В усі епохи всі народи, що жили на території України, виготовляли медове вино. Геродот, описуючи Скіфію, згадує, що тут було багато бджіл і меду. Пріск Панійський, описуючи побут скіфів, пише, що вони пили напій під назвою «мед». Аби віддати належне традиційному продукту українців, нещодавно в Експоцентрі України пройшов конкурс медоварів «Питні меди — 2010». Це вже VI Всеукраїнський відкритий конкурс медоварів України. Другий рік його проводить Гільдія медоварів України, яка відзначить другу річницю від дня свого заснування 1 березня.
Як розповіли найкращі медовари країни, з меду можна виготовляти вино, пиво, квас, чаї, а також горілку, бренді, бальзам. Найпоширенішим і найвідомішим у минулому був напій під назвою «медове вино», «медовуха» або «питний мед». Це — спиртний напій міцністю від 8 до 18 градусів, отриманий шляхом натурального зброджування (без додавання спирту) медового сусла — тобто суміші меду й води. До суміші меду і води можна додавати плодоягідні соки. Медове вино є природним натуральним продуктом, живим вином. Консерванти і стабілізатори при виробництві медового вина не використовуються.
За часів Русі питний мед був широковживаним напоєм. Мед варили і вживали на свята, часто його готували спільно, громадою. Мед був сакральним, обрядовим, ритуальним напоєм. Медоваріння було поширеним в польсько-литовські й козацькі часи. Цього року медовари України представили зразки своєї продукції на суд дегустаційної комісії, що складалася з дев’яти спеціалістів. Після завершення конкурсу були оголошені переможці й відзначені дипломами всі учасники. Конкурс проводився в досить цікавих номінаціях: «Меди ставлені без додавання соків і ароматичних трав», «Меди ставлені з додаванням соків або ароматичних трав», «Меди варені без додавання соків і ароматичних трав, «Меди варені з додаванням соків або ароматичних трав».
До речі, медовари проводять конкурси за власний кошт. Цього року за кожний зданий на конкурс зразок напою вони сплачували 150 грн. Після оголошення результатів конкурсу вони організували щедре частування своїми виробами, оплатили оренду і послуги кафе, в приміщенні якого проходили заключні урочистості. На церемонію оголошення результатів конкурсу приїхав співочий колектив з села Баришівка Київської області. Голова Гільдії медоварів України Василь Барабаш, який живе і працює в Баришівці, зауважив, що відродження питних медів почалося саме в Баришівці. У цих краях споконвіку варили мед, а назва сусіднього з Баришівкою села — Пасічне — говорить про велику кількість пасічників на цій землі з незапам’ятних часів.
Найбільше дипломів — аж сім — дістав відомий медовар з села Сокиринці Чернігівської області Микола Вовнянко з родиною. Його медове вино «Сокиринське» з гречаного, квіткового, липового меду відоме і в Києві, і на Волині, і в Галичині. Ну, звичайно ж, і на Чернігівщині! Він зі своєю родиною бере участь в багатьох ярмарках-продажах бджолиної продукції. Медоварами є його донька, син та племінник. У нього проходять практику молоді бджолярі, які також долучаються до його справи.
Трохи менше дипломів (шість) отримав Костянтин Лабага з Білої Церкви. Він займається медоварінням разом з сином Ярославом. Два дипломи отримала Наталя Сабашенко з Носівки, що на Чернігівщині. Дуже високий середній бал (8,7) вона отримала в номінації «Меди питні варені з додавання соків і ароматичних трав». Анатолій Соба став переможцем конкурсу в номінації «Меди питні ставлені без додавання соків і ароматичних трав» з середнім балом 8,64, а професор Олександр Литовченко — в номінації «Меди питні ставлені з додаванням соків і ароматичних трав» з середнім балом 8,61. В номінації «Меди питні варені без додавання соків і ароматичних трав» з середнім балом 8, 64 перемогла Юлія Вовнянко, а її брат Юрій у цій самій номінації отримав середній бал 8, 44.
Але скільки б дипломів не отримали медовари, для них набагато важливіша популярність їхнього солодкого товару серед українців. А вона з року в рік тільки зростає.
