На минулих виборах правоцентристські партії змогли закріпити свої позиції в Європейському парламенті і тим самим дати друге дихання європейському проекту. Нагадаємо, у неділю вибори проходили в 19 країнах Євросоюзу; у восьми інших вони відбулися з четверга по суботу. У 27 державах ЄС нараховується 375 млн. осіб, які мають право голосу. Європарламент є єдиним інститутом ЄС, представників якого (736 депутатів) прямо обирають європейці.
Згідно з попередніми офіційними результатами, правоцентристська Європейська народна партія — європейські демократи (EPP/ED) отримала 263 мандати проти 288 в 2004 році. Їх основний суперник — Партія європейських соціалістів (PES) втратила значно більше. Вона буде представлена в парламенті 161 депутатом проти 217 в 2004 році. Також втратили голоси наступні партії, представлені в Європарламенті: Альянс лібералів і демократів Європи (ALDE) отримує 80 місць (100 в 2004 році), Союз за Європу націй (UEN) — 35 (44 в 2004 році), об’єднані ліві (GUE/NGL) — 33 (41 в 2004 році), група незалежних депутатів (IND/DEM) — 19 мандатів (22 в 2004 році). Збільшили своє представництво в Європарламенті «зелені» (Greens/EFA). Зараз у них 52 мандата порівняно з 43 в 2004 році. Так звана група «інші», куди входять представники крайньо правих партій, збільшилася втричі. У новому парламенті ця група буде представлена 93 депутатами проти 30 в 2004 році.
Глава Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу подякував виборцям і завірив, що їх голос буде почуто. За його словами, «результати є безперечною перемогою партій і кандидатів, які підтримують європейський проект і прагнуть до того, щоб Європейський союз займався тими питаннями, які їх хвилюють». До речі, завдяки успіху правоцентристських партій Баррозу практично забезпечено другий термін на посту голови Єврокомісії. Як відомо, раніше він вже заручився підтримкою лідерів ЄС і правоцентристів в Європарламенті. Нагадаємо, мандат Баррозу, якого критикують за недостатньо ефективну в умовах світової фінансово-економічної кризи політику виконавчої влади ЄС, закінчується в листопаді. Проте, якщо Ірландія на повторному референдумі висловиться «за» Лісабонську угоду й вона набере чинності 1 листопада, тоді зміниться механізм голосування євродепутатів по кандидатурі глави Єврокомісії. Тоді буде необхідна не проста більшість голосів парламентарів, а абсолютна більшість, а саме 369 голосів. Голосів консерваторів, лібералів і центристів може не вистачити. Так що зараз починається переговорний марафон, мета якого зібрати до листопада кілька десятків голосів депутатів Европарламенту нового скликання, яких бракує. Президент групи Альянс лібералів і демократів Європи, що має 80 мандатів, Грахам Уотсон визнав у понеділок, що він не виключає можливості підтримати кандидатуру Баррозу в обмін на те, що Європейська народна партія віддасть іншій групі пост президента парламенту, який має меншу політичну вагу. Соціалісти також можуть підтримати Баррозу в обмін на пост президента Європарламенту. Тим часом лідер «зелених» Даніель Кон-Бенді, який активно виступає проти обрання Баррозу, пропонує соціалістам співробітництво.
Потрібно зазначити, що успіх правоцентристів забезпечили впевнені перемоги правих в Німеччині, Франції, Італії і Польщі. Федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель також похвалила досягнення Європейської народної партії, зазначивши, що «такий результат свідчить про те, що засади суспільства в Європі стали міцнішими». Глава німецького уряду також скористалася випадком назвати майже дворазову перевагу християнських демократів над соціал-демократами «сенсаційною». Меркель сказала, що це сприяє її шансам на парламентських виборах у вересні. Як відомо, її головним суперником є лідер Соціал-демократичної партії Франк Штайнмаєр.
