Вітчизняна злочинність є особливим різновидом злочинності — це злочинність кризового типу. Що це означає? З одного боку, вона породжена соціальною кризою в Україні, а з другого, будучи її породженням, вона створює благодатний грунт для поглиблення кризи. Вивести нашу країну із соціальної кризи можна лише розірвавши це зачароване коло. Якщо його не розірвати, то будь-які реформи в Україні — політичні, економічні, правові, моральні тощо — приречені на невдачу, що ми наразі й маємо. Злочинність кризового типу має властивість зводити нанівець будь-які добрі наміри реформаторів. У цьому її небезпека й особливий злоякісний характер. Тому кількісна характеристика вітчизняної злочинності має другорядне значення, а першорядного набуває у сучасних умовах її якісна характеристика. Є достатньо підстав вважати, що протидія злочинності в Україні наразі має ненауковий, а інколи й антинауковий характер. Через відсутність належного наукового забезпечення боротьба із злочинністю в Україні нагадує поведінку «вершника без голови».
Мають місце певні природні закономірності, за якими існує злочинність. Кримінологія як наука про злочинність покликана відкривати ці закономірності та пропонувати їх для використання у практиці протидії злочинності. Тоді ця практика перестане бути протиприродною й антинауковою, тобто порушенням законів, за якими існує злочинність. Зокрема, так звана натуралістична кримінологія, що пізнає ці природні закони існування злочинності, є основою для розвитку в Україні нової концепції протидії злочинності, яку можна викласти у вигляді наступної формули: правова культура громадян плюс юстиція. Ця формула вказує на існування кримінологічної закономірності, згідно з якою, протидія злочинності може бути ефективною лише тоді, коли вона полягатиме у використанні двох факторів: по-перше, діяльності, спрямованої на підвищення правової культури громадян — це радикальний фактор, а по-друге, діяльності у вигляді юстиції — це паліативний фактор.
Сьогодні, на жаль, на порушення формули «правова культура громадян плюс юстиція» протидія злочинності зводиться до «вдосконалення» юстиції, тобто до фактора, який має паліативне значення, і зовсім не використовується радикальний фактор, а саме: підвищення правової культури громадян. Це призводить до гіпертрофії ролі юстиції й атрофії ролі правової культури громадян у протидії злочинності. Така протидія суперечить законам кримінології і тому приречена бути неефективною.
Зазначена концепція підтверджується і досвідом інших країн, зокрема, Японії, ?веції, Німеччини. У світі є великий досвід протидії, наприклад, корупційній злочинності, проте він є непридатним для України без його наукової інтерпретації та адаптації з допомогою кримінологічної науки до українського суспільства. Тому сьогодні спроби «імпортувати» навіть найпередовіший досвід в Україну виявляться, як правило, невдалими. А все тому, що й у цьому випадку ігнорується кримінологічна наука.
Сучасна вітчизняна та зарубіжна кримінологічна наука має досить багатий арсенал ефективних інструментів протидії злочинності, який, на жаль, не використовується в Україні. Ігнорування його робить Україну незахищеною від різноманітних породжень кризи — так званих кризогенних факторів. В Україні кримінальний компонент є чинником усіх криз — і політичних, і економічних, і правових, і моральних. Іншими словами, злочинність відіграє свою значну роль в існуванні будь-якої кризи. Такий закон кримінології.
Отже, вихід України з кризи, яка вразила політичну, економічну, правову, моральну сфери суспільного життя, не може відбутися без адекватної протидії злочинності в Україні, яка є злочинністю кризового типу (про це свідчить, зокрема, й досвід виходу із стану Великої депресії у С?А під керівництвом Франкліна Рузвельта). Тому протидія злочинності в Україні має бути модернізована.
Для цього пропонується, зокрема, наступне.
1. В Україні у сучасній ситуації слід реформувати кримінальну юстицію на основі впровадження у практику концепції «активної юстиції» (замість наявної сьогодні «пасивної юстиції»). Ця концепція полягає в наступному. Діяльність державних органів, уповноважених на протидію злочинності, має бути спрямована на активне виявлення злочинних проявів у всіх сферах суспільного життя шляхом застосування для цього не лише інструментів, передбачених нормами кримінально-процесуального законодавства, а й інструментів, що є в арсеналі сучасних соціальних технологій. Зокрема, це стосується такого інструменту, як метод «аналітичного скринінгу» злочинності. Цей метод полягає в тому, щоб за допомогою аналізу соціальних (політичних, економічних, правових, моральних) явищ, що мають місце у суспільному житті, ідентифікувати злочинність, тобто виявити ознаки ураженості нею тих чи інших сфер суспільного життя. На підставі ідентифікації методом аналітичного скринінгу проявів злочинності у сферах економіки, політики, медицини, освіти, земельних стосунків, будівництва, зовнішньоекономічної сфери, податкового адміністрування, місцевого самоврядування, правоохоронної діяльності тощо можна буде забезпечити активну форму вже кримінально-процесуального реагування на злочинні прояви. Таким чином аналітичний скринінг злочинності дозволяє забезпечити впровадження «активної юстиції».
