Мирослав МАРИНОВИЧ, правозахисник, віце-ректор Українського католицького університету:
— Призначення Дмитра Табачника міністром освіти й науки, я певен, викличе бурю в українському суспільстві. Судячи з попередніх заяв Ганни Герман, яка цілковито виключала ймовірність такого призначення, останнє стало результатом внутріпартійного торгу. Отже, за Президента Януковича сумнозвісний малюнок кадрових призначень не змінився: «Звідки більше потиснуть, звідти й призначаємо». Навіть всупереч очевидній потребі обачності. 2006 року мені вже доводилося разом із Євгеном Сверстюком публічно домагатися звільнення Табачника з тодішньої його посади віце-прем’єра з гуманітарних питань — за брутальні антиукраїнські висловлювання. Тоді ми відстоювали думку, що людину з такими переконаннями не можна допускати до будь-яких державних посад.
Те, що тодішній прем’єр-міністр Віктор Янукович не врахував цієї вимоги (до речі, підтриманої багатьма українцями й навіть Львівською обласною радою), загалом зрозуміло: згідно з його кодексом честі, не можна «здавати» своїх. За будь-яких умов.
Натомість те, що нинішній Президент у реалізації партійної освітньої програми вирішив спертися на плече класичного українофоба, свідчить лише про те, що принаймні в сфері освіти до влади прийшов не уряд перспективних реформ, а уряд примітивного реваншу. На жаль, це призначення начисто перекреслює інавгураційну обіцянку Президента Януковича — шукати порозуміння між сходом і заходом України. Більшого ляпасу українству не лише в Галичині, а й у всіх без винятку регіонах України годі було придумати.
Олесь СТАРОВОЙТ, політичний експерт, депутат Львівської обласної ради:
— Склад нового уряду, як на мене, є доволі прогнозованим, хоча, здавалося б, він мав би бути більш компромісним. Тобто домінантою є не просто Партія регіонів, а найближче оточення Віктора Януковича. Щодо Табачника, то фактично Янукович жертвує Міністерством освіти: Табачник буде «чудити», й українська громадськість, проукраїнські політичні сили його шалено критикуватимуть. Відтак головний вектор боротьби спрямовуватиметься на цю тему. Як наслідок, по інших напрямах Регіони робитимуть ту політику, яка буде достатньо неприйнятною для українського табору, але, оскільки основним подразником буде Табачник, деякі кроки можуть бути вчасно не помічені. Стосовно Табачника вже розпочалася негативна реакція політичного й громадського середовища. Янукович обіцятиме його звільнити, через певний час, можливо, й звільнить. Очевидно, що Табачника розігрують як відволікаючий момент для діяльності команди Януковича в гуманітарній сфері.
Володимир ПРИТУЛА, керівник комітету з моніторингу свободи преси в Криму:
— Український народ мав усі підстави очікувати більшого від призначення нового уряду. Я особисто думав, що, незважаючи на те, що заздалегідь було відомо, це будуть люди, близькі до Януковича, все одно в складі нового Кабінету Міністрів буде більше людей, які асоціюються з реальними реформами, з демократією, з високим професіоналізмом, більш молоді, зрештою, що там будуть жінки, що там не буде людей, пов’язаних із корупційними чи ідеологічними скандалами. Тому оцінюючи нинішній склад уряду не можна не відчувати певного розчарування.
Найбільше розчарування, звичайно, викликає призначення міністрами Дмитра Табачника та Анатолія Могильова. Це люди, які відомі не тільки своїми ксенофобськими, навіть расистськими заявами, які вже встигли відзначитись і відповідними антиукраїнськими та татарофобськими діями, які замішані в багатьох скандалах з етнічними та корупційними мотивами.
Призначення таких людей на високі й відповідальні державні посади викликає обурення, адже саме це призначення вже викликало напругу в суспільстві. Якщо врахувати заяви Президента України Віктора Януковича про те, що він прагне консолідувати всю Україну, об’єднати український народ, то лишається сподіватися, що він порадить своєму прем’єр-міністрові не використовувати таких одіозних людей на посадах міністрів, бо це розколює суспільство. Адже стосовно Анатолія Могильова протести лунають не тільки від кримських татар, але і з інших політичних таборів, бо за ним тягнеться шлейф досить непрофесійних дій. Зокрема, проти нього вже висловився і такий професіонал, як генерал міліції Геннадій Москаль, та й Юрій Луценко заявив, що Анатолій Могильов входить до складу одного з кримінальних угруповань в Криму, він був звільнений саме за те, що погоджував кадрові призначення у МВС із представниками криміналу.
У цій ситуації нам лишається сподіватися на те, про що говорила Ганна Герман, — що Президент ще може розглянути питання про зміну призначень, і найближчим часом порадить голові уряду замінити ці кандидатури, щоб зняти напругу в суспільстві, та знайти на ці посади людей більш професійних.
Тарас ЛІТКОВЕЦЬ, політолог, старший викладач кафедри політології Волинського національного університету імені Лесі Українки, політичний оглядач FM-радіостанції «Луцьк»:
— У мене розвіялися останні надії, що відбулася еволюція у Партії регіонів і її члени зрозуміли: Україна — це не лише Донбас, а величезна й дуже різна територія. Утім, для української політики є традиційним стан, коли будь-яка політична сила найзгуртованіша тільки в... опозиції. Це сталося і з регіоналами. Не зважаючи на те, що в новопризначеному уряді представники практично однієї політичної сили або «примкнувшие к ним», все ж цей уряд очікують серйозні внутрішні конфлікти. На владні посади прийшли представники антагоністичних бізнесових груп, між якими неодмінно розгорнеться боротьба за впливи. Навіть Литвин заявляв, що «найбільші розчарування пережили не представники опозиції, а регіонали, котрим не вистачило в уряді посад».
Нечітко виписані обов’язки для семи віце-прем’єрів, що спричинятиме непорозуміння між ними й галузевими міністрами. Оскільки, без сумніву, цей уряд формував не Азаров, а Янукович, причому формував не з позицій професіоналізму кандидатур, а з оцінки їхньої вірності йому, також враховуючи думку олігархів, то, на мою думку, за таким же принципом буде формуватися влада і на місцях. Є підозра, що так само, за принципом вірності, формуватиметься й прокурорський та суддівський корпуси. Оскільки сам Президент не може знати всіх потенційних голів обласних і районних держадміністрацій, то буде змушений прислухатися до порад місцевих олігархів. Неприємно вразили в новому уряді старі обличчя, багато нових урядовців або ніяк не проявили себе на державних посадах, або проявили негативно й непрофесійно. В уряді немало бізнесменів, причому досить «крутих», але бізнес не відділений від влади. Тому, на мою думку, цей Кабмін не здатний проводити стратегічні перетворення у державі. Якщо Азаров раніше просто переслідував Юлію Тимошенко критикою за співпрацю з Міжнародним валютним фондом, то нині сам заявляє, що без грошей цього фонду Україні не вижити. Такі різкі повороти думок і намірів щонайменше насторожують. Економічного поліпшення Україні навряд чи варто очікувати.
Мені особисто дуже неприємно не те навіть, що в уряді третина вихідців із Донбасу, ще кілька чоловік народилися в Росії, але професійно піднялися теж у Донбасі. Неприємно, що в уряді маса не просто українофобів, а войовничих українофобів. Польські політичні оглядачі відзначають, що жоден з членів Кабміну і навіть Президент не спілкуються у побуті й сім’ї українською мовою, а прем’єр-міністр та деякі міністри взагалі нею не розмовляють. Хоча я не дуже вітаю різні гендерні віяння, проте це перший український уряд, в якому не знайшлося місця жодній жінці. Мимоволі згадуєш слова Януковича про те, що «место бабы — на кухне»... Уряд дуже громіздкий і недієздатний.
