Не знаю, чи став наш задум якимось неймовірним, але для нас, студентів факультетів історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича перетворився на яскравий символ віри. Віри в себе, у своїх однолітків! Якось на великій перерві ми «міжнародники» разом із колегами «політологами» обговорювали те, що в Україні немає сформованої єдиної національної ідеї, хтось долучався до дискусії, хтось відлучався в буфет. Раптом до нашої бесіди приєднався на кілька курсів молодший за мене мій знайомий Ігор Житарюк. Він посеред звичайного робочого тижня, у звичайнісінький день прийшов на пари у вишитій сорочці. Добре її пам’ятаю і досі — білосніжне полотно із синьою вишивкою, а біля шиї — гроно бомбонів. Мода носити вишиванки серед чернівецької молоді досить поширена, тому вигляду Ігоря я не дуже здивувалася. Але за мить прийшла ідея, яку вигукнула з такою силою, що її, мабуть, почув увесь коридор: «Давайте якось усі прийдемо на пари у вишиванках!» Задум відразу підтримало студентство, приєдналися і викладачі. Дату обирали без будь-якої прив’язки до якоїсь історичної події. 3 квітня — звичайний день, який для нас став зовсім незвичайним. Зібралася ініціативна група (мушу згадати також Олександра Ткачука), поклеїли оголошення, розіслали запрошення пресі й, чесно кажучи, не на жарт хвилювалися, коли проводили цю акцію торік вперше, — не знали, скільки ж студентів нас підтримає. Врешті 3 квітня коридори факультету перетворилися на подіуми, по яких із гордістю дефілювали хлопці та дівчата у вишиванках. Я ще не бачила, щоб мої однолітки робили щось із таким захватом, вони із захопленням розглядали вишиванки одне одного, розпитували, у кого звідки, що означає вишивка, та скільки коштує сорочка. Більшість прийшли в сучасних вишиванках, вишитих червоним і чорним, та були і такі, які одягнули родові раритетні сорочки, котрим уже понад століття.
«Вишиванка — це стильно!» — сама по собі народилася фраза під час акції. Ми не влаштовували якихось конкурсів чи концертів цього дня, бо триває Великодній піст, та і не в цьому полягав основний задум. Найважливіше, що студентство із задоволенням долучилося до Дня української сорочки.
Цього ріку нас підтримали й інші факультети нашого університету, деякі виші Чернівців, обласна наукова бібліотека, місцеві депутати. Сподіваємося, наступного року нас підтримає студентство інших міст, адже бути українцями, стильними українцями — це круто.
