Сьогодні глава української держави Віктор Ющенко розпочинає дводенний візит до Швейцарської Конфедерації, яка визнала незалежність України 1991 року. На сьогоднішній день Швейцарія знаходиться серед країн, що становлять першу десятку українських інвесторів. З 2005 року наша країна була представлена в Берні на рівні в.о. посла, що не могло не позначитися на розвитку двосторонніх контактів на найвищому рівні. Лише 2008 року посольство України в Берні очолив Надзвичайний і Повноважний Посол, як це личить міждержавному дипломатичному протоколу.
Напередодні офіційного візиту Президента України до Швейцарії шеф зовнішньополітичного відомства країни пані Мішлін Кальмі-Рей люб’язно погодилася відповісти на деякі запитання «Дня», що стосуються зовнішньої й внутрішньої політики Швейцарії, а також швейцарсько-українських відносин.
— За минулі сімнадцять років від дня проголошення незалежності України це другий офіційний візит глави держави до Швейцарської Конфедерації. Уперше український президент відвідав Берн у березні 1996 року. Що заважає швидкішому розвитку відносин між нашими країнами?
— Візит українського Президента має символічне значення. Для нас велика честь приймати Президента України в Швейцарії, й ми раді, що пан Ющенко вшанує своїм перебуванням п’ять швейцарських округів. Я високо оцінюю той факт, що минулого року Україна вирішила акредитувати нового посла в Швейцарії, внаслідок чого наші двосторонні відносини значно активізувалися.
— Після вашого відвідування Києва в червні 2005 року й зустрічі з Президентом Ющенком міжурядові контакти між нашими двома країнами стали інтенсивнішими. Якими, на ваш погляд, є перспективи розвитку відносин Швейцарії й України?
— З осені 2008 року між нашими країнами поновилися політичні консультації. Швейцарія й Україна мають певну кількість спільних рис. Наші країни не є членами ні Європейського Союзу, ні блоку НАТО. Як наслідок в обох країн є теми для обміну думками під час політичних дискусій.
Добре розвиваються й наші відносини в торгово-економічній сфері. Минулого року експортні постачання збільшилися на 17%, а імпортні — на 21%. Наприкінці 2007 року прямі швейцарські інвестиції перевищили мільярд франків, що сприяло створенню в Україні більш як 18 тисяч робочих місць. Вступ вашої країни до Світової організації торгівлі сприяв поліпшенню рамкових умов і перспектив для укладення договору про вільну торгівлю. У цьому напрямі є великий потенціал.
Важливу перспективу я бачу в розвитку тих особливих відносин, що встановилися між нашими країнами завдяки швейцарській програмі співпраці з Україною. Швейцарія стала «leader donor agency» у децентралізації керівництва на місцях, тобто в плані надання місцевим органам самостійності в управлінні місцевими справами. У цій сфері Швейцарія ділиться своїм досвідом, накопиченими знаннями, напрацюваннями, бо ми федеративна держава, що керується принципом прямої демократії: наші громадяни безпосередньо беруть участь у прийнятті політичних рішень в країні.
Слід також наголосити на активізації наших відносин в науці й культурі після підписання договору про обмін стажистами, який набрав чинності в жовтні 2008 року. Я надаю великого значення прямим людським контактам, тому що вони створюють зв’язки між людьми, що згодом служить основою для розвитку міцних відносин.
— Країни-члени ЄАВТ — Європейської асоціації вільної торгівлі — запропонували Україні розпочати переговори про розроблення угоди про вільну торгівлю. Перший етап переговорів відбувся 21—22 квітня в Києві. Якою є позиція Швейцарії як члена ЄАВТ у цьому питанні?
— Ми дуже зацікавлені в укладанні договору про вільну торгівлю з Україною. Ваша країна являє собою багатообіцяючий ринок з великим потенціалом розвитку.
Такі договори про вільну торгівлю надають відповідні умови й певну ступінь безпеки для інвесторів. Перший етап переговорів уже відбувся й пройшов у дуже конструктивній атмосфері.
— Будучи міністром закордонних справ Швейцарії, ви виступаєте за ведення активної зовнішньої політики. Однак з 1515 року Швейцарія de facto є нейтральною країною. Як поєднуються ці два такі різні принципи? І яким є сьогодні «статус» швейцарського нейтралітету?
