У Китаї відкрився з’їзд Всекитайських зборів народних представників, який виконує функції парламенту країни. На з’їзді відбудеться обрання наступників голови КНР Ху Цзіньтао та прем’єра держради КНР Вень Цзябао, що залишають посади, і на їхні місця будуть призначені Сі Цзіньпін і Лі Кецян.
Яку мету поставить перед собою нова влада «Сі — Лі», що направлятиме Китай у найближчі два терміни та десять років? Відповідь можна знайти у доповіді про діяльність уряду, зачитаній прем’єром Вень Цзябао першого дня з’їзду.
У доповіді йдеться, що цільовий показник економічного зростання на поточний рік становить 7,5%. Доба найбільших темпів зростання в Китаї — вже у минулому. Позначається вплив міжнародного економічного спаду, але й сам Китай уже пройшов пік свого зростання. Через старіння суспільства, і цей процес продовжується, сталося скорочення приросту нової робочої сили, що у свою чергу веде до подорожчання вартості праці на «світовій фабриці» і зниження конкурентоздатності.
Коли закінчуються часи високих темпів зростання, починають відразу розростатися проблеми соціальних протиріч, яких раніше ніхто не помічав у засліпленні швидкістю розвитку. У величезній країні існує колосальна різниця між багатими та бідними, надзвичайно забруднені повітря, вода та ѓрунт, недостатні системи охорони здоров’я й освіти... І все це не обмежується матеріальними проблемами. Наростає незадоволеність Комуністичною партією, яка нині при владі і яка вперто ігнорує права людини, встановлені Конституцією КНР.
Уже за часів уряду «Ху — Вен» щороку на з’їзді народних представників оголошувалося про першочергову важливість умов життя населення, повторювалося про необхідність переорієнтації на скорочення нерівності між багатими та бідними. При цьому високі темпи зростання визначалися великими державними підприємствами, головним чином у галузі видобутку енергоресурсів і військової промисловості, результати зростання переходили до монополії «групи особливих інтересів», що об’єднувала бізнес-еліту та верхівку КПК.
Змінюючи такий стан речей, не обійтися без видалення цього корисливого шару, тому всі спроби боротьби і в самій партії, і за її межами закінчувалися невдачами.
Сі Цзіньпін ніколи не належав до тих, що вітають зміни, але після призначення на пост генерального секретаря КПК у листопаді минулого року він поїхав до Кантону і, поклавши квіти до пам’ятника Дену Сяопіну, засвідчив свою позицію щодо підтримки реформ.
У січні політбюро партії оголосило про «шлях мирного розвитку», наголошуючи на стратегічній необхідності мирного міжнародного співіснування для Китаю, який ще перебуває у стадії розвитку. Визначено повернення до різноспрямованої зовнішньої політики часів Дена Сяопіна, який прийшов до стабільності в стосунках із США та Японією. Невже це означає кінець воєнної експансії Китаю, що спричиняє тертя з сусідніми країнами?
До доповіді про діяльність уряду ввійшли пропозиції про внутрішні реформи щодо скорочення розриву в розподілі прибутків, а також заходи із захисту довкілля. Але, з іншого боку, була приділена увага і військовій складовій: «захищати морські інтереси», «сильна армія для захисту національного суверенітету». Вочевидь армійські начальники чинили неабиякий опір такому ранньому спрямуванню на «шлях мирного розвитку».
Вибір уряду «Сі — Лі» — рухатися до «реформ відвертості» — правильний. Іншого вибору в Китаю, який увійшов у стадію стабільного розвитку, немає. Проте, чи є у системи «Сі — Лі» сили для здійснення реформи та протистояння опозиційним силам у партії та поза нею? Напевне, ще рано розглядати Китай як стабільну країну.
6 березня 2013 року. Mainichi, Японія. Редакційна стаття. Переклад IноЗМІ.Ru
ДО РЕЧІ
Як повідомила Бі-Бі-Сі, на з’їзді китайські власті представили план масштабної реформи уряду, направленої на боротьбу з корупцією, розширення повноважень міністерств і підвищення ефективності їхньої роботи. Зокрема, розформують впливове міністерство залізниць, керівництво якого нерідко опинялося в центрі скандалів про шахрайство та нецільове використання коштів. Тепер залізниці контролюватимуться міністерством транспорту. Крім того, у країні буде створений єдиний медіа-регулювальник — шляхом злиття всіх відомств, які відповідають за друковані й електронні ЗМІ, а також курирують видавництва та кіновиробництво.
