Найбільшою є римсько-католицька церква — кількість католиків перевищує 1 мільярд, вони складають понад половину всіх християн. Харизматичні церкви, п'ятидесятники та інші нетрадиційні християни зараз нараховують у своїх громадах майже 450 мільйонів членів і дуже активно зростають. Традиційні протестантські церкви, включно з англіканською церквою Великої Британії, об'єднують понад 395 мільйонів осіб.
Православних на землі 222 мільйони, це приблизно 11 вiдсоткiв від загальної кількості християн. Більшість православних живе у Східній Європі — Росії, Україні, Румунії, Молдові, Болгарії.
Серед нехристиянських світових релігій передує іслам — він має 1,19 мільярда адептів, головний регіон поширення — країни Азії. Далі йдуть індуїзм — 774 мільйони, буддизм — 359 мільйонів, нові нехристиянські релігії — 101 мільйон. Є люди, які не приєднуються до жодної релігії, але вірять у певні вищі сили; таких 768 мільйонів. Атеїстів, що сповідують відсутність богів, на землі 151 мільйон.
З цим кількісним «розподілом сил» між церквами та конфесіями людство, згідно зі статистикою, входить у третє тисячоліття. Значно менше існує статистики «якісних» даних, наприклад таких, як кількість, хоча б приблизна, дійсно практикуючих віруючих у кожній церкві чи релігії.
А ще цікавiшою була б відповідь на запитання щодо наявності (або відсутності) зв'язку між матеріальним — духовним рівнем людей певної країни та їхнім віросповіданням. Проблема, однак, вельми складна й багатоаспектна для однозначної відповіді. Деякі глибокі дослідження, втім, давно встановили певний стійкий зв'язок між протестантизмом як провідною релігією та економічним розвитком країни. Яскравими прикладами є США, Скандинавські країни, Швейцарія та інші переважно протестантські країни. А їхня духовна зверхність — то вже зовсім інша, значно складнiша для вимірювання проблема.
Можна навести ще приклад, який стосується православ'я. Історично склалося так, що найменш економічно розвиненими й найбіднішими в Європі є саме православні країни. Так, до складу ЄС досі ввійшла тільки православна Греція, де вона належить до трьох найбільш відсталих. Неможливо з певністю твердити, що така ситуація є результатом виключно «православного менталітету». З іншого боку, саме зараз Греція начебто демонструє дію того механізму, через який конфесія впливає на життя народу. Певні церковні православні верстви, особливо монастирські, чинять запеклий опір тісному входженню Греції до європейської спільноти та європейської економічної системи. Люди церкви виступають, зокрема, проти Шенгенських угод та відкритих кордонів, проти об'єднаних інформаційних систем тощо. Що, у випадку поступок церкві, обов'язково матиме негативний вплив на подальший розвиток Греції, і не тільки матеріальний. Бо в повній ізоляції від світу повноцінний духовний розвиток у наш час неможливий.
Щож стосується католицизму, то через широке розповсюдження цієї християнської конфесії в Африці й Південній Америці важко пов'язувати успіхи чи неуспіхи країни з домінуючою в ній церквою. Серед католицьких країн є й багаті, як Франція, й дуже бідні, як численні південноамериканські країни. Питання залишається відкритим, одначе немає сумніву в тому, що віра, цей потужний суспільний чинник, виказує вплив на всі сфери життя народу, навіть на такі далекі від релігії, як економіка чи наука.
