Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Одружуватися чи ні?

Поставлене класиком більш як півтора століття тому запитання досі актуальне
27 березня, 2009 - 00:00
ОСТАННІ НАСТАНОВИ ДАЄ РЕЖИСЕР ВАЛЕНТИН КОЗЬМЕНКО-ДЕЛІНДЕ (В ЦЕНТРІ) АКТОРАМ, ЯКІ ВИКОНУЮТЬ ГОЛОВНІ РОЛІ У ВИСТАВІ «ОДРУЖЕННЯ», ІРИНІ ДОРОШЕНКО (АГАФ’Я ТИХОНІВНА) І ОЛЕКСІЮ БОГДАНОВИЧУ (ПОДКОЛЬОСІН) / ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА / «День»

На головній сцені нашої країни закінчуються репетиції вистави «Одруження» — постановку за однойменною п’єсою Миколи Гоголя в Театрі ім. І. Франка здійснює режисер Валентин Козьменко-Делінде (він же сценограф і автор костюмів). Переклад українською зробив легендарний Остап Вишня (до речі, це друге звернення франківців до знаменитого гоголівського твору — в далекому 1922 р. уперше «Одруження» ставив В. Василько).

Глядачам розкажуть класичну історію про двох самотніх людей — купецьку дочку, що засиділася в дівках, Агаф’ю Тихонівну (цю роль грає Ірина Дорошенко) та старого холостяка, надворного радника Подкольосіна (актор Олексій Богданович), про їхні спроби знайти щастя й підсвідоме розуміння, що вдалий шлюб не врятує від томління душі, коли бракує дрібниці — кохання.

Це вистава про нерішучість і про людину, нездатну на вчинок. Адже якщо ти не зробиш крок уперед, то зупинишся, не давши в книжці своєї долі написати новий рядок. Тому фінал «Одруження» (як написав Гоголь 1833 р. про свою п’єсу — «абсолютно неймовірна подія у двох діях») так і залишається відкритим, щоб кожний глядач сам вирішував, хто з героїв правий. Це постановка про кохання та мрії про щастя, щоправда, в кожного воно своє... А ще вона дає можливість подивитися на себе, знайомих і близьких через призму гоголівських персонажів, посміятися над собою, своїми вадами, страхами й комплексами.

Прем’єра вистави відбудеться 4 квітня, і її франківці присвячують 200-річному ювілею класика — Миколи Васильовича Гоголя.

Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Газета: