За "партію влади"
Володимир ТКАЧ
Напередодні виборів влада таки не втрималася від спокуси "вишикувати" електорат у погонах. У четвер на розширене засідання колегії Міноборони, присвячене проблемам воїнської дисципліни, прийшли чи не вперше для себе голова адміністрації Президента Євген Кушнарьов і голова столичної держадміністрації Олександр Омельченко. Із самого початку було зрозуміло, що це не просто так.
Опускаючи всі військові таємниці, підкреслю лише політичну деталь. Голова президентської адміністрації Євген Кушнарьов у залі, вщент набитому генералітетом і старшими офіцерами, провів невеличкий, але дохідливий лікнеп. Що є, мовляв, партії ліві, праві й центристські. І є ще така хороша партія під назвою Народно-демократична. Партію цю очолює людина, яку Євген Кушнарьов давно знає як чесну й порядну і якій можна довіряти. Це прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко. Ясна річ, прямого "виборчого" завдання перед "верхівкою" Міноборони не ставили - армія в нас нібито поза політикою. Та кому не зрозуміло, що політбесіду проводили не просто заради струшування повітря.
Олександр Омельченко для зустрічі з військовими приготував "пряник". Він із трибуни проголосив, що київська мерія в порядку шефської дружби вирішила надавати фінансову допомогу центральному друкованому органові Міноборони "Народній армії" для розвитку тиражних потужностей газети.
Стосовно самого Верховного Головнокомандуючого, то він у цей час побував у іншій силовій структурі - Національній гвардії, яка сьогодні, здається, має більший попит у влади, ніж армія. Формально Леонід Кучма завітав до оркестру НГУ, якому недавно надано статус Президентського. Та якось випадково вийшло, що Верховний Головнокомандуючий, оточений частоколом гвардійських генералів, пояснював кореспондентові УТ-1, що головна партійна симпатія Президента - це НДП. Ну, й також Аграрна партія - про запас.
Однак доля екс-міністра оборони Віталія Радецького, котрий зробив ставку на тодішню чинну владу й поплатився посадою за невміння правильно оцінити симпатії військового електорату, дечому навчила нинішню "верхівку" Міноборони. Тепер генерали, мабуть, вдячні долі за те, що армія позбулася закритих виборчих ділянок на території військових частин. Стосовно ж "простих смертних" у погонах, то виборчий настрій більшості - це суміш страху перед скороченням, породженого незрозумілою директивою Д-1 за підписом Верховного Головнокомандуючого, і роздратування, спричиненого постійними затримками зарплати й нескінченними чергами на житло. Щоправда, у четвер міністр фінансів Митюков заявив на УТН, що з боргами за перший квартал уряд розрахувався з військовими, а військовим пенсіонерам почали повертати борги за минулий рік. Але все це нагадує "святкову кістку". І коли тепер армії натякають: слід, мовляв, правильно "подати голос", то можна сподіватися, що військові розучилися вчасно отримувати гроші, але не розучилися думати...
