Першочергове завдання, що зараз стоїть перед урядом, — це, звичайно ж, бюджет-2010. У понеділок Віктор Янукович доручив прем’єру впоратися з проектом бюджету за 30 днів.
Утім, сам Микола Янович випередив доручення Президента й ще минулого тижня пообіцяв, що все буде готове до 11 квітня. «Цей бюджет доведеться розробляти в найгірших умовах повного розбалансування державної системи, і він фактично повинен стати рятувальним кругом економіки та соціальної сфери», — зауважив Азаров.
Чи вдасться підготувати головний фінансовий документ країни в настільки стислий термін? Спікер Володимир Литвин дуже сумнівається: «Я був оптимістом, і гадав, що він буде в березні. Тепер я вважаю, що до середини року його не буде».
А ось перший заступник голови бюджетного комітету Володимир Макеєнко не має сумніву, що все вийде. Більше того, бюджет, виявляється, вже практично готовий. Про це та про багато іншого він розповів у інтерв’ю «Дню».
— Володимире Володимировичу, прем’єр пообіцяв бюджет вже до 11 квітня. Наскільки це реальні терміни?
— Коли ми йшли на президентську виборчу кампанію, то, звичайно, йшли за перемогою. І готувалися до перемоги. Що під цим розумілося? В першу чергу — кадрова політика. У нас на кожну посаду було по дві-три особи. Звісно, ми дивилися на першочергові завдання, що потрібно вирішити в державі. Це — бюджет. У бюджетному комітеті з 30 осіб — 12 від Партії регіонів. Ось ці 12 осіб плюс комітет фінансів та банків, який очолював Микола Янович Азаров, працювали над проектом бюджету. Він у нас на сьогодні готовий на 70%. Тому терміни, що назвав Азаров, досить реальні. Працювала й команда Мінфіну, яку звільнив попередній уряд. Вони працювали як радники, наукові консультанти.
— Деякі політологи вже охрестили цей Кабмін урядом-камікадзе. Мовляв, така зараз ситуація в економіці, що просто можна себе «спалити».
— Справді, непроста ситуація в країні, але ми впевнені, що впораємося з нею. Найбільший тягар — це, звичайно, внутрішній та зовнішній борги. Із внутрішнім ми розберемося — це простіше. Це все-таки внутрішні позичальники. А ось із зовнішніми — складніше. Але все суспільство та світ бачить, що ми ці борги не брали, ми їх отримали в спадок. Це буде досить складна робота з реструктуризації.
— І для цього вам потрібний міжнародний аудит?
— Безумовно. Ви давали гроші, подивіться, на що ви їх дали. Ми покажемо всьому світу, на що попередній уряд використовував гроші.
Я б не сказав, що нинішній уряд — камікадзе. Це уряд, який бере на себе відповідальність. Усі люди досвідчені, не перший рік працюємо у Верховній Раді і в структурах виконавчої влади. Тому я не згоден із таким епітетом.
— Виходячи з плану Азарова, 2011 р. буде роком стабілізації, 2012 — роком реформ. Зрозуміло, що Микола Янович — аксакал, 14 бюджетів написав. Але все-таки він консервативний політик, чи здатний він на реформи?
— Я в політологів та журналістів увесь час запитую: а що ви розумієте під цим? Що таке реформи? Це підвищення для вас і ваших батьків ціни на газ на 20, 30, 40%, як того вимагає МВФ? Чи потрібна вам така реформа? Це підвищення ціни на транспорт? Підвищення пенсійного віку? Ну, кому потрібні такі реформи?
— Добре, які реформи потрібні?
— Реформи — це ефективний власник чогось. Наприклад, готелю. Якщо готель державний і директор там краде, то чому б його не виставити на конкурс, продати за ринковою ціною, аби там був ефективний власник.
Наші опоненти завжди прикриваються: ми — демократичний блок, ми — реформатори. Реформатори чого?
