Лютий для українців — це той місяць, коли ми вшановуємо пам’ять наших жінок-героїнь. Це, звичайно, Леся Українка (народилася 25 лютого 1871 року), Ольга Басараб, закатована польськими «наїзниками» теж у лютому 1923 року, і, насамперед, Олена Теліга, яку 21 лютого 1942 року розстріляли нацистські карателі у Бабиному Яру разом із чоловіком Михайлом. Пам’ятати про цю дивовижну жінку, яка свідомо пішла на смерть заради свободи України (а це значить заради кожного з нас, нині сущих) — це не благе побажання, а моральний обов’язок українців. І те, що нарешті відкрито меморіальну дошку на честь прекрасної поетеси, незламної жінки-борця, однієї з чильниць Організації Українських Націоналістів на будинку в Києві по вулиці Льва Толстого, де вона жила у 1941—1942 р.р. до свого арешту гестапівцями — це один із перших, поки що символічних, кроків на шляху відкриття Олени Теліги. Відкриття українцями, яким вона присвятила життя.
Розпочинаючи урочисту церемонію відкриття дошки, почесна голова Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги Ольга Кобець підкреслила, що пані Олена жертовно боролася за незалежну, соборну Україну зброєю свого полум’яного слова і зброєю організації, до якої належала — ОУН. Представник Секретаріату Президента України Олександр Гончарук зачитав присутнім привітання від глави держави Віктора Ющенка, в якому, зокрема, є такі рядки: «Нехай ім’я Олени Теліги, героїні українського духу, завжди надихає майбутні покоління патріотів». Доктор історичних наук, дослідниця життя й творчості Олени Теліги Надія Миронець відзначила, що ім’я Олени, яке за радянських часів було заборонено згадувати під страхом кримінального переслідування, здобуває визнання і вміжнародному масштабі, свідченням чого є відкриття меморіальної дошки в Подебрадах (Чехія), де кілька років жила поетеса.
З особливою увагою було вислухано пристрасний виступ знаменитого поета й громадського діяча, Героя України Дмитра Павличка. Своєю самовідданістю й мужнім служінням Україні, як сказав він, Теліга заслужила не лише на цю, вельми скромну дошку, але й на пам’ятник на одній з площ Києва. Усе життя вона була готова прийняти кулю, бо знала, що її уб’ють. Вона — людина, вихована спочатку в середовищі російської мови й культури, присвятила життя Україні, бо зрозуміла й прийняла справедливість нашої боротьби. І, крім іншого, нам слід щодня згадувати слово, яке вона часто вживала для характеристики фальшивих, ситих, брехливих «патріотів». Це слово — партачі, заявив Дмитро Васильович.
Заступник голови КМДА Сергій Рудик, який теж виступив на відкритті, дав персональне, особисте зобов’язання: пам’ятник Олені Телізі буде відкрито в Києві вже цього року! Запам’ятаймо ці слова. І всім нам варто усвідомлювати: це найменша данина пам’яті поетеси; адже вона віддала за нас найдорожче, що мала, — життя.