Окремим рядком стоїть призначення на посаду міністра Дмитра Табачника. Заради справедливості об’єктивно маю зазначити, що він дуже хороший публіцист і науковець. Але він і дуже якісний Противник (саме так, з великої літери) України, Табачник одна з найодіозніших постатей у політикумі України, це стандарт українофобства. Свого часу саме він підтримував ідею про написання спільних підручників з історії для Росії та України, ми це відчули на нашому історичному факультеті ВНУ. Проте історію не можна написати по команді, навіть якщо комусь цього дуже хочеться. Невідомо, чому ця особа з’явилася в уряді, якщо Ганна Герман ще за тиждень перед призначенням Табачника стверджувала, що його в уряді не буде. Протестні акції проти цього призначення розгортаються не лише у Львові чи Тернополі, а й відбулися, знаю, у Херсоні. На посаді міністра освіти він буде впроваджувати чужі для України стандарти. Крім того, прізвище Табачника у 2004 — 2005 роках фігурувало в кримінальній справі щодо зникнення 44-х листів нашого першого президента Грушевського з архіву, і, наскільки мені відомо, ця справа, незважаючи на обіцянки Ющенка, так і не завершена.
Віктор ПУШКІН, професор, директор Інституту гуманітарних проблем Національного гірничого університету, Дніпропетровськ:
— Про дієздатність та ефективність нового уряду України, на мій погляд, можна буде судити лише тоді, коли він почне працювати. Проте щодо його складу, зрозуміло, виникають питання. Перш за все здивував чисельний склад Кабінету Міністрів, що налічує 29 осіб. І це, можливо, не все, оскільки може з’явитися ще один віце-прем’єр — із питань євроінтеграції України. Роздуті штати дивують, тим паче, що сам Президент В. Янукович закликав скорочувати витрати на управлінський апарат. Крім того, уряд знову створювався за галузевим, а не функціональним принципом, хоча в нас давно сформувалася ринкова економіка, і ми живемо в нових економічних реаліях. Погано те, що в Кабінеті Міністрів немає жодної жінки — це безперечний крок назад. Гадаю, структура та концепція уряду були недостатньо продумані або просто відображають інтереси, що стоять за новою владою. Проте на багато посад призначені досить компетентні люди. Жодних питань не викликає, наприклад, призначення Костянтина Грищенка на посаду міністра закордонних справ. Це справжній професіонал у дипломатичній сфері й зважений політик, якого поважають і на Сході, і на Заході. Разом із тим, дивує призначення міністром економіки Василя Цушка, якому доведеться працювати разом із таким кваліфікованим фахівцем, як віце-прем’єр Сергій Тігіпко. Чому на цю посаду призначили В. Цушка — зрозуміти важко, хоча, можливо, головні підходи визначатиме заступник голови Адміністрації Президента Ірина Акімова? Суперечливим призначенням є й новий міністр внутрішніх справ України Анатолій Могильов. Він не політична фігура, й до цих пір був відомий лише у своєму професійному середовищі, але щодо його роботи в Криму, чомусь звучить багато критики. Втім ще більше критичних висловлювань чуємо на адресу нового міністра освіти й науки Дмитра Табачника. Тут я можу сказати, що ця критика далеко не завжди обѓрунтована. Критики часто наводять його окремі висловлювання, вихвачені з контексту, і намагаються змалювати українофобом, хоча це зовсім не так. Так, Д. Табачник — людина зі своєю позицією, кваліфікований історик і вчений, він може висловлювати свої погляди, хай вони комусь і не подобається. Проте як державний службовець Д. Табачник має великий досвід роботи, і його діяльність, напевно, відображатиме позицію уряду. В цілому, якщо казати про новий уряд, то безперечний позитив полягає в тому, що тепер не буде конфлікту між Президентом і прем’єр-міністром, що ми спостерігали багато років. Виконавча влада, нарешті, отримала єдність, а це вкрай важливо і необхідно, як для управління країною, так і для реформування економіки.
