У Львові представницьким шаховим турніром відзначили шахового тренера Віктора Карта. За шахівницями у швидких шахах змагалися учні феноменального тренера: дванадцять чоловіків та чотири представниці «слабшої половини людства». Набравши по вісім із половиною очка з 11-ти можливих переможцями стали міжнародні гросмейстери Андрій ВОЛОКІТІН та Юрій ВОВК. У жінок одноосібний лідер — міжнародний майстер Наталія ГРИГОРЕНКО. Нагороди переможці отримали з рук свого наставника — міжнародного арбітра Віктора Карта. Цікаво, що серед міжнародних гросмейстерів та міжнародних майстрів нарівні брав участь наймолодший учасник турніру 11-річний Володимир Ветошко (чемпіон України у своїй віковій категорії).
Віктор Еммануїлович Карт народився 19 червня 1929 р. в сім’ї лікарів в невеликому містечку Бердичеві. Батько Карта був військовим лікарем (служив у кавалерійських корпусах), і сім’я багато подорожувала. Війна застала їх у Новосибірську, отець пішов на фронт, мати почала працювати у військових госпіталях, а Віктору довелося в 14 років піти працювати на завод і закінчувати вечірню школу. Після війни переїзд сім’ї до Житомира Віктор вирішив поступати на історичний факультет університету у Львові (400 км від Житомира), в той час як до Києва було всього 100 — і саме це спричинило появу львівської шахової школи, а не київської! Після закінчення університету запропонували роботу вчителя в школах Львівської області (у кілометрах 30-ти від обласного центру). Тут він отримав безцінний педагогічний досвід, одружився, з’явилася дочка Елла, і довелося шукати роботу у Львові. Місця вчителя історії не виявилось, але звільнилося місце керівника шахового кружка в Палаці піонерів. До цього часу розвернувся талант приятеля Карта — великого Леоніда Штейна, який став чемпіоном СРСР. Під шум фанфар його перемоги пішла талановита молодь в Палац піонерів, а потім в ДЮСШ-2, де відкрилося відділення шахів, теж завдяки перемогам Штейна. Сам Штейн неодноразово приходив на заняття в Палац піонерів, давав сеанси, іноді аналізував із молоддю результати ігор.
Марта Літинська, Олександр Белявський, Олег Романишин, Йосиф Дорфман і Адріан Михальчишин вигравали і чемпіонати СРСР (особисті й командні), і Олімпіади, і чемпіонати світу і Європи серед молоді й хлопців, кубки Європи. Більшість була в 80-х претендентами на звання чемпіонів світу. Потім на шлях перемог вийшли Зоя Лельчук і Ірина Челушкина. А потім прийшов час Василя Іванчука, якому лише доля перешкодила стати чемпіоном світу. Більшість із цього покоління стали тренерами та успішно тренують молодих талановитих шахістів. У 1986 році Міхальчишин і Дорфман відкрили свою школу, і через 20 років їхні учні — гросмейстери Віталій Голод, Ярослав Сроковський, Олександр Сулипа, Андрій Максименко, Роман Відоняк і Михайло Козаков — успішно тренують збірні різних країн світу. Наступили переломні 90-ті роки, і, здавалося, криза торкнулася всіх областей життя, і львівським шахам не вижити. Проте з’явилося молоде покоління тренерів, і особливо велика роль Володимира Грабінського. Він почав з виховання Андрія Волокітіна. У цей же час з’явилися Катя Лагно і сестри Ганна й Марічка Музичук.
