Наприкінці минулого тижня Росія, за підтримки компаній низки країн Європи, почала будівництво двох гілок газопроводу «Південний потік». Чим це загрожує Україні, а також Європейському союзові? Перший з прогнозованих наслідків — це вірогідність того, що газова вісь Росія — Україна — країни ЄС, напружена й сьогодні до межі, того й дивися, може лопнути. Та все ж офіційний Київ, підписавши угоду про Зону вільної торгівлі з СНД, до останнього сподівається отримати доступ до російської газотранспортної системи і замінити непідйомний за ціною російський газ середньоазійським. Знаходячись на саміті СНД в Ашгабаті, Президент України Віктор Янукович, відповідаючи на слушне питання журналістів, пролив певне світло на цю проблему: «Всі ці питання стоять на порядку денному, вони не стоять на місці, вони рухаються. Є перспектива розв’язання цих проблем. Потрібно працювати».
Такий настрій, безумовно, радує, тому що під лежачий камінь, як відомо, і вода не тече. Але на настрої, навіть найкращому, борщу не звариш. Адже після поспішно ухвалених Харківських угод, що є не більше ніж паліативом, жодного руху в цій сфері не спостерігається. Більш того, Росія йде на колосальні витрати, щоб витіснити Україну з потрійного газового пулу, де нашій країні відводиться роль основного транзитера російського газу до Європи.
Таку ситуацію експерти називають загрозою для України. Виступаючи перед журналістами, керівник енергетичних програм незалежного аналітичного центру «Борисфен Інтел» і секретар експертної ради з питань газової промисловості та ринку природного газу Сергій Дяченко зауважив, що з початком будівництва «Південного потоку» в України залишається не так вже багато часу для пошуку нових форматів співпраці в рамках європейського Енергетичного співтовариства та пошуку свого місця в європейському енергетичному просторі. «Росія, за словами експерта, продовжує наполегливо проштовхувати цей проект, не дивлячись на всі аргументи проти нього і досить сумнівний його статус та не дивлячись на те, що Єврокомісія має власний пріоритет у сфері доставки газу — проект «ТАНАК».
«Південний потік» не забезпечить Європі диверсифікацію поставок газу, зауважує Дяченко, оскільки після реалізації обох обхідних маршрутів — Північного та Південного, а також газопроводу «Ямал — Європа», що йде через Білорусь, завантаження якого планується збільшити на 30%, потреба в українській ГТС практично відпаде. Тобто кількість газових маршрутів до Європи не збільшиться. Та й об’єми газу, що поставляється до Європи, залишаться, як упевнений Дяченко, без змін, оскільки новими маршрутами піде газ, який раніше йшов через Україну.
На думку експертів, Євросоюз, усупереч європейському енергетичному законодавству і проханням України, яка є членом європейського Енергетичного співтовариства, фактично підтримав проект будівництва газопроводу «Південний потік». «Зараз можна рекомендувати Міненерговугілля, іншим органам виконавчої влади, — підкреслює заступник голови Експертної ради з питань газової промисловості і ринку природного газу Леонід Уніговський, — поміняти формат стосунків із Енергетичним співтовариством до моменту визнання загальноєвропейського значення реконструкції української ГТС і виконання обіцянок про її фінансування». Реалізація проекту «Південний потік», як вважає експерт, несе пряму загрозу для України, оскільки новий газопровід проектною потужністю 63 мільярди кубометрів може призвести до зниження транзиту через територію України до 35-40 мільярдів кубометрів на рік, тоді як для її рентабельної роботи потрібно мінімум 62 мільярди кубометрів. На думку Уніговського, як наслідок, Україні, можливо, доведеться вивести з експлуатації дві з чотирьох ниток своєї ГТС.
Дяченко називає проект «Південний потік» політичним і підкреслює, що його реалізація потребує 35 мільярдів євро інвестицій. А збільшення потужності української ГТС коштувало б у рази дешевше, забезпечуючи велику надійність і не піддаючи довкілля техногенним ризикам. «Південний потік, — на думку експерта, — відповідає інтересам Російської Федерації, компаній-учасників і низки європейських країн, через територію яких він проходить, але суперечить інтересам європейського співтовариства в цілому».
Незалежний експерт Валентин Землянський також вважає, що очікуваної підтримки від Енергетичного співтовариства в газових переговорах із Росією Україна не відчула. «Україна має отримати чітку відповідь від Енергетичного співтовариства, — говорить Землянський, — чи є ми бідними родичами чи повноправними його членами, яких підтримуватиме Євросоюз у всіх починах, від імплементації нового європейського енергетичного законодавства до реверсного використання української ГТС, якщо білоруський проект і проект «Південного потоку» буде реалізовано».
Та все ж таки експерти не драматизують ситуацію, підкреслюючи, що Україна спроможна самостійно знайти вихід із неї. Так, Дяченко розповів «Дню», що зараз розробляється проект будівництва потужного газового хаба (майданчика), який працюватиме, використовуючи газопроводи в реверсному режимі, зі спотовим газом, а також і потужності українських підземних газосховищ, де цей газ накопичуватиметься і потім поставлятиметься згідно з договорами, як до України, так і до європейських країн. Завдяки цьому, а також зростанню власного видобутку, наша країна з часом може взагалі відмовитися від імпорту російського газу, переконаний експерт.
ДО РЕЧІ
У п’ятницю біля Анапи (РФ) пройшла урочиста церемонія початку будівництва «Південного потоку». Напередодні виконавчий директор Міжнародної енергетичної агенції Марія ван дер Говен сказала журналістам: «Те, що відбуватиметься з українськими трубопроводами, в значній мірі залежатиме стосунків Росії і України. І вже завдання цих двох країн є прийняти ті умови, які будуть прийнятні для всіх». Відповідаючи на запитання УНІАН, вона також зазначила, що ГТС України є ключовим активом збільшення потенційних постачань.
