Незадоволення рівнем заробітної плати, відсутність запиту на ринку праці та обмежені можливості кар’єрного росту — основні причини, які заважають молодим людям влаштуватися на роботу. До таких висновків дійшли фахівці Державного інституту розвитку сім’ї та молоді, провівши дослідження «Молодь України-2007» (опитування тривало протягом червня — липня в усіх регіонах країни й охопило понад дві тисячі молодих людей). За даними опитування, українська молодь стає пасивною. Чим незадоволені молоді люди, наскільки зросли їхні матеріальні потреби та вимоги до умов праці, «Дню» розповіла директор Державного інституту розвитку сім’ї та молоді Лідія СМОЛА.
— Лідіє Євстахіївно, яких змін зазнав молодіжний ринок праці в Україні за останній рік?
— В Україні, як і у світі, простежується така тенденція: безробіття серед молоді у два-три рази вище, ніж безробіття дорослого населення. Якщо порівнювати з Європою, то ситуація в Україні із зайнятістю молодих людей значно краща: рівень безробіття серед людей віком до 24 років на 15% нижчий, ніж у Польщі, на 12% — ніж у Словаччині, на 9% — ніж у Франції... Результати нашого дослідження свідчать, що в Україні продовжує зростати рівень зайнятості і зменшуватися безробіття населення: у порівнянні з 2005 роком рівень зайнятості зріс майже на 1% і наразі становить 55%. Нині у неформальному секторі економіки частка осіб працездатного віку становить понад 39%, серед них кожен другий — це молода людина віком до 35 років. Таким чином у нас починає формуватися середній клас, принаймні, закладаються його основи.
— Наскільки комфортно почуває себе молодь у секторі зайнятості?
— Аналіз зайнятості молодих людей засвідчив, що ситуація на молодіжному ринку є доволі нестабільною внаслідок високого рівня економічної неактивності молоді. Незважаючи на позитивні результати дослідження, у сфері зайнятості молоді є чимало проблем. Одна з них — невідповідність потреб ринку праці та національної системи освіти. Про необхідність змін у системі освіти говорять багато років. У 2006 році частка випускників вищих навчальних закладів та загальноосвітніх шкіл, які набули статус безробітних, становила 17% від загальної кількості безробітних. За експертними оцінками, держзамовлення на підготовку фахівців вищої освіти у 2006 році на 40% не відповідало поточним потребам економіки. За результатами теперішнього опитування, 36% працюючої молоді працює не за фахом, що значно менше у порівнянні з минулим роком (48%). Основними причинами цього є невдоволення роботою за фахом у матеріальному плані. Інша причина — відсутність вакансій на популярні спеціальності, за якими в подальшому складно знайти робоче місце, оскільки ринок у цьому секторі заповнений. Ще одна причина — незадоволення умовами праці (у 2006 році 14%, зараз — 18%). Варто зазначити, що молоді люди ставлять досить високі вимоги до роботи, які постійно зростають. Якщо раніше це було бажання отримати роботу та мати заробітну плату, то нині молодь висуває такі вимоги, як можливість кар’єрного росту, розширення професійного рівня, додаткове навчання, наявність комфортних умов.
— Чи зросли доходи української молоді у порівнянні з минулими роками?
— Проаналізувавши проблему бідності у контексті зайнятості молоді, фахівці відзначають позитивні зміни у матеріальному становищі молоді. Перш за все, збільшилися доходи молоді, покращилася структура прибутків і витрат молодіжних господарств. За результатами соціологічного опитування 2006 року, 56% молодих людей оцінили своє матеріальне становище як середнє, 24% сказали, що живуть за рівнем нижче середнього, і 7% — що їхнє матеріальне становище дуже низьке. Якщо взяти категорію молодих людей, що проживали окремо без дітей, то рівень бідності серед них становив 6,8%. А молодіжні господарства з дітьми мають рівень бідності 34%, що перевищує середній показник по країні — 28%.
Важливо, що кожна друга молода людина незадоволена своїм матеріальним становищем через низьку заробітну плату, високі ціни та податки: більшість стоїть на позиції активної побудови свого економічного майбутнього, не сподіваючися на допомогу країни. При цьому третина молоді займає пасивну і досить невизначену позицію, а 22% не хочуть терпіти, заробляти, вони хочуть мати невелику, але чітку заробітну плату.
— Чому молодь не задоволена своїм робочим місцем?
— Серед основних причин — низький рівень оплати праці (у 2006 році про це говорили 64% молоді, а нині — 58%). У 2006 році 26% молоді були незадоволені роботою через відсутність перспективи і можливості покращання кваліфікації, в 2007 році таких було 37%. Нині загроза втратити роботу не є актуальною для молоді — такий страх відчувають лише 13%.
Невисокий рівень економічної активності молоді також пов’язаний із відпливом молоді за кордон. Дане дослідження показало, що найактивніші з молодих людей виїжджають за кордон, а пасивні залишаються. Протягом останніх років 52% молоді, яка працювала за кордоном, виїхали в Росію, 7% — в Італію. Найбільша частка молоді (47%) була задіяна на будівельних роботах, 19% — у сільському господарстві. Занепокоєння викликає те, що кожна десята молода людина, працюючи в іншій країні, працювала за фахом, який здобувала в Україні.
— Оскільки українська молодь досить рішуча і не боїться ризикувати, чи готова вона започатковувати свій бізнес?
— Моніторинг настроїв молодих людей стосовно започаткування власної справи засвідчив, що у них зменшується інтерес до самостійної діяльності. Частка молодих людей, які мають бажання мати свою справу, зменшилася до 7%, взагалі ж не хоче мати свій бізнес близько 30% молоді. У 2007 році зросла частка тих, хто відзначив як перешкоду підприємництву високі податки (від 23% у 2006 році до 36% у 2007 році). Кожен третій не хоче займатися бізнесом через економічну та політичну ситуації. На заваді цьому стоять і бюрократичні перепони (22%).
— Що треба змінити на ринку праці, аби частка зайнятості молоді зросла?
— Становище молоді сильно залежить від загальноекономічної ситуації в країні і дій нового уряду. Спонтанними діями кардинально змінити це неможливо: для цього треба більше часу, аби створити умови для розвитку малого бізнесу, мінімізувати втручання держави у приватний сектор, реформувати систему оплати праці. Дослідження ще раз підтвердило, що формування конкурентоспроможної української економіки та її інтеграція до світового простору потребує не тільки покращання організаційної та технологічної структури національної економіки, а й реформування ринку праці і підвищення конкурентоспроможності трудових ресурсів в Україні. Сучасна молодь розуміє, наскільки швидко світ стає єдиним цілим, тому не боїться реалізувати себе в іншій країні. У неї немає страху до змін, молодь дуже відкрита для реформ. Не вистачає лише каталізатора, який прискорить усі необхідні зміни і створить сприятливі умови в сфері зайнятості молоді.
