У парламентському комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин доопрацювали законопроект про викуп земельних ділянок з приватної власності для громадських потреб. Минулого року Верховна Рада його схвалила, однак Президент України, скориставшись правом вето, відправив на доопрацювання. Минулої пятниці даний документ разом з іншими земельними законопроектами мали розглядати народні обранці, але не склалося. Експерти ж зазначають, що далі відтягувати з ним не можна.
«Без цього закону ми не зможемо викупити земельні ділянки для будівництва стадіонів (для проведення Євро 2012. —Авт .), для розширення аеропортів та будівництва доріг... У ньому пропонується робити експертно-грошову оцінку землі та виплачувати її людям у вигляді компенсації», — говорить голова Держкомзему Володимир Воєводін. Якщо власник земельної ділянки не згодний із викупною вартістю, то питання, за словами голови відомства, вирішуватиметься в суді.
Як варіант мирової між державою та власником заступник голови Держкомзему Володимир Кулінiч пропонує, щоб муніципалітети надавали аналогічну земельну ділянку, але в іншому місці. Та чи завжди така заміна влаштовуватиме людей?
Вчений секретар Національної академії державного управління при Президентові України Юрій Дехтяренко підтримує ідею такого закону: «Не існує абсолютної приватної власності на землю. Приватна власність — це завжди узгодження суспільних і приватних інтересів». Із ним погоджується оцінювач ТОВ «Фірма «Таврида-консалтинг» Григорій Панасько, мовляв, світова спільнота, зокрема Німеччини та Польщі, засвідчила ефективність цього механізму. Однак застерігає: підвищений інтерес до земельних ділянок, як, наприклад, у випадку з Євро-2012, може суттєво підняти вартісь потрібної державі землі та зробити її спекулятивною. Розмір спекулятивного елементу залежить від самого спекулянта (тобто власника земельної ділянки), меж якому взагалі немає, вважає він.
На думку директора Департаменту розвитку сільськогосподарських територій Міністерства аграрної політики України Олександра Коваліва, нечесна гра можлива з обох сторін. «Тому потрібно створити чітку земельну перспективу: генеральні плани розвитку міста та плановий розвиток землеустрою територій», — сказав він «Дню». Прикриваючись благородними суспільними мотивами, можна передати чорноземи у власність кому завгодно. До того ж, компенсація за землі сільськогосподарського призначення має бути не менша за їхню ринкову вартість, резюмує експерт. Оскільки ж у країні ще немає узаконеного земельного ринку, то говорити про ринкову ціну чорноземів зараз складно. «Те, що ми у середньому по країні оцінили гектар чорнозему в 10 тисяч гривень і приватизували його за такою ж ціною, ще ні про що не говорить. У різних місцях ціна може відрізнятися на 20% або й на всі сто, — пояснює він. — Все залежить від ефективності ведення господарства».
