Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Є в Росії люди, які за Україну в НАТО

Володимир КОРСУНСЬКИЙ: Це дає надію моїй країні на позбавлення від імперського чаду
21 березня, 2008 - 00:00

Як відомо, Росія активно співпрацює з НАТО, російські військові беруть участь у спільних операціях, російське Представництво в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі чи не найбільше й, до того ж, у Брюсселі має своє Представництво й «Россоборонэкспорт». Але, разом із тим, високопоставлені російські військові керівники, включаючи президента, говорять про загрозу розширення НАТО на Cхід. Хоч із включенням балтійських країн і практично всіх країн колишнього Радянського табору до складу Альянсу ніяких нових загроз безпеці Росії не з’явилося, зокрема, з боку НАТО. Чому в російської влади існує роздвоєне ставлення до НАТО й вони часто експлуатують існуючий із часів Радянського Союзу стереотип про Організацію Північноатлантичного договору як зовнішнього ворога? Чому в російських ЗМІ замовчується або не подається інформація про позитивні результати діяльності НАТО і, зокрема, співробітництва Росії з НАТО, а також про те, що в натовських країнах вищі стандарти життя? Чи є в Росії ті, хто підтримує вступ України в НАТО? Про це «Дню» — в інтерв’ю головного редактора інтернет-газети «Грані.ру» Володимира КОРСУНСЬКОГО.

— У цьому ніякої суперечності немає. Кремль ставиться до НАТО, як до вірогідного противника, а вірогідному противнику треба не тільки протистояти, але й обов’язково вивчати його слабкі сторони, всіляко ослабляти його позиції і намагатися не допустити його посилення й розширення.

На щастя для всіх нас, войовничості нинішнім російським керівникам поки що вистачає тільки на роздмухування щік, насуплення брів і грізні ричання з далекої відстані. У безпосередній близькості від вірогідного противника вони поводяться тихіше та обачніше. У ході зустрічі з головою Держдепу США Кондоліззою Райс і міністром оборони США Робертом Гейтсом, що відбулася цього тижня, обидва (який йде і який приходить) президенти Росії визнали як даність намір Сполучених Штатів розмістити свої системи ПРО в Польщі та Чехії. Після всіх кремлівських істерик і погроз на адресу США і НАТО заява міністра закордонних справ Росії Лаврова: «Тепер, коли Сполучені Штати твердо вирішили створити третій позиційний район, вони усвідомили нашу занепокоєність і готові і пом’якшити, і мінімізувати» — прозвучало, як лепет другокласника, який зробив шкоду.

Проте можна безпомилково стверджувати, що Кремль незабаром знайде новий мотив для нагнітання ізоляціоністської істерії. Боротися з ворогами зовнішніми і внутрішніми набагато приємніше й прибутковіше для нинішньої влади, ніж не заважати громадянам країни побудувати гідне життя.

— Як, на вашу думку, ставляться прості росіяни до НАТО і того, щоб Україна приєдналася до Альянсу?

— Я не знаю, хто такі «прості росіяни», але більшості російського населення глибоко байдуже, приєднається Україна до Альянсу чи ні. Їм так само байдуже, чи вступить Росія в НАТО, і чи будуть розміщені у східній Європі системи американської ПРО. Громадяни Росії дуже далекі від Кремля і кремлівських турбот, і дуже багато сил витрачають просто для того, щоб вижити.

— Чи є такі росіяни, які виступають за те, щоб Росія вступила в НАТО і чим вони мотивують таку думку?

— Широкі верстви населення, як я вже казав, стурбовані проблемою виживання. Але є й ті, хто вважає, що імперські потуги російських керівників є головною перешкодою, що заважає Росії стати сучасною і багатою державою, здатною забезпечити гідне життя своїм громадянам. Таким росіянам приєднання України до НАТО дає надію на позбавлення від імперського чаду.

— Як загалом ви оцінюєте нещодавні заяви Путіна про необхідність дотримання демократичних принципів Україною і Грузією під час вступу в НАТО? «У кінцевому результаті вибір способу забезпечення своєї безпеки залежить від самої держави, і ми, безумовно, погодимося з будь-яким вибором і українського, і грузинського народів. Але саме народів, а не політичної верхівки», — заявив Путін на недавній прес-конференції.

— Коли Путін говорить про демократію, чомусь здається, що він хапається за пістолет. Дивно звучить у вустах, президента Росії, який іде з посади, що він і його команда погодяться «з будь-яким вибором... народів, а не політичної верхівки». Особливо кумедно ці слова чути всім, хто мав задоволення спостерігати з яким видатним цинізмом, нахабством і демонстративним наплювательством на вибір народів Росії команда Путіна організувала й провела парламентські та президентські вибори.

Микола СІРУК, «День»
Газета: