7 травня ц.р. у Празі відбулося урочисте започаткування нової зовнішньополітичної ініціативи Євросоюзу «Східне партнерство». Можна констатувати значне посилення ролі України як впливового гравця регіону, оскільки Спільна декларація Празького саміту врахувала багато чого з пропозицій України щодо змістовного наповнення СхП. Серед головних із них варто відзначити включення положення про доповнюючий характер нової ініціативи ЄС до існуючого формату двосторонніх відносин Союзу з кожною державою — партнером СхП, а також визнання Євросоюзом того, що нова ініціатива не впливатиме на характер двостороннього діалогу ЄС із зазначеними вище державами.
З метою уникнення нефахових коментарів та спекуляцій на тему практичної доданої вартості Східного партнерства в діалозі України з ЄС, варто ретельно проаналізувати сутнісний компонент «Східного партнерства», а також загальний політичний контекст, на тлі якого відбувалося формування СхП, на основі чого і зробити висновок про потенційну цінність «Східного партнерства» для України.
Найціннішим надбанням травневого саміту СхП у Празі варто вважати те, що відбулася формалізація відродження східного виміру зовнішньої політики Євросоюзу. Ті, хто вважає СхП черговою порожньою декларацією, яка не здатна запропонувати нічого нового відносинам ЄС із країнами-учасницями, просто демонструють свою стратегічну короткозорість та очевидне незнання історії розвитку Європейського Союзу.
Слід наголосити, що поява «Східного партнерства» — результат складного компромісу, який намагається врахувати позиції усіх держав — членів ЄС, серед них і держав-скептиків процесу розширення ЄС, а також східноєвропейських країн-партнерів, таких як Білорусь, Вірменія та Азербайджан.
Водночас, позитивною стороною є те, що «Східне партнерство» користується підтримкою всіх держав — членів ЄС. Це дає змогу розраховувати на повну політичну та фінансову підтримку СхП з боку інституцій ЄС та держав-членів. Діюче чеське головування ЄС, наприклад, характеризує «Східне партнерство» не лише як цілком природний вимір зовнішньої політики ЄС, а і , як противагу, політиці сусідства.
Із політичного погляду така постановка питання цілком відповідає інтересам України, оскільки формально закріплює окремий вимір зовнішньої політики ЄС відносно своїх європейських сусідів, тоді як більшість учасників політики сусідства — сусіди Європейського континенту.
Головною метою «Східного партнерства» є створення необхідних умов для прискорення політичної асоціації та подальшої економічної інтеграції між ЄС і зацікавленими країнами-партнерами (Україна, Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Молдова, Грузія). Іншими словами — СхП є першою зовнішньополітичною ініціативою ЄС для європейських країн колишнього СРСР, яка пропонує їм співпрацю на інтеграційних засадах.
У цьому я вбачаю принципову відмінність СхП від Європейської політики сусідства, яку було ухвалено в червні 2004 року і з якою не погоджувалася Україна. Саме ця особливість нової східної політики ЄС матиме справжню додану вартість для наших відносин. СхП має стати кроком вперед у напрямку поглиблення інтеграції східних сусідів з огляду на їхню європейську ідентичність. Українська сторона виходить з того, що СхП стане гнучкою рамковою політикою, що сприятиме реалізації євроінтеграційного потенціалу кожної з держав-партнерів та гармонійно доповнюватиме двосторонній вимір відносин між країною-партнером та ЄС.
Буде справедливим зазначити, що для України більшість пропозицій та ініціатив «Східного партнерства» не є принципово новими. Скажу навіть більше: багато що СхП запозичило з досягнень двостороннього співробітництва між Україною та ЄС. Ідеться передусім про новий, вищий формат договірних відносин у вигляді Угоди про асоціацію, якісно новий рівень торговельних відносин та економічної інтеграції у рамках глибокої та всебічної ЗВТ; спрощення візового режиму та перспектива його повної лібералізації; інфраструктурна інтеграція до ЄС у рамках ринків енергетики, в т.ч. газового, транспорту тощо, допомога для соціально-економічного розвитку регіонів країн-партнерів. По цих напрямках ми вже ведемо з ЄС інтенсивний діалог на двосторонньому рівні. У нас є здобутки. І саме завдяки цьому Україна набуває статусу важливого джерела інформації та досвіду для інших партнерів.
Разом із тим, з метою демонстрації конструктивного характеру наших відносин з ЄС, а також заохочуючи Євросоюз до більш активної партнерської ролі у нашому регіоні, Україна — як найбільш прогресивна держава-партнер, що слугує взірцем для інших держав-партнерів, — налаштована прагматично використати ті елементи СхП, які мають інноваційний характер для наших двосторонніх відносин, тим самим посилюючи подальше зближення з ЄС на інтеграційних засадах.
Наприклад, важливими для України є такі інновації «Східного партнерства», як тематичні платформи, які мають стати практичною основою для інтеграції країн-партнерів до ЄС. Їх декілька, і вони охоплюють наступні сфери:
1) демократія, якісне управління та стабільність;
2) економічна інтеграція;
3) енергетична безпека, екологія;
4) міжлюдські контакти.
Крім цього, практичний інтерес для України представляють п’ять флагманських проектів ЄС для «Східного партнерства». Надам стислу характеристику кожному з них.
По-перше, йдеться про Інтегровану програму управління кордонами, яка покликана сприяти створенню інтегрованої інфраструктури митного та прикордонного контролю на основі стандартів ЄС на кордонах країн — учасниць «Східного партнерства». Це стосується як західних, так і східних кордонів України.
По-друге, це Інструмент сприяння малим та середнім підприємствам, який передбачає створення програми підтримки з боку ЄС малих та середніх підприємств у країнах-учасницях шляхом надання експертної та технічної допомоги, а також мікрокредитів. Орієнтовна сума — до 1 млрд. дол.
По-третє, це розвиток регіональних ринків електроенергії, зміцнення енергоефективності та відновлювальних джерел енергії. Цей проект покликаний сприяти виникненню інтегрованого регіонального ринку електроенергії між країнами — учасницями СхП та ЄС, на основі норм ринку електроенергії ЄС та за умови фізичного сполучення енергомереж країн-партнерів та країн ЄС. У свою чергу це розв’язує проблеми в експорті електроенергії в ЄС.
По-четверте, передбачається розвиток Каспійсько-Чорноморського енергетичного коридору до ЄС. Зазначений проект сприятиме створенню інфраструктури транспортування енергоносіїв від країн Каспійського басейну до Європи, а також формуванню правового режиму транспортування на основі стандартів та норм ЄС.
І насамкінець ідеться про співпрацю у сфері запобігання, підготовки та реагування на природні та антропогенні катастрофи. Метою проекту є налагодження ефективної взаємодії між ЄС та країнами-партнерами, точніше — між національними органами з питань надзвичайних ситуацій та спеціалізованою установою ЄС.
У Декларації Празького саміту згадуються усі перераховані мною елементи «Східного партнерства». Наступним важливим етапом розвитку Ініціативи стане початок практичного діалогу в рамках згаданих тематичних платформ та підготовка концепцій «флагманських» проектів СхП. Робота тематичних платформ розпочинається вже у червні цього року.
«Східне партнерство» розширює фінансову підтримку співпраці ЄС із країнами Східної Європи. Додатково до коштів Європейського Інструменту сусідства та партнерства для східноєвропейських країн у розмірі 785 млн. євро для країн СхП буде виділено ще 600 млн. євро до 2013 року. Додаткове фінансування в рамках СхП дає можливість ширше залучати фінансування європейських фінансових установ і є позитивним сигналом для інвесторів. До того ж, із часом суму коштів може бути збільшено.
Враховуючи склад країн-учасників Ініціативи, важливо спробувати оцінити можливості СхП, сприяти врегулюванню проблемних питань двосторонніх відносин між окремими з них.
По суті, це перший майданчик на найвищому рівні для політичних контактів між пострадянськими країнами, в яких бере участь ЄС. У такий опосередкований спосіб «Східне партнерство» може сприяти врегулюванню регіональних заморожених конфліктів шляхом заохочення співробітництва над спільними проектами, підвищення довіри між її учасниками. У цьому контексті схильний розглядати спільну участь у Празькому саміті СхП президентів Азербайджану та Вірменії першою ознакою позитивних змін.
Варто визнати, що рівень України у процесі європейської інтеграції, безсумнівно, вищий за рівень інших держав-партнерів. Ми ведемо переговори щодо Угоди про асоціацію з ЄС, ведемо діалог щодо безвізового режиму, перебуваємо на завершальному етапі приєднання до Енергетичного співтовариства. Але є дві принципові речі СхП, які дозволяють перетворити дану унікальність України на безперечний позитив — це регіональне лідерство та індивідуальна динаміка стосунків з ЄС.
Україна — лідер, але «Східне партнерство» не примушує інших партнерів досягати рівня України, якщо вони не готові або не прагнуть цього. З іншого боку, «Східне партнерство» не вимагає від України чекати, поки інші досягнуть успіхів у реалізації нової ініціативи. Завдяки цьому лідерству Україна завжди буде першим реципієнтом нових елементів «Східного партнерства», які виникатимуть у процесі його еволюції. Цілком очевидно, що цікавитимуть вони Україну лише за тих обставин, якщо реально сприятимуть досягненню стратегічної мети України — набуттю членства в ЄС.
З урахуванням євроінтеграційних амбіцій нашої держави важливо і те, що у спільній декларації Празького саміту закріплено відсутність у СхП застережень щодо прагнень окремих країн-партнерів стосовно майбутніх відносин з ЄС.
СхП є перспективним проектом. Враховуючи, що воно не є альтернативою перспективному членству України в ЄС, а навпаки- покликане сприяти цьому процесу, Україна мала б докласти всіх зусиль, аби ініціатива допомагала партнерам досягати власних цілей у відносинах з ЄС. Таким чином, наша держава змогла б реалізовувати свій потенціал лідера та впливового гравця регіону.
