Андрій Муравський, економічний журналіст і автор «Дня» — батько трьох малюків. Старшому — Богданові — 2 роки 7 місяців, молодшим двійнятам Руслану та Людмилі — по 8 місяців. Андрій вважає себе щасливим батьком, адже на відміну від багатьох інших чоловіків має вдосталь часу для спілкування з малюками, спостерігає за їхнім розвитком, не пропускає важливих моментів у їхньому житті. У їхній родині не лише мама знає, що це таке, коли дитина хворіє або вередує, а й тато.
Коли народився первісток, у декретну відпустку пішов саме Андрій і ні хвилини про це не шкодує. «Це дуже зближує з дитиною і дає можливість справді відчути себе батьком. Ви проводите з малюком багато часу разом: гуляєте, граєтесь і починаєте краще розуміти одне одного», — розповідає Андрій. За словами багатодітного батька, більшість моментів, зокрема побутових, які так лякають татусів, насправді є значно простішими. «У мене якось інтуїтивно виходило багато речей, таких, як, скажімо, купати дитину. Я швидко освоїв всі необхідні навички — як годувати дитину, що робити, якщо вона вередує, як вкладати її спати тощо... Якісь речі мені не були знайомі до цього, а освоювалися на якомусь підсвідомому рівні. Багато речей є насправді простішими, ніж можуть здаватися», — розповідає Андрій. Коли народився Богданчик, перші кілька місяців подружжя разом доглядали немовля. В цей час Андрій вчився у дружини всьому необхідному, а тому, коли Марина вийшла на роботу, все, що треба, вже міг і знав. Крім того, говорить Андрій, коли тато перебуває у декретній відпустці, це зовсім не означає, що він робить абсолютно все. «Дружина все одно займалася дитиною, готувала їй їжу. Не можна сказати, що я повністю все робив. Ні. Ми разом. І тому мені було не так важко, як би могло бути», — говорить чоловік. — У людей складається враження, що перебувати у декреті — це прати пелюшки, варити їсти тощо, але є ж пральна машина та інші здобутки прогресу».
Дружина Андрія — Марина — вважає, що всі ці «пелюшки і плита» — це застарілий погляд на декрет. «Є пральні машини, розчинні каші, овочеві пюре з баночок. Головне в декреті — не виконання суто побутових обов’язків — випрати, попрасувати, приготувати, а спілкування з дитиною! І повірте, є чоловіки, які до цього покликані і мають хист!» — написала Марина в обговоренні у соціальній мережі теми батьківського декрету. Хоча в дискусії у соціальній мережі звучали й інші думки. Наприклад, одна з жінок написала, що ніколи не зустрічала таких чоловіків, які мали б хист доглядати дитину. «Виховання дитини має бути спільною справою для обох батьків, просто жінка — покликана бути мамою, от і все пояснення», — написала вона. Ще одна дівчина зазначила: «Думаю, для чоловіка не дуже природно сидіти вдома з дитиною і взагалі сидіти вдома. Я особисто не уявляю свого чоловіка, який сидить постійно вдома у декретній відпустці з дитиною. Звичайно, це не заборонено і статись може що завгодно, але як масове явище декрет для чоловіків — це, як на мене, аномалія».
Ще одна вагома причина, через яку переважно жінки йдуть у декретну відпустку, — це матеріальне забезпечення сім’ї. Середня заробітна плата жінок в Україні становить 71% від середньої зарплати чоловіків. Тому не дивно, що 94% працівників, які перебувають у декретній відпустці, — жінки.
Так само опитування на сайті газети «День» показало, що українці все ж таки в переважній більшості вважають, що жінка краще розуміє потреби дитини і краще може її доглянути, аніж чоловік. Таку відповідь обрали 42% респондентів. 28% читачів вважають, що в Україні так мало чоловіків наважуються піти у відпустку по догляду за дитиною через «гендерні стереотипи та застарілий розподіл соціальних ролей: чоловік — годувальник, жінка — «берегиня домашнього вогнища», які все ще панують на пострадянському просторі. Ще 18% респондентів вважають, що такий стан речей, коли лише 6% чоловіків йдуть в декрет, це вже пережиток часу, і незабаром в Україні відсоток чоловіків у декретній відпустці зросте. І лише 12% опитаних вважають, що причина в такій статиці міститься у фінансовій площині, а не якихось світоглядних питаннях: в Україні чоловіки отримують вищі зарплати, тому в декрет йдуть жінки, які заробляють менше.
Після того, як у подружжя народилися двійнята, в декрет вже пішла Марина, а Андрій полишив штатну роботу журналіста, перейшовши на фріланс, щоб допомагати дружині з трьома малюками. «Є класична ситуація: батько хоче, щоб дружина і діти ні в чому не відчували потреби і пропадає цілими днями на роботі, не бачачи ані дитини, ані дружини, яка теж потребує уваги та допомоги. В мене є знайомий, який добре заробляє, але спілкується з дитиною лише у вихідні. Роботи бувають різні, але в мене, на щастя є можливість працювати вдома», — пояснює Андрій. На його думку, так мало чоловіків йдуть у декрет, в тому числі й через стереотипи, але і стереотипи не виникли на рівному місці. «У регіонах, де більшість населення задіяна на фізичних роботах — шахтарі, металурги,— там в декреті завжди будуть жінки», — пояснює він.
