В Україні тепер не обов’язково тішити споживача повідомленням про те, що продукт, який він придбав, не містить генно-модифікованих організмів (ГМО). Якщо виробник у цьому не впевнений, то він має право промовчати. І лише той, хто достеменно знає, що постачає на ринок продукцію з ГМО, зобов’язаний попереджати нас про це. (Якщо він, звичайно, упевнений, що серед покупців є достатня кількість мазохістів). Чи не тому ніхто з нас так і не бачив, скажімо, меду, ковбаси чи молока з написом «обережно: ГМО» чи «продукт з ГМО». Утім, українське законодавство в цьому питанні має ніби двоїстий характер. З одного боку, у нас щодо ГМО досить жорсткі норми й обмеження, а з другого — їх використання не заборонене: мовляв, кожен вирішує сам.
Проте українці не так вже й мало знають про ГМО. Це підтвердило всеукраїнське дослідження громадської думки, проведене Research&Branding Group. Розповідаючи про його результати, засновник компанії Євген Копатько наголосив, що не виявилося якихось чітких відмінностей у ставленні до ГМО між регіонами України. У цьому питанні, за його словами, виявлено відмінність лише між містом та селом, оскільки останні консервативніші і краще обізнані, адже є виробниками продуктів харчування.
Загалом, як засвідчило дослідження (опитано 2176 респондентів у всіх регіонах країни), більшість українців (71%) вважають тему ГМО актуальною. Майже три чверті респондентів повідомили, що знають, чим є продукти з ГМО. До того ж 80% переконані, що вони становлять небезпеку для здоров’я людини. Але такої одностайності немає, коли йдеться про причини поширення ГМО останнім часом. Більшість (57%) переконана, що це пов’язано з прагненням великих компаній, які монополізували ринок продовольства, отримувати надприбуток. Третина опитаних вважають, що ГМО породила необхідність знижувати собівартість продукції. І лише 13% і 8% вважають, що ГМО необхідні для забезпечення харчами населення Землі, що нестримно зростає, чи адаптації сільгосппродуктів до змін клімату.
Водночас викладені вище висновки дещо суперечать іншим показникам, отриманим під час дослідження. Виявляється, лише 25% респондентів завжди звертають увагу на маркування, що містить інформацію про наявність ГМО. А 27% взагалі не цікавляться цими даними, тоді як 45% роблять це лише деколи. 40% українців вважають, що їм останні півроку доводилося купувати продукти з ГМО, а 30% заперечують це. В українському суспільстві також не склалося різко негативного ставлення до ГМО. Лише чверть респондентів відповіли, що за жодних обставин не споживатимуть відповідних продуктів. 10% ніщо не завадить це зробити. Чверті опитаних будуть потрібні докази нешкідливості. 9% скористаються продуктами з ГМО в тому разі, якщо вони будуть дешевші від інших.
Дослідження також засвідчило: 54% українців переконані в тому, що ГМО шкідливі для здоров’я, 9% є їх принциповими супротивниками, а 3% навіть відчули їх шкоду. Велика група респондентів (28%) не знає, як використання ГМО позначиться в майбутньому. 19% опитаних зазначають, що носіями ГМО частіше є українські харчі, 28% — імпортні. 45% вважають, що вони є і в тих, і в інших. Чемпіонами за змістом ГМО, на думку українців, є ковбасні вироби (57% опитаних), напівфабрикати і заморожені продукти; а також куряче м’ясо; соуси, приправи, майонез (до третини опитаних).
Аналітик консалтингової компанії «ААА» Марія Колесник переконана, що суперечності у відповідях на поставлені запитання пояснюється тим, що насправді більшість людей в Україні не обізнані з цією проблематикою. За її словами, вони, наприклад, читають повідомлення про модифікований крохмаль і гадають, що це — генно-модифікований продукт. Колесник каже, що жодна людина в Україні ніде не може побачити повідомлення, що їй «пропонується з’їсти генно-модифікований організм». В Україну заборонено ввезення будь-якого насіння таких культур. І ніхто в країні офіційно їх не вирощує. Може йтися лише про гібриди, до того ж не першого покоління, які за нашим законодавством не є модифікованими.
На думку експерта, «генно-модифікованих тварин в Україні точно немає». Є новий вид рослин, виведений за допомогою генної інженерії. Це здебільшого соя, кукурудза, можливо, картопля. Пшеницю ще не модифіковано ніде у світі, хоча у зв’язку із зростанням населення землі і зміною клімату така потреба існує. З ГМО українець справді може зустрітися в ковбасних виробах, для виготовлення яких частково використовується імпортне м’ясо, при виробництві якого могли використовуватися корми з ГМО.
Колесник вважає, що в умовах продовольчої кризи і воєн за їжу, що дедалі більше загрожують Землі, Україна повинна використовувати свої конкурентні переваги, аби нарощувати виробництво продовольства. І не варто нехтувати вигодами, які забезпечує генна інженерія. Є і внутрішня причина для цього — демографічна криза, у зв’язку з якою меншій кількості працівників доводиться годувати дедалі більшу кількість пенсіонерів.
На думку експерта, вчені мають нарешті визначитися з рівнем небезпеки для людини, яку несуть генно-модифіковані продукти, можливо, розробити різні критерії для експорту і для внутрішнього споживання. Вона каже, що продовольство сьогодні — це ще й питання політики: багато воєн і конфліктів у світі сьогодні виникають через дефіцит харчів, і Україна не може існувати у вакуумі. Нам потрібно, за словах Колесник, жити у світовому контексті і нарощувати експортні можливості своєї країни.
