Улюбленець публіки відпрацював двогодинну програму з новою серією коротких оповідок з присмаком фольклорного одеського гумору. Почавши з монологу ще про старі (радянські) часи, які «хай їм грець, були все-таки щасливими», автор перейшов до новітньої доби, переказавши її у мініатюрах із життя рідного міста Одеси та своїх гумористично-філософських роздумах. Публіка насміялася до сліз, слухаючи «замальовки з натури», бо, як зізнається М. Жванецький, він нічого не придумує, а просто уважно слухає та придивляється, потім записує у свої есе. До речі, скоро повинна вийти книжка його афоризмів. Переказувати своїми словами «класика» — річ невдячна, а тому, щоб читачі «Дня» уявили себе на зустрічі з Михайлом Михайловичем ми пропонуємо декілька цитат з нової програми Жванецького:
Мені часом кажуть: «Ви не письменник, ви не письменник». Я вже знайшов відповідь: «Так, я не письменник, але я дуже добрий неписьменник».
Поступово привабливість речей почала зростати, особливо жінок — цієї «чорної сили», яка завжди зраджує чоловіків і вибиває в них волю і неприхильність.
Робимо що вміємо; робимо що вміємо, робимо що вміємо; дивимося — знову вийшла радянська влада.
У цього запитаєш: «Воду дали?», а він відповість так детально, що можна повіситись — зайві слова відрами виносимо...
У нас уже немає бідних і гарних жінок. Або бідні, або гарні.
Сьогодні за такої кількості негод, смерчів і вибухів не можна казати «Мені не пощастило», треба казати: «Пощастило мало», «Пощастило менше, ніж учора» або «Зовсім трошечки пощастило».
Одні перестали співати, почали фарбувати губи і вії, чоловіки відкинули гітари і сіли за кермо, діти викинули книги і вдарили по клавішах і кнопках, вчені почали продавати, не роблячи винаходів, своє тіло і мозок, спортсмени проміняли масовість на відповідальність, газети перестали думати над фактами і стали торгувати подіями, секс став прозорим і відділився від кохання повністю...
Грошима не треба залякувати! Грошима треба глушити!
Якщо час — гроші, то чим більше часу, тим більше грошей. Тоді чому є величезні гроші і зовсім немає часу?
Не суттєво, ким ти був, а суть у тому ким ти став. Коли мені говорять: «От ви, євреї... Я відповідаю: «Ісус Христос теж був євреєм, а ким став...»
Закон нашого життя: не звикнеш — подохнеш; не подохнеш — звикнеш!...
А вчора Михайло Михайлович зустрівся з представниками ЗМІ (до речі, письменник дуже рідко погоджується спілкуватися тет- а-тет із журналістами), але після теплого прийому київської публіки був у доброму гуморі і вирішив зробити виняток. Він розповів про своє життя та трохи розкрив секрети «творчої лабораторії». (Інтерв’ю з Михайлом Жванецьким читайте у найближчих номерах «Дня».)
