— Ваша постанова — той випадок, коли виконавча влада
і парламент мають однаковий погляд на проблему?
— Я гадаю, що тут будуть одностайними і Президент, і Верховна
Рада, і виконавчі структури: Україна в принциповому плані підтвердить свою
готовність брати участь у міжнародній миротворчій операції. На яких це
може бути умовах? Перша — це згода югославської сторони. Хоча дехто вважає,
що це не обов'язково, оскільки є рішення ООН. Але ми вважаємо, що югославська
сторона повинна висловитися однозначно, що вона хотіла б бачити українських
миротворців на своїй землі. І наскільки мені відомо з передач зарубіжного
радіо, Югославія підтвердила своє бажання, що також знайшло підтвердження
в контактах з югославським посольством. І друга умова — акція за мандатом
Ради Безпеки ООН. Рішення таке є. А зараз повинні обговорюватися конкретні
деталі, найбільш непросте питання — фінансове. Оскільки на сьогодні, як
можна бачити, ні ООН, ні інші структури не готові взяти на себе утримання
миротворців. Тим більше, що їм там доведеться бути довго і навіть дуже
довго. Я хочу сказати, що конкретні плани допомоги у нас є. У вівторок
на рівні секретаря РНБО, міністра оборони, першого заступника міністра
закордонних справ і голови профільного парламентського комітету ВР ці питання
були дуже детально обговорені, і у нас не було жодних розбіжностей. Вимальовується
дуже цікавий варіант нашої участі — не стандартний, не шаблонний, він може
зняти багато нашарувань і нісенітниць. Ви ж знаєте, що головна проблема
— кому підлягатиме наш контингент — НАТО чи Росії? Навколо цього багато
спекуляцій
— То як, все ж таки, можна уникнути визначеності?
— Я не маю права говорити передчасно, але є дуже цікавий
план. Тут наше Міністерство оборони проявило, я сказав би, мудрість. Але
сказати поки не можу... Ми маємо намір цього тижня ухвалити постанову ВР,
у якій принципово виразити наше ставлення до того, що вже сталося, підтвердити
готовність України взяти участь у миротворчій операції, викласти умови
і дати доручення МЗС і Міністерству оборони внести відповідні пропозиції
у встановленому законом порядку. А Кабміну — знайти кошти для покриття
витрат, які будуть пов'язані з участю України в миротворчій операції. Мені
здається, що більшість парламенту підтримає цю постанову.
— Поясніть, будь ласка, як все ж таки змогли домовитися
комуністи, яким Мілошевич — брат рідний, а Росія — старший брат, і українське
керівництво, яке, по-вашому, проводить пронатовську лінію?
— Йдеться про те, щоб зробити все можливе для припинення
кровопролиття — а я не думаю, що албанці й серби коли-небудь помиряться,
це на століття. Але треба ввести якусь систему, порозводити їх, чи що,
щоб кров не лилася.
— Ви маєте намір поставити Україну між Росією і НАТО?
— Чому? Ні! Я взагалі вважаю, що ця проблема — Росія чи
НАТО — вона сьогодні багато в чому надумана. Я не думаю, що Росія виторгує
собі сектор, швидше за все, вона буде розкидана по всіх секторах.
— Але сьогодні деякі російські політики, котрі спеціалізуються
на балканській темі, абсолютно не виключають, що процес завершиться тим,
що одна частина косовської території, з сербами під контролем Росії залишиться
у Югославії, а друга, з албанцями, під протекторатом НАТО, відійде до Албанії.
— Ми в проекті постанови записали — і це ні у кого не викликає
сумніву, ні у МЗС, ні у Міністерства оборони і РНБО — Косово невід'ємна
складова частина Союзної Республіки Югославія. Тобто, ми чітко і однозначно
визначили свою позицію: ми проти порушення територіальної цілісності. І
потім — що таке Росія? Післязавтра зустрінеться Клінтон з Єльциним, якого
до цього часу накачають настільки, щоб він міг стояти, і вони домовляться,
поставлять крапку — і закінчиться вся ця метушня!
— Але відчуття є, що хоч би які зовнішньополітичні кроки
ми робили — ми демонструємо свою горезвісну багатовекторність.
— До цього питання це не має ніякого відношення. Повірте.
Я згодний, наше хуторянство, наша обмеженість, наша дебільність, якщо хочете,
вони є. Але в цьому випадку — це дуже гуманітарна проблема, щоб привносити
в неї ці елементи.
