Відомий вислів про перемогу, в якої зазвичай багато батьків, і про поразку, яка завжди сирота, сьогодні дамокловим мечем висить над головою НАК «Нафтогаз України» Олегом Дубиною. І дійсно, якщо сьогодні, після двотижневої перерви, до замерзаючої Європи прийде російський газ, дуже багато людей в українському істеблішменті, яких, чесно кажучи, під час новорічно-різдвяних канікул ми не бачили й не чули, претендуватимуть на високу оцінку своєї ролі... Якщо ж на цьому шляху знову виникнуть труднощі, то відповідати передусім доведеться Дубині, оскільки саме він був тим виконавчим «механізмом», який керував усім газовим рухом на території, що відділяє постачальника від споживачів. У цьому людському «агрегаті», як можна припустити, в останні три тижні безперервно скакав тиск, бо на нього тиснули з усіх боків: ззовні й зсередини, ззаду і з боків, знизу й, звісно, зверху. Як у цих умовах зберегти здатність орієнтуватися, приймати єдино правильні рішення й відмовлятися від сумнівних або навіть явно провальних пропозицій і вказівок? А він, як розповідають обізнані люди, все це робив.
І якщо колись знайдеться людина, яка схоче написати підручник про те, як цими днями треба було захищати національні інтереси, то, виглядає так, Олег Дубина, міг би стати для неї безцінним порадником.
І дійсно, будь-яка теорія неабияк блякне порівняно з практикою, що напрацьовується в палких і часто некорисних спорах, у безсонних ночах, проведених за вивченням насправді досить нудних, написаних добірним бюрократитом документів. Ось, наприклад, учора глава «Нафтогазу України» заявив про наявність домовленості з «Газпромом» про технологічний газ (нагадаємо, російська сторона, схоже, передбачає, що Україна не справиться із зобов’язанням забезпечити європейський транзит, оскільки не отримала необхідних обсягів цього газу, що використовується як пальне для компресорних установок). «6,4 мільярда кубометрів газу обумовлені в угоді, підписаній «Газпромом» і «Нафтогазом України» ще в жовтні. Документ не міг загубитися, він у мене є», — сказав Дубина журналістам у Брюсселі в понеділок і поклав на стіл угоду, підписану ним і главою «Газпрому» Олексієм Міллером. Він також повідомив, що надання технологічного газу для забезпечення прокачування транзиту було обумовлене й у попередньому контракті, який «надсилася на транзит газу від «Газпрому». «Потім це все загубилося, й тепер російська сторона виходить з усіх домовленостей». Спираючись на згаданий документ, українська сторона може вимагати виділення «Газпромом» 21 млн. кубометрів технологічного природного газу на добу для транспортування в Європу близько 300 млн. кубометрів на добу. Але «Газпром» сподівається на іншу угоду, що передбачає грошову оплату транзиту й купівлю необхідних обсягів технологічного газу.
При цьому Дубина не втрачає присутності духу й запевняє, що транзит російського газу через Україну буде забезпечено, якщо «Газпром» відновить рівномірне його постачання в усіх транзитних напрямках. Йому хочеться вірити хоча б тому, що Україна сьогодні, незважаючи на всі перипетії газового конфлікту, все ж таки не замерзає. І це зробив Дубина, наповнивши, навіть за відсутності фінансування, газові сховища. Це дозволяє Україні спокійно, без істерики вести переговори про економічно обгрунтовані газові ціни й тарифи на транзит. Причому експерти «Дня», зокрема екс-міністр енергетики, директор Інституту проблем екології та енергозбереження Сергій Єрмілов, підкреслюють, що працювати главі НАК в умовах часто суперечливих вказівок зверху було надзвичайно важко. Експерт стверджує: «Дубина все, що можна було, зробив максимально. Європа без газу сидить, а ми все ж таки з газом. Без нього все було б не лише більш проблемно, а навіть плачевно». На думку Єрмілова, Дубина дуже «правильно й жорстко провів усі переговори, відстоював інтереси України до кінця». «Інша річ, — продовжує екс-міністр, — що хтось був не зацікавлений у тому, щоб крапку в газовій суперечці поставила прем’єр-міністр, яка була готова вилетіти у вирішальний момент до Москви, хтось не хотів, щоб зі сцени пішов посередник «Росукренерго».
Тим часом, хмари на газовому фронті, де вчора визирнуло сонечко, знову густішають. Імовірність успішного транзиту зараз оцінити досить важко. У Європейському Союзі хочуть вірити, що Україна та Росія виконають узяті зобов’язання. Але в разі, якщо цього не станеться, готові назвати відповідальних за це. Європейський комісар із питань енергетики Андріс Пібалгс пояснює: «Якщо будь-яка зі сторін не буде здатна забезпечити виконання своїх зобов’язань, то дуже легко сказати, яка з них не докладає достатніх зусиль, аби забезпечити постачання газу». Оцінюючи на прохання журналістів позицію української сторони, Пібалгс сказав: «Активно працюючи з обома сторонами, я б сказав, що українська сторона поводиться відповідально, і я вірю, що вони продовжуватимуть це робити. Я закликаю обидві сторони робити те, що вони обіцяли».
Чого ж чекати від найближчих днів і на перспективу? Із цим запитанням «День» звернувся до голови правління НАК «Нафтогаз України» Олега Дубини. Ось що він відповів: «З усією відповідальністю хочу заявити, що припинення постачання російського газу до Європи й відсутність контрактів на його постачання до України на 2009 рік і транзит через територію нашої країни повною мірою лежить на плечах керівництва ВАТ «Газпром». Неконструктивна позиція, яку займає керівництво російської монополії, й досі заважає вирішенню низки важливих як для України, так і для ЄС питань. Більше того, російська сторона в черговий раз шляхом погроз і ультиматумів намагається, не маючи конкретних доказів, покласти всю провину на Україну. Ситуація, що склалася з постачанням російського газу, вже вкотре підіймає на поверхню питання диверсифікації енергетичних ресурсів як до України, так і до країн Європи. Крім того, актуалізується питання впровадження системних програм для використання нетрадиційних видів енергії...».
