремих блоків.
Державна політика повинна бути цілісною, а не регіональною. Ось гарний приклад — тільки після приїзду до Запоріжжя Віктора Ющенка скасували рішення обласної ради на будівництво гіпермаркету METRO на набережній магістралі. Регіони ведуть самостійну політику, користуючись опозицією. Поліпшення стану історичних пам’яток повинно бути на постійному, дійовому рівні, а не вимушеному: «Я обіцяв відремонтувати музей і збудувати храм чи ще щось, і я це повинен зробити».... А для того, щоб це було, треба залучати та зацікавлювати інвесторів, заробляти не тільки на виробництві, але й не забувати, що туризм, спорт, мистецтво, історія теж можуть приносити значні кошти до бюджету, якщо використовуються з благими намірами.
На жаль, політики хочуть миттєвого прибутку без певних зусиль.
Сусанна БАЛАДЖЯН, заслужений тренер України з великого тенісу, майстер спорту СРСР:
— Моя родина переїхала з Абхазії до Запоріжжя у 1962 році, коли мені було три роки. Тому, офіційно, моя батьківщина — це Сухумі, а фактично — Запоріжжя. Я вважаю, що треба починати з культури людей, самих мешканців. Я з болем спостерігаю, як щойно збудовані дитячі майданчики, нові пам’ятники, сквери, відреставровані архітектурні цінності через невеликий проміжок часу стають забрудненими, занедбаними.... Що казати про Хортицю — багато хто з порядних людей не відважується поїхати туди на своєму транспорті з невеликою компанією. Дуже багато пограбувань, нещасних випадків, вбивств на території заповідної зони. А діюча влада відробила «черговий» напрямок екскурсій для туристів: найдовший проспект Європи (Леніна) — Дніпрогес (міст) — Хортиця — Великий Луг. Для преси, «потрібних» людей, іноземних партнерів підприємств демонструють найбільш привабливі місця. Але існують i непопулярні, такі як, наприклад, «багряна річка» (мікс хімікатів з заводів, що витікає у Дніпро та розтікається між міськими пляжами. Рибалки все одно продають отруєну рибу з червоної ріки, яка тече вже кілька десятків років, а потім збувають товар на ринку).
Тобто, починати треба з самих себе — зможемо ми зберегти те, що нам надано історією, чи наші онуки пізнають рідний край лише з підручників? Тільки після того як українці почнуть поважати свою країну та вірити в неї (а для цього треба почати з історії), політики будуть змушені йти назустріч — займатися «зеленим сектором», цивілізацією культурних пам’яток. А поки що ми бачимо майже на кожному кроці супермаркети, розважальні центри, ресторани, житлові масиви. Нехай вони будуть, все ж таки демографічна ситуація повинна йти вгору, а місто — бути сучасним. Але ж дихати стає все важче...
Борис ТАНЦЮРА, комерційний директор ТОВ «Дніпроенерго»:
— Коли рівень виробництва та економіки країни в цілому падає або ж просто руйнується — проблема захисту історичних цінностей у влади викликає лише роздратованість. А останнім часом політики зайняті боротьбою із самими собою. В якому стані екологічна, культурна ситуація владу хвилює в останню чергу. Запорізький регіон — привабливий для інвесторів, тому всі сили спрямовують у промисловий сектор. Але ж кошти, й чималі, на розвиток культури та екології регіону надходять — інша річ, що запоріжці ніяк їх не бачать та не відчувають. Це проблема не тільки нашого регіону, а України взагалі.
Я вважаю, що влада діє по найбільш приємному для неї сценарію розвитку інфраструктури — осучаснення, урбанізація міст, щоб бути схожими на Європу. Але Європа багато уваги приділяє своїй історії, має значні прибутки в бюджет від туристичного бізнесу.
На жаль, не всі чиннi урядовці читали «Політика як покликання та професія» М. Вебера. Справжній політик — це той, хто має вже достатній капітал, а приходить до справи для того, щоб дійсно працювати заради поліпшення рівня життя та майбутнього своїх дітей — головна теза Вебера.
Якщо такі політики й є в Україні, то поки що вони не можуть протистояти криміналу та диктатурі кланів.