Ще одним методом є кримінологічна експертиза не лише законодавства, а й процесу функціонування різних сфер суспільного життя: економіки, політики, медицини, освіти, будівництва, зовнішньоекономічної сфери, податкового адміністрування, місцевого самоврядування, правоохоронної діяльності тощо. Така експертиза має полягати у виявленні не ознак окремих злочинів, а ознак наявності злочинної діяльності у цих сферах. На підставі результатів такої кримінологічної експертизи мають здійснюватися заходи «активної юстиції» (оперативно-розшукові, слідчі, судочинство).
Для впровадження подібних методів «активної юстиції» слід внести відповідні новели до чинного законодавства.
2. Оскільки сьогодні все більшого поширення набувають досить складні кримінальні «технології», то діяльність кримінальної юстиції має ставитися на наукову основу, мають запроваджуватися новітні антикримінальні технології, зокрема із залученням спеціальних наукових консультантів, радників та експертів, необхідно ввести відповідні зміни і доповнення в чинне законодавство. Сьогодні є достатньо підстав вважати, що наукові досягнення ще недостатньо використовуються у практиці протидії злочинності, що є однією з причин її неефективності. Отже, ще одним елементом модернізації протидії злочинності має бути «науковізація» (наукове забезпечення) кримінальної юстиції.
3. Як показує практика, сьогодні мають місце зловживання інститутом звільнення від кримінальної відповідальності, особливого поширення це набуло щодо посадових (службових) осіб, що вчинили злочини. Існування цього інституту є невиправданим, його немає у законодавстві європейських країн. Крім цього, існування у чинному Кримінальному кодексі України інституту звільнення від кримінальної відповідальності не узгоджується з положеннями ст. 62 Конституції України. Виходячи з цього, пропонується: 1) ліквідувати інститут звільнення від кримінальної відповідальності, але 2) удосконалити у зв’язку з цим інститут звільнення від покарання.
4. Оскільки сучасна злочинність в Україні є особливим типом злочинності — кризогенною злочинністю, то для забезпечення ефективної антикризової політики в Україні вона має бути визнана політичною проблемою №1. Та політична партія, яка буде здатна вирішити цю проблему, зможе вивести Україну на шлях соціального прогресу. Для забезпечення належного наукового рівня протидії злочинам, що зводять нанівець будь-які реформи в Україні, слід створити позавідомчу наукову установу (зі статусом загальнонаціональної) — Інститут політичної кримінології, або в іншій формі створити умови для проведення досліджень у галузі політичної кримінології.
5. В Україні має бути впроваджено державну програму з формування антикримінальної культури громадян України (з урахуванням, зокрема, досвіду реалізації подібних програм у Польщі, Італії, Гонконгу, Сінгапурі тощо). Без формування такої культури у громадян, яка є основою кримінологічної безпеки у суспільстві (як найважливішого елемента національної безпеки), жодні реформи кримінальної юстиції не будуть ефективними.
6. Модернізація протидії злочинності має бути забезпечена відповідною підготовкою (та перепідготовкою) кадрів, здатних реалізувати потенціал «активної юстиції». Зокрема, слід запровадити спеціальну державну програму стажування за кордоном з метою освоєння працівниками органів кримінальної юстиції України передового досвіду протидії злочинності у світі. Слід також розробити заходи з упровадження цього досвіду в Україні (наприклад, досвіду Литви, Італії, Франції, Фінляндії тощо).
7. Для забезпечення модернізації протидії злочинності в Україні і зокрема модернізації кримінальної юстиції України слід утворити спеціальну позавідомчу (тобто зі статусом національної) постійно діючу (аж до закінчення реформи) як державний орган Комісію з реформування системи протидії злочинності в Україні. Ця комісія має бути наділена повноваженнями єдиного консультативно-експертного органу, на який покладено відповідальність за консультативно-експертне забезпечення в Україні політики у сфері протидії злочинності і кримінологічної безпеки як важливого компонента національної безпеки.
Це лише частина тих пропозицій, які може запропонувати кримінологічна наука для модернізації протидії злочинності в Україні.
