Тільки номінація церкви Собору Святого Архангела Михаїла в с.Ужок Закарпатської області у числі 16 від України та Польщі на внесення до всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО примусила багатьох по-новому глянути на безцінний об’єкт сакрального дерев’яного зодчества, зрозуміти велику відповідальність сучасників за збереження пам’ятки для наступних поколінь. У ході реалізації цього міжнародного проекту відкрилася завіса кричущої необізнаності у ставленні до дерев’яної перлини XVIII століття. Черговим підтвердженням цього нинішньої осені став приїзд представницької комісії на чолі з авторитетним спеціалістом, експертом ІКОМОС (Міжнародна рада з охорони пам’яток та історичних місць при ЮНЕСКО) пані Т.Елехтерією з Греції.
У гості з древньої Еллади — подвійне, як і стверджували раніше наші та польські фахівці, враження. З одного боку — захоплення безперечною унікальністю об’єкту при першому знайомстві, напрочуд вдала, гармонійна прив’язка до гірського ландшафту; з іншого — безпрецедентне втручання в архітектурний ансамбль, спотворене розуміння краси, коли в інтер’єрі деревину покрили вагонкою, картоном і пластмасовими «чічками». Але невже у ХХІ столітті людина, десятиліттями зомбована соцреалізмом, настільки втратила відчуття гармонії, котрим чи не три століття тому досконало володіли зодчі й звичайні мешканці високогірного поселення?
Вихід із ситуації є, його знову підказали й конкретизували фахівці ЮНЕСКО. Адже наразі схвалено тільки два критерії з восьми: виняткове свідчення культурної традиції, яскравість прикладу архітектурного ансамблю й ландшафту, що ілюструє значний етап в людській історії. Над іншими (впорядкування інтер’єру, всієї навколишньої території, огорожі, покрівлі дзвіниці тощо) треба плідно попрацювати до червня наступного року, що дозволить досягти мети.
Як розповів Ужоцький сільський голова Михайло Лешко, чіткою, за рекомендацією п. Елехтерії, у всіх питаннях має бути позиція церковної громади щодо номінації церкви до Списку ЮНЕСКО, впорядкування інтер’єру. І коли експерт цікавилася у представників від української сторони (Національної комісії у справах ЮНЕСКО при адміністрації Президента України, Міністерства культури України, обласної державної адміністрації) можливостями винайдення коштів для збереження та утримання цієї пам’ятки, адже потрібно понад 5 млн грн, то була рада почути позитивну відповідь: до прийняття остаточного рішення ЮНЕСКО ними буде розроблена програма і віднайдені кошти на важливі роботи, в т.ч. і від інвесторів.
Віриться, що сільрада, депутатський корпус села проведе необхідну роз’яснювальну роботу зі всією церковною громадою — власником церкви про позитиви входження до списку культурної спадщини ЮНЕСКО, коли храм матиме такий важливий міжнародний статус і водночас залишатиметься діючим, не трансформується в музей, а відвідування туристів не ускладнюватиме богослужіння та церковні ритуали (як це було дотепер, коли сюди приходили представники багатьох країн світу). Своє слово мають сказати і районні можновладці, не залишаючись осторонь престижної не тільки для Великоберезнянщини, а й усієї держави справи.