Вадим СЛЮСАР, доцент кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка:
— Більшість прізвищ тих, хто став членами уряду, були прогнозованими. Це фахівці, які разом із Віктором Януковичем як міністри й радники працювали в двох попередніх складах Кабміну, плюс частина з них були членами тіньового уряду, мали певний доступ до інформації, тому могли легше розпочати діяльність на нових посадах. Юрій Бойко, наприклад, вже був міністром палива та енергетики, в тіньовому уряді теж, і він відразу поставив свою людину керувати НАК «Нафтогаз України». Тобто все послідовно. Але з іншого боку Микола Азаров є заручником правил формування уряду, закладених в Конституції України, і тому треба ділитися посадами з іншими фракціями. Є також ряд висловлювань російських експертів про технічний характер цього уряду та що він не проживе й півроку. Тому, можливо, не всі посади були узгоджені між коаліціянтами. У частини громадськості виникає обурення щодо тих чи інших членів уряду. Наприклад, скандали навколо міністра внутрішніх справ, або міністра економіки. Якщо говорити про Дмитра Табачника на посаді міністра освіти і науки, то з боку заступника голови Адміністрації Президента Ганни Герман вже звучали висловлювання, що хтось буде замінений на своїх посадах. Скандал навколо нього ініційований перш за все політичними силами, а потім підтриманий громадськими організаціями. Громадськість як правило оцінює по перших кроках, а тут ми бачимо обурення персоналіями, їхньою попередньою політичною діяльністю. Д. Табачник є найяскравішим ідеологічним супротивником Віктора Ющенка, й епіцентром, який збурив хвилю навколо нового міністра є якраз сили, орієнтовані на попереднього президента. Загалом, найбільше змін очікується в сфері економіки та освіти. Але освітяни як правило не дуже люблять зміни. І вважаю, що великих трансформацій тут не буде. Бо кожна сфера розвивається за своїми законами. А перспектива просування до Євротовариства обумовлює і розвиток економіки, і розвиток гуманітарної сфери. Наприклад, щодо 12-річної загальної освіти. У законодавстві колишніх республік Радянського Союзу тільки в Україні й Узбекистані дозволялось дівчатам брати шлюб у 17-річному віці, тому що там вони розвивалися швидше. Причому в нас це відбувається скоріше ніж у більшості європейських народів. Тому просто відбудеться чергова кореляція між прагненням формувати наші суспільні системи за європейськими зразками і відповідно до українських ментальних особливостей.
Можна додати також, що відбувається тиск сил, які перейшли в опозицію, а поки немає підстав для цього. Українські політичні сили в опозиції функціонують переважно на принципах неконструктивної критики. Отже говорити про роботу уряду можна буде тільки після певних дій.
Віктор ПИНЗЕНИК, екс-міністр фінансів, голова Українського фонду підтримки реформ:
— Новий уряд сформовано не за функціональним принципом, а скоріше, за принципом працевлаштування окремих людей. Логіку формування нового Кабміну важко пояснити. Перш за все звертає на себе увагу велика кількість «диригентів». Поряд з прем’єр-міністром цю функцію покладено ще на шістьох «диригентів» (віце-прем’єр-міністрів). У середньому в уряді на трьох міністрів припадає один «диригент».
Створити ефективно діючий, єдиний «оркестр» заважає не тільки ця обставина. Одна й та ж функція розпорошена між різними виконавцями, що розмиває відповідальність. Хто в уряді відповідає за аграрний сектор — міністр аграрної політики чи віце-прем’єр з аграрних питань? Якщо міністр, то не потрібен віце-прем’єр, якщо віце-прем’єр, не потрібен міністр. Хто куруватиме економіку — віце-прем’єр чи міністр економіки? Та й сама економіка розбита в уряді між вісьмома міністрами. Крім власне Міністерства економіки, це Міністерства промислової, аграрної політики, житлово-комунального господарства, енергетики і т.д. Проблема енергетики закріплена за двома відомствами: енергетики та вугільної промисловості, над якими є ще один відповідальний за це член уряду — віце-прем’єр-міністр.
Я не говорю в даному випадку про персональний, професійний склад «музикантів». Я говорю про принципи формування «оркестру». За умов багатовекторного «диригування», розпорошення функцій та їх дублювання не варто очікувати на злагоджену роботу.
На жаль, подібними вадами страждали й попередні уряди, але в новому ці вади значно посилені.
Для ефективної, злагодженої роботи країні потрібен функціональний уряд, у якому одна функція закріплена за одним відповідальним (міністром) і є один «диригент» (прем’єр-міністр), а всі робочі органи, які забезпечують виконання певної функції підпорядковані безпосередньо тому міністрові, який відповідає за неї. (Наприклад, податкова, митниця — міністру фінансів). У такому уряді достатньо 13—14 міністрів та одного першого міністра (прем’єра). В нинішньому складі їх 29.