— Ви говорите про «такі різні» принципи, хоча насправді вони не є різними. Швейцарія почала дотримуватися статусу нейтралітету після битви під Маріньяно 1515року — швейцарці не повинні здійснювати воєнні напади на інші країни, а тільки захищати свою країну від можливих агресорів. Цей принцип, який послідовно розвивався в подальші століття, був для того часу дуже сміливим сигналом — це було послання миру. Сьогодні для того, щоб бути вірною цьому посланню миру, Швейцарія мусить бути активною. Ми не можемо задовольнятися бездіяльністю, ми повинні захищати благополуччя й безпеку громадян Швейцарії. Для цього країна має бути надійною, і Швейцарія такою є.
Швейцарія має статус постійного нейтралітету, що забороняє їй брати участь у будь-яких військових альянсах, як, наприклад, НАТО, бо принципи дії альянсу можуть залучити його країн-членів у військові конфлікти. Але нейтралітет не означає індиферентність — ми висловлюємо нашу точку зору. Наприклад, якщо відбуваються порушення міжнародно-правових норм, Швейцарія заявляє про це відкрито, хоч би якими вони були й хоч би де відбувалися.
— Чи не дорого коштує країні нейтралітет, наявна система обороноспроможності країни, за якої швейцарці від 20 до 50 років проходять військову службу в армії?
— Швейцарія застосовує принцип військового нейтралітету як інструмент своєї політики безпеки. Водночас наша армія формується за міліційною системою, тобто всі беруть участь у захисті держави. Як у будь-якої держави в Європі й світі, мета нашої країни — захистити безпеку своїх громадян.
— Якою, на ваш погляд, є перспектива системи колективної безпеки в Європі після недавнього повернення Франції до військових структур НАТО?
— Як я вже зауважила, Швейцарія не збирається вступати до військового блоку НАТО. Весь комплекс питань, пов’язаних з перспективами системи європейської безпеки, наразі стоїть на порядку денному переговорів у рамках ОБСЄ. Архітектура безпеки в Європі багато в чому залежатиме від співпраці між ОБСЄ, НАТО та Європейським Союзом, а також від їхньої здатності координувати зусилля в розв’язанні всіх проблем, пов’язаних з безпекою на європейському континенті.
— З 2000 року Швейцарія є посередником у 20 процесах з урегулювання конфліктів у більш як 15 країнах світу. Сьогодні Швейцарія представляє російські інтереси в Грузії, нещодавно вона стала медіатором між Туреччиною й Вірменією. Який інтерес для вашої маленької країни ставати посередником у конфліктних ситуаціях?
— Це данина вдячності Швейцарії за її надійність, її здатність вести переговори та її зовнішню політику. У наших щоденних планах дій немає нічого таємного. Швейцарія захищає свої інтереси шляхом діалогу. Наша країна затребувана в наданні добрих послуг як засобу розв’язання міжнародних суперечок завдяки своїй компетенції та солідній репутації. Сьогодні ми представляємо інтереси Сполучених Штатів Америки в Ірані й на Кубі, російські інтереси в Грузії, й грузинські в Росії.
— Швейцарія — єдина країна в світі, що має систему прямої демократії. Розкажіть, будь ласка, про це детальніше.
— Громадяни Швейцарії пишаються своїми політичними інституціями, бо вони з багатьох поглядів унікальні. Швейцарський народ може прямо впливати на політичне життя країни: він має право на народну ініціативу й референдуми. Народна ініціатива означає, що швейцарці можуть запропонувати записати до Конституції або до закону пропозиції, які вони вважають бажаними, й можуть змусити парламент і уряд надати їм чинності. Швейцарський народ може також висловити свою думку шляхом референдуму, що дає йому можливість скасовувати рішення уряду й парламенту.
— Особливість швейцарської демократії в тому, що народ постійно зберігає контроль над своїми обранцями. Не менш як чотири рази на рік громадяни Швейцарії отримують бюлетені для голосування від Конфедерації, округу або комуни. Як участь у референдумах і народних ініціативах впливає на політичну свідомість швейцарців?
— Громадян Швейцарії постійно спонукають до того, щоб висловити свою думку, позиціонуватися. Якщо ви зайдете до кафе в Женеві або Цюріху в період, коли ухвалюється бюджет або під час всенародного опитування, люди обговорюють ці теми, сперечаються, дискутують і чудово знають, про що йдеться. Нові методи голосування — заочно поштою й через інтернет — багато в чому полегшують населенню його волевиявлення. Мета системи прямої демократії в тому, щоб громадяни почувалися відповідальними за майбутнє своєї країни. Але якщо вони не бажають брати участі в голосуванні або висловлювати свою волю — це також їхня відповідальність. У результаті політика уряду перебуває під постійною увагою до волевиявлення народу.
