Невдалий десятирічний досвід будівництва моста на Троєщину в Києві, проти якого протестують дачники Русанівських садів, і багато яких конфліктних ситуацій між будівельниками та власниками землі підвели будівельників України до переосмислення доцільності приватизації землі в містах і населених пунктах країни. Зазвичай у всьому світі міст, та ще й у столиці, будується рік-півтора. А тут «будівництво віку», розтягнуте на десятиріччя! Проте якщо абстрагуватися від браку в Києві мостів і вимог справедливої, на їхню думку, компенсації за міську землю дачників, територією ділянок яких проходить міст, ми підходимо до іншої та важливішої проблеми всього містобудівного комплексу України. А чи треба взагалі приватизувати землю в містах?
ЗАМІСТЬ ПРОДАЖУ — АРЕНДА
У Росії, наприклад, земля в містах не продається. Продається право оренди ділянки на 50 років із зазначеними вимогами до будівлі, яка повинна бути спроектована і збудована на цьому місці. Вимоги ці виходять із логіки затвердженого генплану розвитку міста. Якщо продавати землю абикому й абияк, без затвердженого плану розвитку території, що часто роблять мери більшості українських міст, то це дозволяє власнику земельної ділянки виходити зі своїх інтересів, а не з інтересів мешканців прилеглих до ділянки територій. Власники землі в історичних центрах українських міст намагаються звести на них багатоповерхівки, аби продати побільше офісів або квартир, і добряче на цьому заробити. Причому катастрофічно порушується історичний і архітектурний ландшафт і, з точки зору архітекторів і будівельників, обличчя міста просто спотворюється.
«Не можна на Хрещатику або неподалік від нього «встромляти» будівлю заввишки 200 метрів!», — вважає народний депутат, перший заступник голови будівельного комітету українського парламенту й почесний голова ГК «Київміськбуд» Володимир Поляченко.
Час припинити хаотичну забудову українських міст, закликають самі ж будівельники. Цій темі було присвячене засідання комітету з питань будівництва, містобудування, ЖКГ та регіональної політики Верховної Ради. Поділитися досвідом розв’язання цих питань у Росії на засідання комітету приїхав спеціально запрошений для цього гість із Москви — заступник гендиректора держпідприємства НДПІ Генплану міста Олександр Коллонтай.
У своєму виступі він зазначив, що в Росії зараз учаться вирішувати складне й суперечливе завдання: як примирити інтереси забудовника з інтересами гармонійного розвитку міста й території? Для цього, як показав позитивний і негативний досвід Москви, необхідно відповісти собі на запитання: містобудування — це бізнес міської влади чи політика в інтересах населення міста? Олександр Коллонтай вважає, що тут багато залежить від того, де бачить себе міська влада: в бізнесі чи в системному розвитку міста й території та поєднанні інтересів інвесторів, будівельників із вимогами соціальної політики.
У Росії вже відмовилися від практики продажу землі без проекту, ба навіть перестали продавати землю, а продають лише право її оренди з узаконеними генпланом вимогами до споруди, яка має бути на ній розміщена. Російський Містобудівний кодекс забороняє муніципалітетам міст, у яких не прийнятий генплан, із 2010 року виділяти землю під будівництво. А суперечності між інтересами забудовників і місцевого населення, що виникають під час здійснення будівельних проектів, вирішують спеціальні містобудівні комісії. «Містобудівний кодекс і земельні комісії — це два основні елементи, які зробили містобудівельну революцію в Росії», — розповів Олександр Коллонтай.
Судячи з того, як уважно слухали українські будівельники запрошеного з Москви виступаючого, вони не проти запозичити російський досвід. Це підтвердив у своєму виступі Володимир Поляченко.
«Питання містобудування в Україні знаходиться у критичній точці, — заявив він. — Ми чули, як працюють земельні комісії у Москві. А в нас земельна комісія у Київраді лише розпродує землю й нічим більше не займається», — вважає він.
БУДУВАТИ — ЛИШЕ ЗА ГЕНПЛАНОМ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЇ
Будівельники пропонують прискорити прийняття закону про розвиток територій і Містобудівного кодексу, використовуючи позитивний досвід, накопичений у Росії. Це дозволить гармонійніше й ефективніше розвиватися українським містам, уникати конфліктів між місцевою владою, інвесторами, забудовниками та населенням мікрорайонів.
На думку голови київської організації Національної спілки архітекторів України Вадима Жежеріна, сильно відстає від прийнятих у світі містобудівних стандартів і політика будівництва міських комунікацій. У всьому світі будівельні фірми, які спеціалізуються на прокладанні міських комунікацій, б’ються на тендерах за підряди на проектування, будівництво й експлуатацію подібних споруд. Тому, що це дуже вигідний і перспективний бізнес. В Україні все відбувається з точністю до навпаки. Місцева влада у Києві змушує будівельників зводити і безкоштовно передавати в експлуатацію водоканалу та Київенерго інженерні комунікації. Водночас міські комунальні підприємства вже наполовину приватні. І будівельникам незрозуміло, чому вони за свій рахунок мусять робити такі подарунки не місту, а приватним фірмам.
Українських законодавців підтримала й виконавча влада в особі міністра регіонального розвитку та будівництва Василя Куйбіди. «Я переконаний, що плани розвитку територій повинні будуватися на основі розвитку генеральних планів розвитку міст», — сказав він, виступаючи на засіданні комітету ВР. «Водночас необхідно визнати, що більше половини існуючих генпланів міст уже безнадійно застаріли, оскільки розроблені вони ще в середині 70-х років минулого сторіччя», — зауважив Куйбіда. «Але під час їхньої переробки аргументи населення не враховуються, а аргументи підприємців виявляються вагомішими для органів місцевого самоврядування», — вважає міністр.
Загалом лейтмотив більшості будівельників, котрі виступили на комітеті, архітекторів і мерів українських міст зводився до того, що українську містобудівну політику необхідно терміново й кардинальним чином міняти. І ці зміни мають бути враховані у законі про розвиток територій і Містобудівному кодексі, який будівельники передбачають спільно з Міністерством регіонального розвитку та будівництва розробити вже до літа. Схоже, що вибори президента й можливі позачергові вибори парламенту не лякають будівельників і не внесуть корективи до їхніх планів. Оскільки народні депутати — представники всіх без винятку парламентських партій — одностайно виступили за найшвидше прийняття цих документів.
