Денис КАЗАНСЬКИЙ, журналіст інтернет-видання «ОстроВ», блогер:
1. Найважливішими для України стали звісно парламентські вибори, але, на жаль, їхні підсумки не можна назвати позитивними. Так само як і підсумки виборів міського голови у Єнакієвому, у яких мені не дали взяти участь. Головною позитивною подією 2012-го року можна безперечно вважати те, що кінець світу так і не настав.
2. На жаль, українці не дуже змінилися. Незадоволення владою зростає, але до активних дій та правового самозахисту, як і раніше, готові одиниці.
3. Людина року для мене — Олег Тягнибок.
4. «Петля и камень в зеленой траве» братів Вайнерів. Більш похмурого опису тоталітарної радянської системи я не зустрічав. Моторошно читати. А особливо моторошно від того, що бачиш паралелі з українським сьогоденням, хоча начебто тоталітаризм вже давно зник.
5 .Я завжди раджу всім їздити до Львова. Але якщо хочете справжнього емоційного феєрверку, то вирушайте до Луганська :-). Там весело.
6. Дуже сподобалося те, як відстоювали кияни своїх обранців по мажоритарних округах. Значно додала оптимізму перемога Іллєнка над Герегою. Не тому, що переміг свободівець, а тому, що програв могутній кандидат від влади, якому не допомогли бики та мільйони на рекламу.
Олег НАЛИВАЙКО, голова Національної спілки журналістів:
1. Події зі знаком плюс для мене — це оголошення остаточної дати підписання договору про Асоціацію з Європейським Союзом; проведення Євро 2012; перемога журналістської спільноти у боротьбі з так званими «поправками до закону про наклеп»; вступ до НСЖУ двадцятитисячного члена Спілки; присудження В.Мостовому Національної премії ім. І.Ф. Лубченка за захист свободи слова. Зі знаком мінус — скандал навколо LNQ-терміналу; рекордна кількість нападів і перешкоджання журналістам; масове використання фальсифікованих прес-карт в день голосування до парламенту.
2. Після податкової та пенсійної реформи люди зрозуміли, що треба розраховувати тільки на себе. Так само як і державні управлінці зрозуміли, що на допомогу Росії немає чого розраховувати, а треба негайно займатися проблемою енергетичної безпеки України.
3. Людина року для мене — Віталій Кличко. Приклад віри у свої сили (політичні), що дозволила перемогти всіх скептиків під час парламентських виборів.
4. «Солодка Даруся» Марії Матіос. Мій університетський викладач Сербенська Олександра Антонівна дуже любить галицький вислів «шляхетність». У всьому — у поведінці, думках. Ця книжка дає насолоду від мови викладу і від шляхетності душі, що всім нам украй необхідно.
5. Відвідання музею « Тюрма на Лонцького» у Львові. Я народився і більшу частину життя провів у Львові, але тільки після ознайомлення з експозицією музею відкрив для себе нові сторінки історії міста і країни, ще раз побачив наслідки політичної диктатури.
6. Останній тиждень життя Ігора Федоровича Лубченка (голова НСЖУ 1997—2012 рр.). Він передав мені все, що вважав за необхідне передати як багаторічний голова Спілки, до маленьких дрібниць, усі свої плани. Увечері з посмішкою сказав: «От тепер все буде добре», а наступного дня пішов у Вічність.
Єгор БЕНКЕНДОРФ, генеральний директор Першого Національного:
1. Наприкінці року хочеться згадувати тільки позитивні події, яких, безумовно, цього року було дуже багато. Однією з найбільш значущих подій 2012 року можна назвати проведення чемпіонату Європи з футболу Євро-2012 в Україні та Польщі. Українці показали всьому світу, що ми відкритий і гостинний народ, із яким можна спілкуватися, дружити. Показали, що наша країна багата своєю історією, сучасними досягненнями й успішно рухається шляхом розвитку.
Цей рік був олімпійським роком, і наша країна гідно виступила на Олімпіаді й Параолімпіаді. Про досягнення наших спортсменів знають у всьому світі, що не може не радувати.
В особистому житті у мене теж є досягнення — народилась друга дочка!
2. Я думаю, що все змінюється на краще і в Україні, і в житті українців. Життя не стоїть на місці, а йде вперед. Тому не варто впадати в песимізм, а треба приймати життя таким, як воно є, і не просто вірити в краще, але й щось робити для цього кожному на своєму місці.
3. Для мене в номінації «Люди року» постійні переможці — це моя мама і моя сім’я.
4. На жаль, за мого, майже цілодобового графіка роботи, окрім періодики, читати доводиться уривками і здебільшого у відрядженнях, під час перельотів. Але я вже запланував собі на найближчу невелику п’ятиденну відпустку обов’язкове прочитання книжки про художника Амедео Модільяні, про якого обіцяв розповісти доньці, і книгу, яку випустило ваше видавництво під назвою «Сила м’якого знака», з нарисами з історії нашої країни, історичними персонажами та про становлення української державності. Я не байдужий до цих тем і, сподіваюсь, отримаю задоволення від прочитання цієї книжки.
5. Обов’язково пораджу проводити більше часу з рідними — з батьками, із сім’єю. З віком починаєш більше розуміти і цінувати батьків. І моя порада всім: де б ви не були, частіше з ними бачитися, телефонувати, зустрічатися. Саме рідні й близькі дають заряд енергії і душевну рівновагу.
6. На це запитання я, напевно, відповів вище. Хотілося б сказати ще про одну чудову людину, спілкування з якою додає мені сил і віри, — це Блаженнійший митрополит Київський і всієї України Володимир.
