Останню зиму двадцятого століття за допомогою Господа й шахтарів ми також переживемо в теплі й не при каганці. Наприкінці серпня вугледобувна галузь запевняє співвітчизників, що держрезерв вугілля повниться з кожним д нем, що вже в середині цього місяця гірники України видобули з початку року п'ятдесятимільйонну тонну палива. Десяту частину цього «чорного золота» піднято на-гора з глибин трьох червоноармійських шахт: «Червоноармійська-Західна №1», «Червонолиманська» та імені Стаханова в Донецькій області. Стабільно працюють нинішнього року й шахтарі держхолдингів «Макіїввугілля», «Шахтарськантрацит» і «Жовтеньвугілля», набирається сил після жахливої весняної тра гедії й шахта ім. Засядька. І хоча дуже нелегко живеться нині шахтарям, своє завтрашнє професійне свято вони відсвяткують традиційно радісно — з яскравими зірками на копрах і запахом «новорічних» ялинок у шахтних нарядах.
Всупереч тому, що за сім останніх місяців поточного року гірникам все ще не сплачено 14% зарплат і що несплата регресних позовів сьогодні зросла майже до півмільярда гривень, а сім'ям загиблих шахтарів держава заборгувала близько двох мільйонів гривень. Нині в Україні працює 228 шахт, де видобувають вугілля понад 400 тисяч шахтарів. З початку року загинуло вже понад 200 осіб і понад 13 тисяч гірників травмовано. У Луганській області цими днями вводиться в експлуатацію ще одна велика шахта, і президент Л. Кучма має намір бути присутнім на урочистостях. Напевно, Леонід Данилович підніме, як водиться, й поминальну чарку за загиблих шахтарів, стане брататися з гірниками, не боячись забруднити свій парадний костюм об чорну від вугільного пилу робочу робу. Але цю показуху в Донбасі, втім як і скрізь, давно вже розкусили, і Л. Кучма може розраховувати лише на видимість привітного прийому в шахтарському середовищі, який йому підготував звиклий прогинатися почет.
Звісно, ніхто не поведе Президента України до тих забутих Богом і владою шахтарських селищ, де життя людей давно вже вийшло за рамки нормального існування. Скажімо, до невеличкого шахтарського містечка Білозерського на Донеччині, де «кінець світу» настав ще до нещодавнього сонячного затемнення. Тут люди вживають воду, «настояну» на фекаліях, тут безробітних більше, ніж годувальників, і звідси люди біжать швидше, ніж iз Чорнобильської зони, і тут можна купити трикімнатну квартиру за 500 гривень.
Бездарна реструктуризація у вугільній галузі не лише позбавила роботи й коштів для існування тисячі шахтарів, а й створила прецедент для вольового згортання громадських фондів споживання навіть без натяку на якесь відшкодування. Мінвуглепрому в умовах кризи в країні виявилося не до снаги вирішити соціальні проблеми в районах закриття шахт, а компанія у справах закриття шахт «Укрвуглереструктуризація» виявилася мертвонародженою дитиною, не здатною змінити ситуацію.
Хочу сподіватися, що шахтарі, працю яких я щиро поважаю, вибачать мені ці аж ніяк не святкові нотатки. Хоча б тому, що, досить часто спілкуючись з ними, нерідко чую їхнє невдоволення працею нашого газетного цеху: чому, мовляв, ви дуже рідко пишете про істинне життя шахтарів, про вугільних баронів, які принижують їхню робітничу гідність, і цілу зграю цинічних чиновників, зрощену режимом Л. Кучми. Критику, на жаль, я недолюблюю, але сприймаю. Тому й написав усе це. Щоб мати хоча б моральне право привітати від душі шахтарів з їхнім професійним святом і побажати їм кращої долі в уже близькому третьому тисячолітті.
ДО РЕЧІ
У той час, коли президентський літак був на півдорозі до Маріуполя, з передмістя Донецька автобуси вивозили останніх краснодонських шахтарів, які залишали наметове містечко на 46-й день акції протесту. А на донецькій шахті «Глибока» на Леоніда Кучму, повідомляє кореспондент Леся ХОМЕНКО, вже чекали спецівка і каска — відбулося спускання високого гостя під землю. Заради такої події перша зміна закінчила роботу раніше, і на другу годину дня під землею та на поверхні залишилися хіба що дуже незамінні робітники. Найбільше «пощастило» одній із ремонтних бригад: хлопцям одразу після виїзду наказали не митися. Бути напоготові і вийти з кліті саме в той момент, коли перевдягнений Президент зі своїм почтом наблизиться до ствола.
Ремонтники переминалися з ноги на ногу кілька годин. Під час «несподіваної» зустрічі з Л.Кучмою гірники поскаржилися на маленьку зарплату та мізерні пенсії. Президент пообіцяв, що вже цього року закон про пенсійну реформу буде прийнято. Щоправда, гість таки не довідався, що на передовій шахті не спромоглися виплатити заробітну плату до його приїзду, хоча й заборгованість на «глибокій» суттєво нижча, ніж у сусідів — лише один місяць.
Продовження теми на сторінці "Суспільство"
