У Донецьку, підтримуючи антитютюнову пропаганду, розмалювали люки і зупинки
В день відмови від паління в Донецьку активісти і чиновники розмальовували антитютюновими графіті місця біля зупинок громадського транспорту і люки на бульварах і в парках. Всього було розмальовано 12 зупинок. Такі зображення можуть протриматися на асфальті у хорошому стані достатньо довго, залежно від погодних умов, до 3 місяців. «Ми вирішили запросити вуличних художників і творчу молодь, щоб вони допомогли нам ще раз нагадати мешканцям і гостям Донецька, що є зони, вільні від тютюнового диму. Це зупинки, парки, бульвари, набережні тощо. На жаль, не всі ще знають про цей закон або просто ігнорують його», — розповідає керівник проекту «Донецьк без тютюнового диму», Тетяна Дурнєва. «До нас звернулася громадська організація із пропозицією нестандартно підійти до даної проблеми. Природно, ми побачили тут позитив. Акція у нас не одноденна. Окрім графіті, ми почали розміщувати інформацію про заборону паління на рекламних стендах і рекламних дошках. Також інформацію про заборону паління було розміщено в під’їздах. На бульварі Пушкіна кришки люків було передано за традицією на позначення зон вільних від паління», — зазначає начальник головного управління благоустрою і комунального облаштування Донецької міської ради Костянтин САВІНОВ. В рамках акції також було розроблено соціальну рекламу «Дихати стане легко», яка незабаром з’явиться на рекламних щитах Донецька. Крім того, про свою антитютюнову кампанію оголосив хокейний клуб «Донбас», який розпочинає інформаційно-просвітницький проект для уболівальників, повідомляє Катерина ЯКОВЛЕНКО, «День», Донецьк.
На Волині облагороджують старі джерела
Скільки пам’ятають себе старожили Грем’ячого, що у Ківерцівському районі, стільки часу люди у селі брали воду часто не з криниць, а з джерел понад річкою Путилівкою. У селі живуть перекази, що її якість під час Першої світової війни оцінили і солдати російської армії, коли стояли табором у тутешніх лісах. Їжу всьому війську варили лише з джерела, яке б’є у тому кутку села, котрий називають по-місцевому Філюки (бо з таким прізвищем тут дуже багато людей). Як місцева уродженка грем’яченський сільський голова Наталія Петрівна Мельник (до заміжжя — теж Філюк) пам’ятає масове «паломництво» з відрами на берег річки. Джерел у Грем’ячому понад Путилівкою, власне, дуже багато. Сільські жіночки, які прийшли на освячення облагородженого джерела, тут же показали мені, де ще б’ють не менш цілющі джерела. На цьому березі річки їх щонайменше чотири! Заступник начальника Волинського обласного управління водних ресурсів Ростислав Кравчук каже, що наш край багатий не тільки на озера і ріки, а й джерела. Волинські водники одними з перших в Україні почали брати їх на облік. Просто їздили селами, розпитували старожилів... Адже багато джерел, цього воістину безцінного дару природи, з часом просто замулилися. Нарахували їх, каже Кравчук, 120. З 2004 року волинські водники очистили і облагородили уже 62 джерела! Багато з них стали справжньою окрасою місцевості, як стало таким і грем’яченське джерело. Воно — під крутим берегом, тому спуск вже обгородили плотом, біля альтанки над джерелом посадили кущ калини і навіть висадили кущі хризантем. Сільський голова дякувала за підтримку багатьом людям і установам. Найперше, звичайно, водникам, працівникам Луцького міжрайонного управління водного господарства, які прочистили джерело, допомогли зробити хімічний аналіз води. Державне підприємство «Цуманський лісгосп» пособило матеріалами. Місцеві підприємці також допомогли громаді: виготовили столи, лавки... І освячення джерела стало подією для села. Місцевий священик отець Андрій провів обряд освячення, нагадавши євангельську притчу, як прийшов Ісус у Єрусалим, де була купальня, у якій щороку ангел збурював воду. І хто першим ставав під те збурення, той зцілювався від всякої хвороби, яка б вона не була. Недарма у народі живуть легенди про живу воду. А грем’яченська ще й просто смачна. І, як каже зі знанням справи Ростислав Кравчук, вона не поступається у якості знаменитій оконській. Бо це один і той же водоносний горизонт, повідомляє Наталія МАЛІМОН, «День», Волинська область.
Луцьк подружився з Кийовом
Це містечко, назва якого нагадує назву столиці України, лежить у південноморавському краї Чехії. Воно стало ще одним містом-партнером Луцька, і нещодавно тут побувала делегація міської ради. У рамках зустрічі першого заступника міського голови Святослава Кравчука з мером міста Кийов Франтішеком Люклем було підписано «Декларацію про взаємні майбутні дії між містом Кийов (Чеська Республіка) та містом Луцьк (Україна)». Документ визначає основні напрямки співробітництва між містами, зокрема такі: культура, спорт, європейські фонди, молодіжні обміни, туризм, підтримка малих і середніх підприємств. Святослав Кравчук каже, що Кийов привабив лучан тим, що є важливим фольклорним центром, тут проводять багато фестивалів. Адже Луцьк також має славу фестивальної столиці... Офіційна делегація з Луцька відвідала центр туристичної інформації, спорткомплекс, школу образотворчого та музичного мистецтв міста Кийов, де вихованці влаштували невеличкий концерт струнної музики. Також із великим інтересом лучани разом із мешканцями Кийова відзначили День святого Мартіна: свято відбулося з дотриманням фольклорних традицій регіону. Кийов має дуже гарні туристичні перспективи і цікавий досвід у цій сфері, вважає Святослав Кравчук. Тому це місто привабило Луцьк, який також останнім часом активно розвиває свій туристичний потенціал. Серед міст-партнерів Луцька — кілька польських. Це Люблін, Ольштин, Замостя, Торунь і Жешув. А також білоруський Брест, грузинське Горі, китайський Цянгтан і литовський Тракай. Крім чеського Кийова, до друзів Луцька останнім часом долучилося й іспанське місто Сан-Себастьян, в якому побував луцький міський голова Микола Романюк, повідомляє Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк.