Не менш сенсаційними були поразки британських лейбористів, французьких, іспанських і португальських соціалістів. Потрібно врахувати, що лейбористи, а також іспанські й португальські соціалісти перебувають при владі. Дійсно, це не був вечір соціалістів. «Це сумний вечір для європейської соціал-демократії. Ми всі дуже засмучені», — визнав глава європейських соціалістів Мартін Шульц. Він також зазначив, що поразка лівих сил буде проаналізована.
Тим часом віце-президент Європейської Комісії Марго Уоллстром звернула увагу на низьку явку і назвала її «поганим результатом». Як очікувалося, явка на вибори була низькою і становила майже 43 відсотка. А це найнижчий показник із 1979 року, коли вперше були проведені вибори до Європарламенту.
Як відзначають оглядачі, в багатьох країнах виборці не довіряють Європарламенту і тому при голосуванні віддавали перевагу питанням, що мають значення для їх країн. Можливо, ситуація зміниться з набуттям чинності нової конституції ЄС, яка передбачає розширення повноважень депутатів Європарламенту. Планується, що вони зможуть брати участь і в обранні голови Єврокомісії.
Зараз можна сказати, що після цих виборів Європейський парламент дещо зміниться. Хоча соціалісти залишаються другою завбільшки групою, але вони стають менш впливовими. Тому соціалісти шукатимуть альянс із «зеленими» і іншими групами в парламенті. Найбільша правоцентристська група також буде трансформована через відхід британських консерваторів, які мають намір формувати новий антифедералістський альянс в Європарламенті з іншими партіями правого спрямування, головним чином із Східної Європи.
Нагадаємо, що Європарламент на рівних правах з Радою ЄС розглядає і затверджує законопроекти, внесені Комісією ЄС. Винятком є аграрна політика і антимонопольне законодавство. Тут вирішальне слово за Радою ЄС — тобто за представництвом країн-учасниць Європейського Союзу. Сам Європарламент законодавчої ініціативи не має. Європарламент спільно з Радою ЄС формує і затверджує бюджет Європейського Союзу. Виняток — так звані «обов’язкові» витрати, тобто ті, що визначені діючими угодами.
Європарламент здійснює контроль над діяльністю Єврокомісії. Він затверджує чи відхиляє в повному складі комісію ЄС і кандидатуру голови, запропоновану Радою ЄС. Крім того, Європарламент може більшістю в дві третини голосів висловити вотум недовіри комісії. Так, в питаннях захисту навколишнього середовища чи прав споживачів Європарламент має однакові повноваження з Єврокомісією чи Радою ЄС, до якої входять глави держав і урядів країн Євросоюзу і профільні міністри. На бюджетну політику депутати можуть впливати лише частково. Тим часом зовнішня політика і політика безпеки є цілковитою прерогативою Єврокомісії і Ради ЄС.
У бюджеті Євросоюзу на поточний рік витрати на утримання Європарламенту становитимуть 1,53 млрд. євро. Левова частка — це витрати на персонал. Досі розміри оплати праці своїх депутатів визначали самі країни-учасниці ЄС. Щоб зрівняти зарплату депутатів, з наступного скликання визначено єдину суму в 7 665 євро до відрахування податків. Але це тільки для нових депутатів. Ті, хто обраний знову, можуть зберегти свою стару зарплату, якщо вона була вище цієї суми. Крім того, депутати отримують безліч доплат — на переїзди, відрядні тощо. Тільки на утримання секретаріату кожний депутат може витратити більше 16 тис. євро за місяць. Усього роботу депутатів забезпечують близько 5 тис. співробітників. Величезна стаття витрат — перекладачі. Депутати говорять на 23 мовах. Тому в штаті Європарламенту 350 синхронних перекладачів, ще 400 працюють на гонорарній основі.
Наступна стаття витрат — утримання будівель, інформаційне забезпечення й інвентар. Частина секретаріату працює в Люксембурзі. А засідання Європарламенту в основному проходять у французькому місті Страсбурзі, але комісії і комітети працюють в столиці Бельгії Брюсселі. Там же проходить і частина загальних засідань Європарламенту.
