Громадянське суспільство мало б бути не тільки гаслом нашого уряду. Однак поки що досить важко помітити практичні зрушення в його роботі у цьому напрямі. До такого висновку ми прийшли, не побачивши у Програмі діяльності Кабінету Міністрів «Український прорив: для людей, а не політиків», поданій на розгляд Верховної Ради, наших зауважень та пропозицій, надісланих офіційно та висловлених на публічних слуханнях в Українському домі. Більше того, ми не отримали від уряду жодної реакції. А може, наші думки просто не були варті уваги? В такому разі уряд мав би відреагувати на пропозиції інших громадських організацій, що надіслали свої пропозиції та брали участь у так званому публічному обговоренні в Українському домі. Але аналіз документа, наділаного до парламенту, показує, що наша Асоціація, на превеликий жаль, не самотня. Інші громадські об’єднання та бізнесасоціації також можуть констатувати недостатню увагу уряду... Таке формально- бюрократичне ставлення до громадськості та проблем бізнес-середовища може викликати серйозні сумніви в щирості намірів уряду побудувати громадянське суспільство, спираючись на діалог між владою, неурядовими організаціями та громадянами (пункт 1.1 Програми).
Детально ознайомившись з програмою уряду, ми вважаємо, що викладені в документі тисячі завдань вкрай необхідно зафіксувати у часі та призначити ключових виконавців. Інакше політики тривіально потонуть у документі. За його фактичну реалізацію у часі й просторі візьметься чиновництво. Уряд втратить можливість управляти впровадженням Програми — цим процесом керуватимуть бюрократи, хоча це зовсім не їхня справа.
Не можна також не відзначити, що даний документ сформовано за функціональними ознаками — так зручніше працювати нашим міністерствам. Однак не міністерства створюють ВВП, тобто всі багатства країни. Їх створює багатофункціональний бізнес. Саме тому підприємцям вкрай незручно працювати з цим документом, адже його написано «під міністерства». Тож бізнесу досить важко сформувати цілісну, багатофункціональну уяву перспективи змін у своєму виробництві. І можна сказати, що ключова ідея документа — «для людей, а не для політиків» — вкрай невдало розкривається у змісті. Як наслідок, широкі кола підприємців не отримали належних конкретних сигналів для себе. Документ скоріше є збіркою завдань для чиновництва.
Тому ми пропонуємо виділити першочергові економічні завдання 2008 року (їх можна назвати пусковим комплексом), на яких мають у першу чергу зосередити свою увагу політики. Починати треба з розвитку національних конкурентних переваг (інформаційні технології, морська індустрія, авіація, нанотехнології, банківська справа, вища освіта тощо). Для розвитку особливих соціально значимих видів економічної діяльності (виробництво базових видів продовольства та надання певного кола послуг) нам слід приділити пріоритетну увагу малому та середньому підприємництву.
Чого прагнуть наша та інші громадські організації? Звичайно ж, у першу чергу, того, щоб найнятий нами, громадянами Україні, уряд ефективно працював, розумно витрачав кошти, що надійшли до бюджету від платників податків, і на ділі, а не на словах, забезпечував підвищення конкурентоспроможності нашої країни в світі.
Серед небагатьох конкурентних переваг, якими володіє сьогодні наша країна, на нашу думку, слід відзначити досить добре розвинуту галузь суднобудування (у нас 2780 кілометрів незамерзаючої берегової лінії, конструкторські бюро та дослідницькі організації, суднобудівні та судноремонтні заводи, порти, але з березня 2005 року немає спеціальних регуляцій). Ця галузь, нарівні з авіабудуванням, концентрує усі сучасні досягнення науки та технології, і, головне, забезпечує понадприбутки власникам і державі. Досить сказати, що за період експлуатації морського транспортного судна судновласник отримує чистий фінансовий результат, котрий у 2,5—3 рази більше вартості судна. Тому вкрай бажано аби це був національний судновласник. Наявність низки потужних суднобудівних підприємств гарантує державі можливість прискореного розширеного відтворення високовигідної галузі — морської індустрії — без значних державних капітальних вкладень. Для розвитку суднобудівної галузі потрібні лише належні регуляторні механізми. І тоді ми позбудемось нинішнього ганебного становища, коли левова частка вантажу з наших портів вивозиться іноземними судновласниками. Через це, за найобережнішими оцінками, Україна щороку втрачає кілька десятків мільярдів ВВП. Наша влада повинна побачити різницю між економікою казино та морської індустрії.
Чи це не аргумент для того, щоб уряд прислухався до наших пропозицій, а не тільки використовував їх як ширму, на якій написано «громадське суспільство»!
Надсилаючи зауваження до Програми уряду, ми звертали увагу на те, що наші пропозиції є де-факто запозиченням світового досвіду. Нам треба піти шляхом країн, які протягом останніх кількох десятків років є лідерами розвитку морської індустрії світу (Південна Корея, Японія, Китай, США та ін.). Ми не пропонуємо створювати свій український велосипед, а лишень бажаємо приєднатися до досвіду кращих світових регуляцій. Створення сприятливих для розвитку морської індустрії регуляторних умов є важливим елементом інтеграції нашої держави у Європу. Адже країни ЕС ще у 1994 році прийняли фундаментальні документи щодо розвитку суднобудування.
Нам все ж приємно відмітити, що після двох наших звернень в проекті Прграми два рази згадується слово «судно» та один раз «море». А також з’явилося словосполучення «електронне урядування». Однак ми не можемо сприйняти ці зміни як факт врахування наших пропозицій. Адже ми пропонували і пропонуватимемо кластерний підхід до розвитку морської індустрії України. Українці мають розвивати морську індустрію як комплекс взаємообумовлених видів економічної діяльності. Кластерний підхід у світі добре перевірений — так діють усі країни з морською індустрією. На жаль, в поданому до Верховної Ради документі уряд не врахував кращий світовий досвід не тільки щодо морської індустрії, але й інших національних конкурентних переваг. Саме тому ми наполягаємо на відстрочці розгляду Програми у парламенті з тим, щоб дати урядові більше часу для опрацювання пропозицій громадських і бізнесових організацій, у яких він може знайти багато чого цікавого...
Зокрема, про економіку США, найпотужнішу та найліберальнішу економіку в світi, яка служить хрестоматійним прикладом розбудови ефективної держави. Саме тому не може не викликати виключно високу зацікавленість застосовуваний тут спеціальний режим регулювання морської індустрії (та суднобудування у її складі). Управління розвитком морської індустрії США здійснює спеціальний адміністративний орган Maritme Administration. Це не швидкозмінні політики, а професіонали морської індустрії, котрі мають доволі широкі повноваження. У нас такого органу влади нема. З часів президента Франкліна Рузвельта у США існує система протекціоністських законів та норм. Скажімо, каботажне та внутрішнє судноплавство у США може здійснюватися виключно на суднах, побудованих на місцевих підприємствах та таких, що плавають під прапором США.