Минулої осені у Східноєвропейському національному університеті відкрили науково-практичну лабораторію росту кристалів. Уже перший договір приніс замовлення на 100 тисяч гривень, а студентам та їхнім викладачам — переконання, що інтелект, як раніше стверджував ректор, справді може приносити прибутки. За таким принципом живе увесь світ, але в нас людей у цьому ще треба переконувати... Тому такі великі надії покладає ректор на перейменування донедавна вишу з Волинського на Східноєвропейський. Він має стати центром наукової думки в регіоні. А тому й спорудження нового студентського містечка на переданих вишу землях колишньої військової частини починатиметься зі створення нових сучасних лабораторій. І вже навколо них виросте інфраструктура, котра має давати розвиток не тільки університету, а й місту загалом.
Чому варто було змінювати назву на Східноєвропейський та якою колектив університету бачить його концепцію? Про це — наша розмова із професором, доктором біологічних наук Ігорем КОЦАНОМ напередодні чергового засідання Наглядової ради, яка також стала одним із рушіїв прогресу вишу.
— Ігорю Ярославовичу, як ви оцінюєте діяльність Наглядової ради університету?
— Наша Наглядова рада — найкраща в Україні! Вона працює РЕАЛЬНО. А такою авторитетною стала тому, що ми маємо в її складі людей, які, образно кажучи, чогось та значать у цьому житті. Це люди, авторитетні самі по собі, бо досягли висот у своїх професійних сферах. Тепер в Україні за нашим прикладом й інші виші вводять у склад Наглядової ради людей, яких можна називати особистостями. Я знаю чимало університетів на Заході та у США, і ми бачимо, що там випускники закладу, котрі чогось досягли, решту свого життя працюють на розвиток альма-матер.
Я люблю цитувати слова члена нашої Наглядової ради, головного редактора газети «День» Лариси Івшиної, які вона сказала ще багато років тому, коли ми тільки думали над майбутнім вишу. Ці слова стали нашим своєрідним девізом, слова про те, що університети завжди були й мають бути рушіями прогресу в регіоні. А коли головою Наглядової ради став уродженець Луцька і випускник нашого історичного факультету Ігор Палиця, який переконливо переміг на останніх парламентських виборах в окрузі у Луцьку, ми отримали нові шанси для цього прогресу. Бо й лабораторія з росту кристалів була профінансована Ігорем Петровичем, і він має плани сприяти тому, щоб за кілька років на кожному факультеті та при кожному інституті університету діяли справді потужні наукові лабораторії, які б працювали на рівні світових стандартів. Ми маємо, вважаю, ставити перед собою високу мету! Я і нашому луцькому міському голові Миколі Романюку говорив, що влада має об’єднатися з бізнесом і створити на Волині такий університет, який би став центром наукової думки регіону. А тоді життя почне «крутитися» навколо нього, будуть і нові робочі місця, і можливість поліпшувати соціальну та культурну сфери життя міста.
— Бо вже сьогодні студенти та викладачі Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки пропонують чимало цікавих, а головне — реальних проектів для розвитку і Луцька, і Волині. Одним із ваших намірів, про що сказали в одному з інтерв’ю для «Дня», це було навчити колектив заробляти гроші. Заробляти навіть на власний розвиток. І тепер ваша фраза, що «наші професори будуть найбагатшими людьми на Волині» не здається вже «романтичною»... Чи важко було змінювати психологію людей, адже далеко не всі на Волині сприйняли зміну назви і статусу університету?
— Господь дав нашому регіону таке розташування, що ми знаходимося на кордоні з Євросоюзом. І наш університет має добрі контакти, співпрацю, розробляємо й спільні програми з університетами Польщі та Німеччини. Я завжди говорив: чому ми не можемо реалізовувати проекти, які втілюють у життя інші виші?.. Чому ми не можемо бути самостійним університетом, який у змозі вирішувати дуже багато питань? Адже маємо багато справді цікавих і перспективних наукових шкіл, уже сьогодні успішно функціонують понад 80 навчальних, наукових, дослідницьких лабораторій. Ми можемо успішно працювати в галузі біотехнологій, фізики, хімії, фармакології, екології... Ми маємо для цього можливості, а тому з нами вже хочуть співробітничати і Академія наук України, і науковці з Західного регіону України. Один факт: за технологію розробки кристалів наші хіміки отримали 20 патентів! Це немало.
Я бачу, що за сім років, які я працюю ректором, змінюються й наші студенти. Вони креативніші, хочуть здобути не просто диплом, а знання. Тому вибирають вимогливих викладачів, які можуть навчити. Власне, зміна статусу вишу та його здобутки сприяли тому, що вже у цьому році ми відкриваємо два представництва Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки в Іспанії: у Мадриді та Барселоні.
— Це завжди була ваша мрія, мета, щоб у Луцьку здобували освіту й іноземні студенти...
— І це справді стає реальністю. Наш університет тепер знають у Європі, й він стає конкурентоспроможним. А зміни у статуті вишу та доведення навчальних програм до євростандартів дасть змогу нам мати студентів з Європи, а нашим студентам — навчатися у європейських вишах та отримувати два дипломи. І в Луцьку, і, скажімо, у Любліні чи Варшаві... А отже, мати кращі перспективи для працевлаштування. Хочу, аби за нашими випускниками ставали у чергу і провідні українські компанії, й зарубіжні. Водночас сподіваюся, що науково-технологічний парк, який ми створимо на території нового студентського містечка, зробить привабливим у цьому плані й Луцьк, і Волинь загалом.
— У концепції розвитку Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки є такі гонорові, як кажуть у нас на Волині, слова, що до свого 85-річчя, а це вже через 12 років, виш має — не більше й не менше — здобути світове визнання, стати одним із провідних університетів Європи. А також «авторитетною установою у суспільному та громадському житті України»...
— І це буде, коли ми втілимо те, про що йдеться далі у цьому контексті: коли будемо суттєво впливати на економіку країни. Тому для нас таким важливим є початок і власне створення кампусу, студентського містечка, бо старі стіни для ідей та думок наших викладачів і студентів уже затісні. А, власне, і знаменита Силіконова долина також із чогось починалася?..