Андрій НОВАК, кандидат економічних наук, автор книги «Як підняти українську економіку»:
— Судячи з кадрових призначень, новий уряд не стане урядом реформ, а буде урядом політичного реваншу, оскільки серед нових кадрів, особливо в економічному блоці, немає жодного нового імені, жодного носія нових економічних ідей. Члени команди Кабміну — переважно люди старої урядової команди Януковича 2004 та 2007 років. А це наштовхує на думку про те, що в Україну повертається метод економічного управління, який суспільство назвало «Азаровщиною». До речі, «Азаровщина» характеризується досить конкретними економічними показниками, які двічі демонстрував уряд «Януковича-Азарова». Перший її прояв — великий дефіцит державного бюджету. Нагадаю, що дефіцит зведеного бюджету зріс з 500 мільйонів гривень до 11 мільярдів гривень 2004 року та з 3,7 мільярда гривень до 7,7 мільярда гривень 2007 року. Другий прояв — галопуюче зростання валового зовнішнього боргу з 21,6 до 30,6 мільярда доларів у 2003—2004 роках та з 54,5 до 80 мільярдів доларів 2007 року. Третій пункт — великі показники інфляції. Так перший уряд «Януковича-Азарова» 2003—2004 років зробив поганий інфляційних стрибок з дефляції —0,6% до інфляції 12,3%, а 2007 року інфляція вже була 16,6%. Тобто замість довгоочікуваних економічних реформ ми отримали примітивний політичний реванш.
Всі галузеві міністри — старі послідовники двох попередніх урядів «Януковича-Азарова». Міністр економіки має до макроекономічних процесів дуже віддалене відношення. І очевидно, що він буде виконавцем волі прем’єр-міністра.
Ідеологія економічної політики повинна базуватися на трьох кроках. Перший із них — запровадження моделі економічного розвитку країни на 10—15 років. Крок другий — на основі цієї моделі створити річні програми діяльності уряду. І тільки останній, третій, крок — розробка бюджету. А у нас сьогодні, найпевніше, нова стара влада почне будувати економічну політику з бюджету. Тобто знову економічна далекоглядність уряду вимірюватиметься одним роком.
Володимир ЛАНОВИЙ, президент Центру ринкових реформ:
— Будемо сподіватися, що новий уряд перегляне фінансову політику держави і певним чином потроху стабілізує державні фінанси. Однак озвучені прем’єр-міністром підходи у його першій доповіді не дали надії, що відбуватимуться структурні зміни, модернізація економіки, технологічне оновлення традиційних виробництв чи поява нових секторів. А без цього Україні не вийти з економічної кризи в довгостроковому плані. Зважаючи на це, особисто в мене мало сподівань, що відбудеться серйозне подолання кризи з динамічним економічним розвитком у наступні роки.
Азаров виглядає не таким прогресивним, і склад уряду наштовхує на роздуми, що він не націлений на серйозні якісні зміни в економічній системі чи системі управління. Скоріше, відбуватиметься консервація старих підходів та дійсного стану економіки, більше уваги приділятиметься окремим індустріальним секторам, окремим промисловим групам, ніж це було за попереднього уряду.
Ринкові підходи, пов’язані з поглибленням конкуренції, з посиленням прозорості економічних умов, рівнем доступу до ринків та ресурсів економіки, з підвищенням вимог до підприємств з точки зору їх власної конкурентоспроможності, технічного та фінансового рівня не відбуватиметься. Тобто ці підприємства не будуть займатися власною модернізацією, технічним оновленням, виходом на нові ринки, бо економічна система не змушуватиме їх до таких радикальних дій. Тобто більше сподіватимуться на бюджетну допомогу. Така поблажлива економічна система не змусить суб’єктів господарювання до руху вперед, а ці всі загальні розмови про рух економіки вперед без руху окремих підприємств не справдяться.
На жаль, новий уряд тяжіє до державної допомоги окремим секторам економіки, а не до розвитку відповідальності суб’єктів господарювання та створення більш жорстких умов для них.
