Не можна сказати, що реклама горілчаних виробів не має в нашій державі зовсім ніякої історії. Ще в ті часи, коли всіх нас закликали літати літаками "Аерофлоту", бажаючі могли придбати імпортні пляшки відомого коньяку "Камю" з інформацією на етикетках про те, що покупець цього напою робить безцінний внесок у розвиток економічних зв'язків між Францією та Радянським Союзом і, відповідно, в боротьбу за мир в усьому світі.
Однак про справжній розквіт горілчаної реклами стало можливо говорити тільки тоді, коли кількість марок цього напою, продукованого вітчизняними виробниками, перевершила кількість сортів ковбаси в супермаркетах так званих "цивілізованих країн". Розмаїття вибору народжує конкуренцію, а конкурентна боротьба, у свою чергу, спонукає виробників обклеювати пляшки папірцями, які мають зацікавити покупця. Оскільки справа ця нова, іноді в "рекламодавців" виходять усілякі ляпсуси.
Свого часу, коли захоплення козацькою спадщиною набуло в нашій державі небезпечного розмаху, виявилося, що і всі без винятку рідні алкогольні напої виготовляються винятково за старовинними козацькими рецептами. Кульмінацією можна вважати появу "Козацького шампанського", також, хоч би яким це видавалося дивним, виготовленого за рецептурою вояків із Хортиці.
Щоправда, слід зауважити -- на той час за старовинними козацькими рецептами виготовлялися навіть гірчиця та кетчуп. Останнім же зойком "козаччини" в алкогольній промисловості України потрібно назвати дизайн однієї з етикеток горілки "Київська Русь". Питається, який зв'язок між Руссю і козацькою добою? Я не можу відповісти на це запитання, але відповідь напевно знають виробники, які прикрасили "Київську Русь" зображенням козака з мушкетом.
Кожний напій повинен мати свою "родзинку", а кажучи простіше -- якесь ключове слово, котре заохотило б незаангажованого покупця вибрати серед безлічі інших саме його. От і виходить, що горілка "Холодний яр" - "елітна", "Українська з перцем" - "сама демократична", а "Сандулін" - виводить радіонукліди(!) Пропоную від себе ще один варіант - горілку, яка запобігала б ожирінню. Усі фірми, які торгують "гербалайфом", збанкротували б через тиждень після появи цього продукту на ринку.
Чого тільки не пишуть на етикетках пляшок! Це вже не реклама, це -- література, поезія в прозі, у якій відчувається високий лет думки, довершений стиль і любов до рекламованого товару. Найбільш вдало в цьому плані працює, на мій погляд, фірма "Алко", хоча непогані досягнення мають і інші спиртзаводи. Приміром, Косарський. Ось що ми читаємо на горілці "Мономах" ("Алко"): "кришталевий передзвін за княжими столами, хмільне дозвілля ратників, спочинок хлібороба під небом, засіяним зорями...". Чудово! Єдине, що хочеться зауважити, це те, що власне горілка з'явилася в нашій державі на початку XIV століття, вже після того, як князі й ратники відійшли у вічність. Правда, хлібороби, які спочивають під зорями, на той час були -- це точно. Їх і нині можна побачити -- в сільській місцевості. Читаємо далі: "Мономах... Горілка, здатна перетворити гранчак на коштовний келих". Що й казати, влучно -- більшість прихильників "Мономаха" (серед них і хлібороби, які люблять спочивати під засіяним зорями небом) п'ють таки з гранчаків. Однак хто з них не мріє про келихи, оздоблені діамантами, я вас питаю? Тепер роздивимось етикетки горілки "Древньокиївської". Запитання, яке задають покупцеві творці цього напою, можна було б використати в програмі "Що? Де? Коли?". Звучить воно так: "що спільного між величними стінами столиці слов'янського світу -- і скляними стінками штофу "Древньокиївської"?". Відповідь ось яка: і ті й інші зберігають "рецептурні таємниці, плодами яких тішилися далекі предки в обложеному половцями місті". Після такого, читаючи трохи меланхолійну анотацію до горілки "Холодинй Яр", що починається словами "таємнича вода Холодного Яру, що вже понад тисячоліття живить коріння славетного Дуба...", відчуваєш велику полегкість від того, що не зустрів там чогось на кшталт "цією горілкою відновлювали свої сили холодноярські повстанці отамана Чучупаки, оточені більшовиками в черкаських лісах".
Ні, я нічого не маю проти оригінальних написів на пляшках. А якщо прибрати звідти певну недолугість і шароварництво, то вийде взагалі те що треба. Тоді, на моє глибоке переконання, у будь-якої людини, яка серйозно візьметься за вивчення цього жанру, з'явиться з часом реальний шанс стати якщо і не поетом, то, принаймні, відомим ученим-літературознавцем.
