Із огляду на те, що міністр закордонних справ сіоністського режиму Ізраїлю Авігдор Ліберман дозволив собі брехливі, наклепницькі, сповнені демагогії та далекі від істини вислови щодо Ірану, ми визнали за необхідне — з метою внесення ясності в громадську думку — заявити наступне.
Освічені та справедливі люди по всьому світі визнають мирною ядерну програму Ісламської Республіки Ірану. Дана ядерна програма направлена на досягнення мирних, прозорих цілей, вона розвивається під контролем МАГАТЕ. Крім того, до цих пір голова МАГАТЕ у своїх звітах не лише жодного разу не назвав іранську ядерну програму загрозою для світу та міжнародної безпеки, але й наголошував на відсутності будь-яких відхилень цієї програми від мирного шляху розвитку.
Ісламська Республіка Іран є членом заснованого 1965 року Міжнародного агентства атомної енергії, очікувалося, що на підставі пунктів ст. 3 Статуту цієї організації Іран зможе для досягнення мирних цілей в області ядерних технологій користуватися допомогою та досвідом інших країн. Проте, на жаль, через недоброзичливу та монополістичну політику деяких країн цієї допомоги надано не було, а навпаки — це перетворилося на безкінечний і безрезультатний тиск. Позиція Ісламської Республіки Ірану — «мирний атом — для всіх, ядерна зброя — ні для кого» — тверда та непохитна.
Протягом 32 років існування Ісламської Республіки Іран якнайкраще було проведено понад 30 різних виборів, у тому числі — вибори президента, депутатів Меджлісу Ісламської Ради, членів Ради Експертів, депутатів місцевих міських і селищних рад, членів Конституційної Ради, а також конституційні референдуми.
Згідно з главою 64 Конституції Ірану, релігійні меншини християн-ассірійців, вірмен, халдейців, а також зороастрійців і євреїв, які внаслідок своєї невеликої чисельності не можуть на рівних брати участь у виборах депутатів Меджлісу Ісламської Ради, мають пільги — вони можуть мати в Меджлісі п’ять своїх представників. Наприклад, у Тегерані депутатом Меджлісу Ісламської Ради може стати кандидат, який набрав 200 тис. голосів виборців, у той же час, представник національної меншості проходить до парламенту, отримавши лише 2 тис. голосів виборців. То хіба цю державу можна порівняти із сіоністським режимом, де меншість, удаючись до насилля та тиску військової сили, править більшістю, а більшість — лише через те, що вони мусульмани й не сповідують ту ж саму релігію — перебуває у жорсткій блокаді, щодня бачить, як вбивають їхню молодь і руйнують їхні будинки. Для них навіть було закрито доступ до здобуття гуманітарної та медичної допомоги від інших країн. То чи не були вислови Лібермана прикриттям злочинів сіоністського режиму Ізраїлю?
Ісламська Республіка Іран упродовж останніх 32 років не раз страждала від ударів організованих терористичних груп, а також терористичних організацій, які фінансуються на державному рівні, і для протистояння їм пожертвувала багатьма життями. Президент Раджаї, прем’єр-міністр Бахонар,
Верховний суддя Шахід Бехешті та 72 людини з числа його колег, тисячі інших людей, включаючи керівників державних підрозділів, військовослужбовців, а також осіб серед громадянського населення Ірану загинули від рук терористів. За останні роки 11 іранських дипломатів у Афганістані були вбиті членами терористичного угруповання Талібан, три іранських дипломати були викрадені державними терористами Ізраїлю. Чи не викликає жалю той факт, що режим, який підтримує тероризм, заради політичних інтересів називає Іран, який сам став жертвою терористичних актів, посібником тероризму? Немає сумнівів у тому, що люди швидко зрозуміють, якою ж насправді є миролюбність та дружність Ірану, якщо на шляху знову не стане гамір та паніка чорної пропаганди. Тож дамо можливість народам світу познайомитись із основними принципами ідеології Ісламської Республіки Ірану. Великий Імам Хомейні, покійний лідер Ісламської Революції, якось сказав: «Якби я міг, то знищив би весь порох...»