ПІШОВ У ДЕКРЕТ — І ВТРАТИВ РОБОТУ
Сьогодні чоловіки, що йдуть у декретну відпустку — у меншості, але все ж таки їхня кількість зростає. За словами директора департаменту гендерної політики та оздоровлення дітей Мінісерства соціальної політики Галини Жуковської, нині 6% чоловіків перебувають у декреті, хоча ще 5 років тому їх було лише 2%. На думку фахівців, багатьох лякає саме факт втрати роботи та професійних навичок. Галина Жуковська зазначає, що чоловіки при виході на роботу стикаються з тими ж труднощами, що й жінки, — втратою професійних навичок, компетенції, ділових контактів і дуже часто — самої роботи.
Ще одна вагома причина, через яку переважно жінки йдуть у декретну відпустку, — це матеріальне забезпечення сім’ї. Середня заробітна плата жінок в Україні становить 71% від середньої зарплати чоловіків. Тому не дивно, що 94% працівників, які перебувають у декретній відпустці, — жінки.
Стас Алексєєв, батько 2-річного Івана, перебуває у відпустці по догляду за дитиною вже півтора роки. До цього він суміщав декілька робіт. «Після того, як я пішов у декрет, мою посаду скоротили, а мені запропонували піти з роботи за власним бажанням. Робоче місце мені ніхто не гарантував. Там, де я працював, навіть натякати на офіційне оформлення не було сенсу. У нас там і жінок, які виходили у декрет, просто звільняли. А один з роботодавців дуже здивувався — до останнього не вірив, що я йду з роботи, щоб виховувати дитину», — розповідає молодий батько.
Головний спеціаліст Федерації профспілок України Наталя Кравченко у таких випадках радить всіляко відстоювати свої соціальні та економічні права — навіть іти до суду. «Якщо порушуються ваші права і у вас є законодавчі підстави для звернення до суду, то це варто робити, попередньо звернувшись до профспілки чи до юриста», — переконує вона. Якщо ж на підприємстві немає профспілки, то можна звернутися до громадських організацій або ж написати звернення до Міністерства соціальної політики. При Мінсоцполітики уже третій рік діє експертна рада з питань розгляду звернень за фактами дискримінації за ознакою статі, яка займається подібними скаргами.
Щоб полегшити матерям та батькам відновлення у професійному середовищі після декрету Всеукраїнська громадська організація «Ліга соціальних працівників» за підтримки Представництва Європейського Союзу в Україні започаткувала пілотний проект «Знову до роботи: реінтеграція матерів і батьків до професійного життя після відпустки по догляду за дитиною». Керівник проекту Михайло Корюкалов пояснює: цей проект сприятиме безболісному поверненню працівників на роботу з відпустки по догляду за дитиною, тому користь від нього отримають як батьки, так і роботодавці.
ДЕКРЕТНЕ РІВНОПРАВ’Я
У Швеції відпустка по догляду за дитиною триває 14 місяців, з яких не менше половини часу повинна використати мати і не менше 30% — батько. Протягом перших 8 місяців той з батьків, хто перебуває у відпустці, отримує 100% зарплати, а протягом останніх 6 місяців батько чи мати отримує 80% від заробітної плати. В США поняття «декретна відпустка» відсутнє. Там для догляду за дитиною виділяються 12 тижнів, які оплачуються як лікарняна відпустка. У Великобританії сумарна декретна відпустка може тривати до 1 року, але заробітна плата виплачується у повному обсязі тільки перші 26 тижнів. Німецьким мамам гарантують збереження робочого місця до досягнення дитиною 3 років, але повністю компенсують зарплату з останнього місця роботи тільки під час перших 14 тижнів після пологів.
Столичний психолог Марія Кохан, що не є прихильницею чоловічих декретів, пояснює ситуацію в Україні так: «У нашій переважно православній країні ще багато в чому залишається патріархальний устрій, коли вважається, що природа або Бог дали можливість саме жінці бути мамою, причому перший рік життя для дитини дуже важливо, щоб біля неї була саме мама: енергетично вони пов’язані, і малюк не відділяє себе від мами, вважаючи мамині груди продовженням себе. Вона не розуміє, що мама — це інша людина. Тому в нас ще немає такої «цивілізованості», щоб порушити природній баланс і змінити ролі, щоб жінка почала заробляти гроші, умовно «полювати на мамонта», а чоловік дбати про господарство і піклуватися про сімейне вогнище. У західних країнах уже настільки вирівнялись права чоловіків і жінок, що стерлася межа між чоловіком і жінкою, це є просто люди, і вони в тому не бачать різниці. А я, наприклад, її бачу і якщо і надалі в нас триватиме тенденція до «цивілізації», то відсоток чоловіків у декреті може вирости, але я як психолог не була б тому дуже рада».