— А, наприклад, земельна реформа?
— Приватизація землі? Ким приватизація? В які руки? Що на чорноземах буде побудовано? Черговий склад? Я проти такої реформи.
— Пенсійна реформа?
— Підвищення пенсійного віку для наших батьків? Які реформи?! Ось зараз проходять реформи в Греції, вся Греція зупинилася і вийшла на вулиці. Бо Євросоюз висунув їм вимоги підвищити пенсійний вік, скоротити заробітні плати держслужбовцям. У жодному випадку не можна прикриватися цим красивим словом.
Я — консерватор. І в уряді мають бути консерватори. Коли туди приходять так звані реформатори, добром це не закінчується. Ми пам’ятаємо віце-прем’єра Юхновського, який казав, що ми проводимо реформу в транспорті — пересаджуємо на велосипеди. Це все забули, а я пам’ятаю. Потім був реформатор Пинзеник, реформатор Лановий, реформатор Тимошенко... Одні скандали, одні шоу... Для журналістів це, можливо, цікаво. А для країни потрібний спокій. Стабільна, нормальна, робоча консервація.
— Але сам Микола Янович на 2012 рік планує якісь реформи?
— Давайте доживемо до 2012 року.
— Найближчим часом Конституційний Суд почне розгляд питання щодо легітимності коаліції. Якщо через три-шість місяців КС прийде до висновку, що коаліція нелегітимна, виходить, усі рішення Кабміну теж нелегітимні?
— Давайте почнемо із зовнішньої реакції. Відбулася зустріч Президента з послами країн «Групи восьми», вони цю справу підтримали. Днями надійшла заява посла США, він сказав словами Обами: «Ми працюватимемо із законнообраним урядом». Тобто світ нас прийняв. Щодо внутрішньої реакції, то людям уже все набридло — коаліції, регламенти. Я провів стільки зустрічей, ось недавно і з учителями Печерського району. Вони на цю тему навіть не говорять. Головне послання: дайте стабільність. Буде рішення Конституційного Суду — розглядатимемо.
Звичайно, потрібна конституційна реформа. Звичайно, потрібно доводити Конституцію у відповідність до потреб нашого суспільства, а також аналізувати набиті шишки. Бо ми весь час потрапляємо в пат. І Тимошенко була в такому паті. Її вибрали 226, через два дні вона вигнала Вінського, пішли два його депутати, все — немає 226. А уряд працював до чергових президентських виборів.
— Володимире Володимировичу, питання не по темі дня. Ви в Раді старожил, пройшли шість скликань. На скільки я знаю, голосували ще за Незалежність із тим першим легендарним скликанням. Спостерігаєте український парламент впродовж 20 років. І як вам якісний склад депутатського корпусу?
— Деградує. Перше скликання УРСР (а точніше — це було 12 скликання) — це були переважно господарники, націонал-демократичні рухи. Справді націонал-демократичні, а не ті, хто потім використовував цей прапор і ці ідеї. І країна рухалася досить серйозно й розвивалася. І ми були всі мажоритарники. Пройшли мажоритарний округ. Ми були незалежними. По-справжньому.
— Одвічне питання: що робити?
— Повернути мажоритарну систему. Це єдиний вихід. Я в Печерському районі приймаю людей. До мене, першого заступника голови бюджетного комітету, приходять не з проблемами районного фінансування, не з проектами якихось законів, а з питаннями типу — тут міліція поставила знак, тут ями, тут ліфти не працюють. Бо немає депутата-мажоритарника в місцевій раді. Ми обов’язково повернемося до закону про місцеві ради за мажоритарними округами.
— Але, з іншого боку, Рада політично структурована. І в нас усе-таки парламентсько-президентська республіка. Коаліція висуває прем’єра.
— Потрібна конституційна реформа. Ви бачите, як часто ми заходимо в безвихідь. Мажоритарники швидше домовляться. Це моя особиста думка.
