Свою прес-конференцію Інна Богословська розпочала з красивого жесту — роздала всім бажаючим українські прапори. Один навіть дістався кореспонденту «Дня».
— У нас вже стільки політичних прапорів з’явилося, що ми забули про найголовніший, — пояснила вона.
Журналістам також роздали дуже якісну поліграфію — на білосніжному фоні національний прапор, а на ньому червоний ромб з передвиборним слоганом: «Робота, порядок, віра». Варто сказати, що під час прес-конференції Інна Германівна повторювала ці слова неодноразово. Богословська зізналася, що дуже хвилюється. Мовляв, «починається великий, новий етап».
Далі була невелика розповідь про життєві віхи Інни Германівни. Як 1998 році ще зовсім молода Богословська виграла в Харківському мажоритарному окрузі, хоча ніхто не вірив у її перемогу. Як «Озиме покоління» та «Віче» «привнесли смак та стиль в українську політику». Одним словом, Інні Германівні було що пригадати, але не було чого пред’явити. Тому що всі її модернові та чудові проекти програли. Але Богословська знову рветься в бій.
— З точки зору української бюрократії мене ніхто не розуміє, — скаржилася вона. Запитували: «Що тобі було потрібно? Ти член президії Партії регіонів, у тебе все добре»... Чому я билася всередині Партії регіонів, і чому я зараз вийшла? Тому що я розумію, що країна зараз стає заручницею змови... Змови, яку можна зруйнувати тільки відкритою політикою, — щиро обурювалася Богословська.
Звісна річ, «змова» в даному контексті — це створення великої коаліції Партії регіонів та БЮТ, яка, на думку Богословської, можлива як до президентських виборів, так і після них, оскільки «такий варіант зараз розробляється».
У той же час Інна Германівна розсудливо розміркувала, що здавати депутатський мандат їй зараз не потрібно. Хоча кілька разів вона намагалася це зробити.
— В мене було пристрасне бажання це зробити, чесно вам скажу, — зізналася вона, — але я побачила той об’єм бруду, який було вилито в інтернеті, й раптом деякі депутати заявили про те, що я повинна скласти мандат... Мені стало зрозуміло, що Богословська в парламенті, яка може заблокувати трибуну, яка може підняти незгодних депутатів і не дати можливості проголосувати те, за що не має бути проголосовано, якраз дуже потрібна в стінах парламенту», — підкреслила вона.
Спиратися в своїй передвиборній боротьбі Інна Германівна збирається на регіональних лідерів, зокрема, на мерів та керівників різних рівнів виконавчої влади, а також на об’єднання «Віче», 282 представника якого є депутатами місцевих рад.
Тепер експерти гадають: навіщо все це потрібно потенційним спонсорам Богословської та їй самій? Певна кількість ЗМІ та експертів, наближених до Партії регіонів, поквапилися запевнити українське суспільство в тому, що висунення Богословської — це крок проти прем’єра Юлії Тимошенко. Мовляв, пані Богословська спробує перетворити свою виборчу кампанію на жіночу склоку з Тимошенко, що буде на руку іншим кандидатам, і передусім, Віктору Януковичу. Також в коментарях постійно звучить словосполучення «технічний кандидат».
Але ризикнемо не погодитись із шановними експертами. Швидше висунення юриста з Харкова може мимохідь, легким рикошетом вдарити по президентських шансах лідера Партії регіонів Віктора Януковича.
Схоже, суть справи — в особистих планах та амбіціях самої Інни Германівни.
Колись Богословську називали «українською Хакамадою». Саме з подачі Богословської в січні 2004 року з’явився термін «азаровщина». Але в подальшому думку щодо Азарова довелося відкоректувати. «Відкоректувався» й імідж Богословської. Інтелектуальність витіснила зайво емоційний стиль «рукопашної».
Але хоч як би там було, на сьогоднішній день вже точно відомо, що компанію Богословській на президентських виборах гарантовано складуть Юлія Тимошенко, Віктор Ющенко, Віктор Янукович, Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок, Юрій Костенко та Сергій Тигіпко. До параду кандидатів готові також приєднатися найближчим часом Олександр Мороз (Валентина Семенюк-Самсоненко), Петро Симоненко, Володимир Литвин, Леонід Черновецький та інші кандидати меншого калібру. Отже, нудно не буде.
КОМЕНТАР
Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:
— Мені здається, що Інна Богословська — це самостійна амбіція. І мені здається, вона пов’язана з тим, що починає змінюватися клімат у сфері середнього та малого бізнесу. Зараз стало ймовірно, що великий капітал, представлений у владі та в опозиції, не впорається з ефективним антикризовим менеджментом. Відповідно, з’являється ступінь свободи бажання та готовність зіграти самостійно. Мені здається, що Богословська відповідає цьому. Вона намагається піти з великого проекту, щоб зібрати навколо себе таких самих, хто прагне свободи. Думаю, з’являться й інші кандидати з подібними амбіціями. Але якщо Богословська зважилася на самостійну гру, на неї очікує метаморфоза в класичному розумінні цього поняття. Їй потрібно повернути собі нове політичне лідерство.
