«Цей ліс живий. У нього добрі очі...» Такі рядки Ліни Костенко спадають на думку, коли потрапляєш до київського парку культури і відпочинку ім. М. Рильського. Укриті лататтям озера, тінисті алеї, барвисті дитячі майданчики — кращого місця для відпочинку в гомінкому загазованому мегаполісі годі шукати. От і сходяться сюди на вихідні та свята кияни: сім’ї з дітьми, молодь, пенсіонери — кого лишень не зустрінеш на стежках і галявинах. Але, на жаль, при спілкуванні природи й людини задоволення отримує лише людина — і то абсолютно збочене, з огляду на те, що після себе залишає. Зокрема, так було у минулі вихідні (на Трійцю), які за «форматом» мало чим відрізняються від інших вік-ендів. Із шашликами, пивом та горілкою «гомо сапієнс» починають відпочивати із самого ранку. А як шашличний дим та спів таких гостей парку заглушує спів птахів, запах квітів і трави!.. У понеділок «задоволені» відпочиваючі повертаються до своїх офісів та бетонних будинків, а зелена зона нагадує сміттєзвалище: груди сміття, пластиковий посуд, пляшки, недопалки.
Оксана Г., мама п’ятирічної Полінки, розповідає, що, оскільки дачі її сім’я не має, парк — єдине місце, де дитина може відпочити з користю для здоров’я, навіть босоніж походити по травичці. Але тепер це робити небезпечно: зелений килим рясніє скалками розбитих пляшок. Тому у вихідні мама з дитиною вже старається не гуляти у парку. Євгенія, мама шестимісячного Славка, останні свята не забуде довго: гуляючи з чоловіком і сином, який мирно дрімав у візку, вона зазнала неабиякого жаху, коли іномарка, повна сп’янілих молодиків, раптово виїхала на алею і зачепила візок. На щастя, дитина не постраждала, та молодикам все було байдуже: викликали всемогутнього тата, який негайно «розрулив» ситуацію — дав гроші на новий візок і зауважив, що, якби дитина загинула... він взагалі не прийшов би, бо, мовляв, соромно за сина було б. До речі, компанія його синочка, поставивши машину посеред галявини біля дитячого майданчика, до самих сутінків травила малюків димом від мангалу.
Тетяна Ш., домогосподарка 52-х років, пригадує, що так багато машин на території зеленої зони парку вона не бачила давно. Чомусь усі шлагбауми, встановлені при в’їзді, постійно відчинені. Минулого року тут патрулювала машина міліції, і так відверто порушувати правила відпочинку не наважувався ніхто. Цього ж року ні у святкові дні, ні в будні вона не бачила жодного міліціонера. Колись, ділиться спогадами жінка, у парку працювали тенісні корти, більярд, можна було взяти напрокат спортінвентар. Сьогодні замість цього маємо безліч «гарячих точок» — кафе та палаток.
Далеко нам до Європи з такою культурою, бо немає у нас традиції — поважати оточуючих тебе людей. Це не є ознакою лише українського менталітету: про психологію «дачника» («байдуже, що буде після мене») писав ще Антон Чехов у «Вишневому саду». І дуже вже песимістично виглядають нині пожовклі листівки, приклеєні на стовпах парку активістами «Фронту змін» Арсенія Яценюка, які наприкінці травня агітували взяти участь в акції «Зміни своє місто — зроби його чистим» (у 12 парках столиці та найпопулярніших місцях відпочинку було роздано 28 тисяч пакетів для сміття). Що з того? А ліс, напевно, дивиться на все це не просто добрими — сумними очима. І з острахом чекає наступних вихідних.
