PECHENEG:
«Ну ось Україна і без Ющенка.
А також без міністра оборони та міністра фінансів. Україна взагалі без фінансів, без бюджету-2010, з порожнім казначейством, із жахливим боргом і юридично оформленою щорічною данню РФ у вигляді «газової перемоги».
Проте з майбутнім президентом, який, вічно плутаючи всі мислимі й немислимі назви, пообіцяв «відновити несправедливість»; і чинним прем’єр-міністром, яку «штирить» чи то від білого порошку, чи то від білого снігу, і яка серйозно вважає, що через шельф Чорного моря можна качати газ із Саудівської Аравії, а ціни на товари встановлювати розпорядженнями Кабміну. Але ж це все можна потерпіти заради того, щоб вишиванки більше не муляли ока, щоб до людей не приставали з мовою, якої не розуміють Філіп Кіркоров і Валерій Леонтьев. Щоб будь-кого, хто скаже, що Україна існувала, м’яко кажучи, задовго до появи Малоруського наказу, можна було відразу й сміливо називати фашистом.
Йде Президент, який із готовністю нагороджував і нікого не саджав, який вважав українців народом, а не адресатом для розсилки передвиборної гречки. Ющенко стукав у кожні двері, щоб сказати: без громадянської самосвідомості, без національної та людської гідності будь-яка, навіть найвишуканіша їжа, — пайка, і рано чи пізно її відберуть.
До побачення Вікторе Андрійовичу. Дякуємо вам».
GWESTY:
«Тож... Що тут додати — Президент був справжній, український... ніякий, але свій... не те, що ці двоє запроданці... а не вистачило-то всього нічого — більшості в раді й нормального Генпрокурора».
KVaD:
«Прощавайте назавжди.
Ви були поганим Президентом і не особистістю.
Я вам прощаю все те погане, що ви заподіяли мені своїми діями».
КРАМ:
«А я не прощаю, прощають тих, хто розкаявся. Він розтоптав надії мільйонів, які сподівалися на зміни в Україні, а він її повернув у кучмізм».
Із діалогу на форумі «Української правди» (forum.pravda.com.ua)
